Ухвала суду № 27389005, 10.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 р.Справа № 2а-17722/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012р. по справі № 2а-17722/11/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-Б" , Товариства з обмеженою відповідальністю "САМАЙ-10"

про застосування наслідків по нікчемним угодам, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2011 року позивач - Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м.Харкова - звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗІС-Б", товариства з обмеженою відповідальністю "САМАЙ-10" , в якому просив застосувати до нікчемних угод наслідки, передбачені ст.208 ГК України; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗІС-Б" компенсацію вартості за договором поставки №1/06/1 товару у розмірі 200000грн. на користь держави; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "САМАЙ-10" компенсацію вартості за договором поставки №1/06/1 товару у розмірі 200000грн. на користь держави.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 замінено позивача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м.Харкова його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2011 року у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗІС-Б", товариства з обмеженою відповідальністю "САМАЙ-10" про стягнення коштів - відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, на не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м.Харкова проведено зустрічну звірку суб'єкта господарювання ТОВ "САМАЙ-10" щодо дослідження реальності здійснення та повноти відображення в обліку господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, за результатами якої складено довідку (а.с.22-29).

Звіркою встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ "Самай-10"та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому діючим законодавством України у перевіряємому періоді; дефективність первинних документів, що були використані при оформленні господарських операцій з питання придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) підприємством ТОВ "Самай-10"у ТОВ "Кубера-плюс" та подальшого руху придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) до кінцевого споживача.

У зв'язку з неможливістю підтвердження товарності та реальності проведених господарських операцій по ланцюгу постачання, всі первинні документи суперечать вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року за №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як вбачається із матеріалів справи, ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова 16.08.2011 року за вих. № 18451/10/15-514 на адресу ТОВ "Базіс-Б" направила запит про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань господарських відносин з ТОВ "Самай-10" за червень 2011 року. (а.с. 31)

ТОВ "Базіс-Б" листом від 22.08.2011 року за вих. №22/08-2 на запит податкового органу надало відповідь, якою повідомило, що транспортування товару здійснювалось за рахунок постачальника. Всі розрахунки проводились в безготівковій формі та направило копії фінансово-господарських документів. (а.с. 30)

В період з 14.09.2011 року по 20.09.2011 року ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ "БАЗІС-Б" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "САМАЙ-10", їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011 року, результати якої оформлені актом від 23.09.2011 №4501/2305/33066964 (а.с.7-16).

Згідно з актом від 23.09.2011 №4501/2305/33066964, перевіркою встановлено порушення вимог ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського сюліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. (а.с. 7-29)

Перевіркою ТОВ „БАЗІС Б" (код 33066964) встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за червень місяць 2011р. із платником податків та зборів ТОВ "САМАЙ 10"(код 37365252) за червень 2011 року на загальну суму 895017,60грн. (в т.ч. сума ПДВ 149169,60грн.).

Таким чином, в порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України підприємством ТОВ "БАЗІС Б" завищено податковий кредит за червень 2011р. на суму 149169,60 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ч.1 ст.71 КАС України та не надано в обґрунтування позовних вимог судового рішення про визнання недійсним договору поставки №1/06/1 від 01.06.2011.

З урахуванням викладеного вище, суд, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, не знаходить правових підстав для застосування до договору поставки №1/06/1 від 01.06.2011, укладеного між ТОВ "БАЗІС-Б" та ТОВ "САМАЙ-10", наслідків, передбачених ст.208 ГК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ "САМАЙ-10" (продавець) та ТОВ "БАЗІС-Б" (покупець) укладено договір поставки №1/06/1 від 01.06.2011 (а.с.32).

Вказаний правочин укладено право і дієздатними юридичними особами, його предмет, зміст прав і обов'язків сторін не суперечать закону. Текст договору засвідчено печатками суб'єктів господарювання, які є його сторонами.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до реєстру щодо ТОВ "САМАЙ-10" 16.03.2011р. та 01.07.2011р. внесено записи "підтвердження відомостей про юридичну особу".

