Ухвала суду № 27388092, 18.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 р.Справа № 1670/2в-3327/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2012р. по справі № 1670/2в-3327/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2012 року № 0000472301/87.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем протиправно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на на додану вартість, оскільки укладений між ПАТ "КСЗ" та ТОВ "Укрцентр" договір поставки, судом фіктивним не визнавався, не порушував публічний порядок та був спрямований на настання реальних наслідків.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000472301/87 від 12.01.2012.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що відповідно до відповідно до висновків акту перевірки позивача, перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 198.1,п.198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загвальну суму 118290 грн., в тому числі за вересень 2011 року в сумі 118290 грн. Апелянтом зазначалось, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення- рішення.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 12.12.2011 року по 16.12.2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Укрцентр", ТОВ "Торгова Компанія "Дашуківські Бентоніти" за період вересень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 23.12.2011 року № 8706/23-209/05756783, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п. 198.4 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 118 290,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцької ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000472301/87 від 12.01.2012 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 177 434,67 грн. (в тому числі за основним платежем на суму 118 289,78 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 59 144,89 грн.).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до ДПС у Полтавській області та ДПС України.

За результатами розгляду скарг позивача ДПС у Полтавській області прийнято рішення від 28.03.2012 року № 769/10/10-215, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, а ДПС України рішення від 24.04.2012 року № 7430/6/10-2215 яким скаргу залишено без розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом з'ясовано, що 02 жовтня 2009 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Укрцентр" (постачальник) укладено договір постачання товару №0486-СН, за умов якого постачальник зобов'язаний передати у власність покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатками до цього Договору.

Відповідно до Специфікації № 1 було здійснено поставку наступного товару: Планки фрикційної кресл. 100.00.008-3 в кількості 250 шт. та Планки фрикційної кресл. 100.00.027-0 в кількості 341 шт.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на перевірку надано первинні документи, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки, прибуткові ордери, на підставі яких Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" було сформовано податковий кредит по податку на додану вартість у вересні 2011 року (Акт перевірки від 23.12.2011 року № 8706/23-209/05756783).

Як вбачається з матеріалів справи, зауважень щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку податкового органу Акт перевірки від 23.12.2011 р. не містить.

Також, згідно акту перевірки від 23.12.2011 року вказана господарська операція була відображена позивачем у даних бухгалтерського обліку, розрахунки між суб'єктами господарювання проведені у безготівковій формі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу необґрунтованості стверджень відповідача щодо неможливості підтвердження ланцюгу постачання ТОВ "Укрцентр" отже непідтвердження реальності господарських операцій проведених вказаним товариством у вересні 2011 року, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічну позицію викладено в листі Вищого адміністративного суду № 742/11/13-11 від 02.06.2012 року.

Відповідно до положень Податкового кодексу України органи державної податкової служби здійснюють контроль за правильністю ведення податкового обліку на підставі первинних бухгалтерських документів (податкових та видаткових накладних, рахунках-фактури та інших) наявність чи відсутність сертифікатів якості товарів на правильність ведення податкового обліку не впливає.

Щодо доводів відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку податку на додану вартість.

Разом з тим, товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції є видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання передачі товару та розрахункові документи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновку податкового органу про занижено податок на додану вартість на загвальну суму 118290 грн., в тому числі за вересень 2011 року в сумі 118290 грн.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2012р. по справі № 2-а-1670/3327/12 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2012р. по справі № 1670/2в-3327/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.