Постанова № 27388719, 25.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р. Справа № 2а-10055/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської гарнізонної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2011р. по справі № 2а-10055/11/2070

за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України

до Виконавчого комітету Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійні позовні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова , третя особа, яка не заявляє самостійні позовні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Харківська гарнізонна організація товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 року Військовий прокурор Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Лиманської сільської ради Харківської області в якому просив скасувати п.2 рішення виконавчого комітету Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області №88 від 25.07.2002 року та визнати свідоцтво про право власності на нежитловий будинок та споруди від 01 серпня 2002 року недійсним.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання свідоцтва про право власності на нежитловий будинок та споруди від 01 серпня 2002 року недійсним, закрито. Ухвала сторонами не оскаржена.( т.2 а.с.33-34).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року позов задоволено. Скасовано п.2 рішення виконавчого комітету Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області №88 від 25 липня 2002 року.

Третя особа без самостійних позовних вимог на стороні відповідача - Харківська гарнізонна організація товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України, не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Прокурор на апеляційну скаргу надав відзив, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова - надав клопотання про розгляд справи за його відсутності та про підтримання правової позиції Військового прокурора Харківського гарнізону.

Представником відповідача - Лиманської сільської ради - до суду апеляційної інстанції надані письмові пояснення, в яких відповідач зазначає про приєднання до апеляційної скарги, просить скасувати постанову суду першої інстанції від 30.11.2011 року, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

В судове засідання, призначене на 25.09.2012 року, представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Враховуючи відсутність клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів на підставі п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши рішення суду в межах апеляційної скарги та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Харківська гарнізонна організація товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України є структурним підрозділом Товариства військових мисливців та рибалок України, яке створено на підставі рішення конференції засновників від 04.03.1992 року, шляхом реорганізації рад Військово - мисливських товариств Київського, Прикарпатського та Одеського округів колишнього СРСР як Всеукраїська громадська добровільна некомерційна організація.

Товариство військових мисливців та рибалок України на підставі рішення позачергової конференції Військо - мисливського товариства Збройних Сил СРСР від 30.06.1992 року вийшло з його складу.

Після створення Товариства військових мисливців та рибалок України Харківська гарнізонна організація товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, як структурний підрозділ, була перейменована на Товариство військових мисливців та рибалок Східного Регіону, чий статус був прийнятий на розширеному Пленумі Ради Товариства військових мисливців та рибалок східного регіону 31.08.1993 року та зареєстрований у Ленінській районній раді народних депутатів м. Харкова розпорядженням №1426 , реєстраційний № 15 від 22.12.1993 року.

10.07.1999 року до Статуту Товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону внесені зміни та доповнення, зокрема, змінено назву на «Спортивне товариство військових мисливців та рибалок Східного регіону ЗС України». Вказані зміни зареєстровані у Виконавчому комітеті Ленінської районної ради м.Харкова за №18 від 13.08.1999 року.

18.03.2002 року внесено зміни до Статуту «Спортивне товариство військових мисливців та рибалок Східного регіону ЗС України» та змінено назву на «Харківську гарнізонну організацію товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України». Зазначені зміни зареєстровані у Виконавчому комітеті Ленінської районної ради м.Харкова за №21264364 від 13.08.1999 року на підставі розпорядження №168.

Як убачається із матеріалів справи рішенням виконкому Зміївської районної ради депутатів трудящих Харківської області № 373 від 20.11.1956 року в постійне користування Харківській гарнізонній Раді військово-мисливського товариства для будинків мисливця із земель місцевого держземфонду виділені ділянки землі площею 0.30 гр та 0,14 га, які в подальшому забудовані будинками та спорудами і увійшли до складу військового містечка № 256, с. Лиман Зміївського району Харківської області. ( т.1 а.с.8)

26 червня 2002 року Державною приймальною комісією, яка призначена розпорядженням №96 від 14 березня 2000 року Зміївською райдержадміністрацією Харківської області, будинок мисливця площею забудови 167,1 кв.м., та службові приміщення площею 123,4 кв.м., (погріб, гараж, літня кухня, котельня, вбиральня та накриття), що розташовані за адресою: с.Лиман, вул. Першотравнева,111, прийняті в експлуатацію. ( т.1 а.с. 211).

Рішенням виконавчого комітету Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області № 88 від 25 липня 2002 року "Про введення в дію закінченого будівництвом об'єкту мисливського будинку та господарчих будівель Лиманського мисливсько-риболовного господарства" затверджено «Акт Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації» мисливського будинку та господарчих будівель Лиманського мисливського - риболовного господарства, загальною площею земельної ділянки 4000 кв.м., площею забудови мисливського будинку 167,1 кв.м., площею забудови господарчих будівель -123,4 кв.м., розташованого за адресою: с.Лиман, вул.Першотравнева,111.( т.1 а.с.7).