В обґрунтування реальності виконання господарських зобов'язань за договором поставки №1/06/1 від 01.06.2011р. ТОВ "БАЗІС-Б" надано копії податкових накладних та видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, складених у зв'язку з виконанням договору поставки №1/06/1 від 01.06.2011 (а.с.89-98, 99-113, 114-117).

У товарно-транспортних накладних пунктом розвантаження товару визначено вул.Чичибабіна, б.7-а, м.Харків. Представником ТОВ "БАЗІС-Б" надано до суду технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, яка розташована на 1 поверсі будинку, власником якої є ОСОБА_3 - керівник ТОВ "БАЗІС-Б", також вказана адреса є місцезнаходженням ТОВ "БАЗІС-Б". Крім технічного паспорта надано технічну характеристику та план квартири (а.с.173-174).

Відповідно до наданих копій товарно-транспортних накладних, замовником перевезення товару виступило ТОВ "САМАЙ-10".

Первинні документи, надані в обґрунтування реальності виконання господарських зобов'язань за договором поставки №1/06/1 від 01.06.2011р., за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів на підтвердження фальшивості наданих ТОВ "БАЗІС-Б" документів, невідповідності відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, відсутність у сторін договору статусу платників ПДВ, завищення вартості товарів, несумісність зазначених в документах товарів з власною господарською діяльністю підприємств. У ході перевірки позивачем не встановлено проведення ТОВ "БАЗІС-Б" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від контрагента, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Виходячи із системного аналізу положень ст.ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З матеріалів справи убачається, що укладена між позивачем та його контрагентом угода не віднесена законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання її недійсною.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладеного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "БАЗІС-Б" та ТОВ "САМАЙ-10" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства та законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

При цьому, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій по вказаному договору, укладеному між ТОВ "БАЗІС-Б" та ТОВ "САМАЙ-10", позивач до суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не надав, а судом таких доказів не виявлено.

На підтвердження використання ТОВ "БАЗІС-Б" у господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ "САМАЙ-10" за договором поставки №1/06/1 від 01.06.2011р., ТОВ "БАЗІС-Б" надані копії наступних документів: договору від 21.01.2011р. №21/01-356-вз, укладеного між ТОВ "БАЗІС-Б" (продавець) та ЗАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат" (покупець), строк дії договору до 31.12.2011; договору від 11.01.2011р. №11/01, укладеного між ТОВ "БАЗІС-Б" (продавець) та ПП "Сервис-Пак" (покупець), строк дії договору до 31.12.2011р.; договору від 4.01.2011р. №01/11, укладеного між ТОВ "БАЗІС-Б" (продавець) та ТОВ "ІСТОК" (покупець), строк дії договору до 31.12.2011; договору купівлі-продажу від 15.02.2011р. №15/02, укладеного між ТОВ "БАЗІС-Б" (продавець) та ТОВ "Інтерфлот - продукт", строк дії договору до 31.12.2011р.; податкових, видаткових та товарно-транспортних накладних, банківських виписок (а.с.118-154).

Відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Частиною 1 ст.208 Господарського кодексу України визначено наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме: якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З наведеного вбачається, що необхідною умовою для застосування щодо правочину (господарського зобов'язання) наслідків, передбачених ст.208 Господарського кодексу України, є визнання такого правочину недійсним як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Із врахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України визнання правочину, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, недійсним відбувається в судовому порядку в межах відповідного судочинства (у даному випадку господарського).

Відповідно до положень ч.2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При вирішенні спору по суті суд враховує, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Позивачем до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ "Базіс-Б" та ТОВ "Самай-10", і підтверджували доводи про нікчемність вчинених правочинів.

Під час розгляду справи колегією суддів не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами позивач не довів свої доводи про нікчемність вчинених відповідачами правочинів, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не виконано вимоги ч.1 ст.71 КАС України та не надано в обґрунтування позовних вимог судового рішення про визнання недійсним договору поставки №1/06/1 від 01.06.2011р., тому відсутні підстави для застосування до договору поставки №1/06/1 від 01.06.2011, укладеного між ТОВ "БАЗІС-Б" та ТОВ "САМАЙ-10", наслідків, передбачених ст.208 ГК України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012р. по справі № 2а-17722/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Рєзнікова С.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.