Згідно п. 2 зазначеного рішення оформлено право власності на мисливський будинок та господарчі будівлі Лиманського мисливсько - риболовного господарства в цілому за Харківською гарнізонною організацією Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

1 серпня 2002 року виконавчим комітетом Лиманської сільської ради на підставі вище зазначеного рішення Харківській гарнізонній організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України видане свідоцтво про право власності на нежитловий будинок та споруди, що знаходяться за адресою: пров. Першотравнений,111 в с.Лиман Зміївського району Харківської області, яке зареєстровано в Зміївському бюро техничної інвентарізації 02.08.2002 року за № 23( т.1 а.с. 9)

Не погодившись з п.2 рішення органу місцевого самоврядування, яким оформлено право власності на мисливський будинок та господарчі будівлі Лиманського мисливсько - риболовного господарства, Військовий прокурор Харківського гарнізону в порядку ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність винесення спірного рішення виконавчого комітету Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області № 88 від 25.07.2002 року.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Конституція України визначає право за територіальною громадою та органами місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що цілком узгоджується з положенням пункту 2 статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, відповідно до якого місцева влада в межах закону має повне право вирішувати будь - яке питання, що не вилучено із сфери її компетенції і вирішення якого не доручено жодному іншому органу.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Закон визначає: а) виключну компетенцію сільських, селищних та міських рад; б) повноваження виконавчих органів рад (у сфері соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку; бюджету, фінансів і цін; щодо управління комунальною власністю; в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку; у галузі будівництва тощо).

Відповідно до ст.ст. 17, 18 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначаються дві групи відносин органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями:

а) відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад. Такі відносини будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування;

б) відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад. Такі відносини будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Виключно законами України визначаються повноваження органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пп. 1 п. "б" ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.97 р. N 280/97-ВР до компетенції виконавчих органів міських рад належить прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 28 Закону України «Про власність» ( який був чинним на час виникнення спірних правовідносин визначено, що об'єктами права власності громадських об'єднань, у тому числі професійних спілок, благодійних та інших громадських фондів, є майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (положеннями). Громадські об'єднання можуть мати у власності підприємства відповідно до цілей, зазначених в їх статутах, і в порядку, передбаченому законодавчими актами України.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Господарського суду Харківської області від 09.08.2010 року, залишеним в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 року, у справі №62/95-10 за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Харківської гарнізонної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України про зобов'язання відповідача повернути до сфери управління Міністерства оборони України нерухоме майно військових містечок №13 та № 256, у задоволенні позову відмовлено. ( т.1. а.с.133-149).

При цьому суди посилалися на то, що ані прокурор, ані позивач не довели належності позивачеві майна на праві власності чи іншому речовому праві, вибуття майна з володіння позивача поза його волею, відсутності правових підстав для володіння майном відповідачем.

Власник майна, здійснюючи свої правомочності по володінню, користуванню та розпорядженню належним йому майном, зобов'язаний здійснювати певні дії щодо утримання цього майна, зокрема, зареєструвати його у встановленому законодавством порядку, нести витрати, пов'язані з його утриманням, підтримувати в належному стані, використовувати його за цільовим призначенням тощо.

Протягом 10 років позивачем не здійснено жодної активної дії стосовно спірного майна, що свідчить про те, що позивач не ставився до нього як до своєї власності. З 1991 року з боку Міністерства оборони України не було здійснено жодної активної дії стосовно оформлення права власності, утримання та інших дій стосовно спірного майна.

Ці обставини відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України мають приюдиційне значення для суду при розгляді даної справи.

Відповідно до статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

У відповідності до частини четвертої та п'ятої статті 105 КАС, адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності. Адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин у спосіб, вичерпний перелік яких передбачений законодавством.

Отже, визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень можливе: по-перше - лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням, по-друге - лише у разі, якщо може бути відновлено те становище, яке існувало до видання акта.

Оскаржуване рішення відповідача стосується лише третьої особи - Харківською гарнізонною організацією товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України і ніякою мірою безпосередньо не зачіпає права, свободи та інтереси позивача.

Крім того, вказане рішення, як ненормативний правовий акт місцевого самоврядування, є актом одноразового застосування та вичерпало свою дію фактом його виконання.

На його підставі виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією третьою особою - Харківської гарнізонної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України - суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у зв'язку із реалізацією прав власності.

Так, матеріалами справи підтверджується, що згідно свідоцтва про право власності на нежитловий будинок та споруди від 01.08.2002 року, реєстраційний №23 Харківській гарнізонній організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України належить на праві колективної власності нежитловий будинок та споруди, що знаходяться за адресою: пров. Першотравнений, 111 в с.Лиман Зміївського району Харківської області.

З урахуванням характеру спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що визнання протиправним та скасування п.2 рішення Лиманської сільської ради від 25.07.2002 року №22 не може бути застосовано у цій справі, як належний спосіб захисту прав позивача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушення спірним рішенням прав та законних інтересів позивача та про неможливість їх захисту шляхом скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушення спірними рішеннями прав та законних інтересів позивача та про неможливість їх захисту шляхом скасування рішень суб'єкта владних повноважень.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позов Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення № 88 25.07.2002 року в частині оформлення права власності на мисливський будинок та господарчі будівлі Лиманського мисливсько-риболовного господарства в цілому за Харківською гарнізонною організацією товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України є законним.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 30.11.2011 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської гарнізонної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2011р. по справі № 2а-10055/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Бенедик А.П. Калиновський В.А.