Ухвала суду № 27387982, 17.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2012 р.Справа № 2а-1670/1019/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Калитки О. М. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.,

за участ.: представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2012р. по справі № 2а-1670/1019/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавахіммаш"

до Державна податкова інспекція у м. Полтаві Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

21 лютого 2012 року Публічне акціонерне товариство «Полтавахіммаш» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Полтавахіммаш») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Полтаві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2011 №0000782302 в частині збільшення податку на прибуток у розмірі 187 195,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2012р. задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Полтавахіммаш» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення - рішення .

На зазначену постанову Державною податковою інспекція у м. Полтаві подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що дана постанова прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 05.09.2011 по 15.10.2011 на підставі направлень від 05.09.2011 № 1492, № 1489, № 1493, № 1491, № 1490, № 1497, № 1483, № 1494 та від 03.10.2011 №1688, виданих ДПІ у м. Полтаві працівниками відповідача, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ «Полтавхіммаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011. За результатами проведеної перевірки складено акт від 21.10.2011 № 8245/23-4/00217449, яким зафіксовано порушення позивачем, зокрема, підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті4, пункту 5.1 статті5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, а також підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті14, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 263627,00 грн., в тому числі: за І квартал 2011 року на 230789,00 грн. та за ІІ квартал 2011 року на 32838,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.11.2011 № 00782302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 303479,50 грн., у тому числі: 263627,00 грн. - за основним платежем та 39852,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що в ході судового розгляду справи позивачем в повному обсязі спростовано доводи відповідача щодо зафіксованих актом перевірки порушень, а також доведено правомірність проведених дій щодо списання безнадійної заборгованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У ході апеляційного розгляду встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Полтавахіммаш» зареєстроване як юридична особа 12.07.1994 виконавчим комітетом Полтавської міської ради, ідентифікаційний номер 00217449.

В період з 05.09.2011 по 15.10.2011 на підставі направлень від 05.09.2011 № 1492, № 1489, № 1493, № 1491, № 1490, № 1497, № 1483, № 1494 та від 03.10.2011 №1688, виданих ДПІ у м. Полтаві працівниками відповідача, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ «Полтавхіммаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011. За результатами проведеної перевірки складено акт від 21.10.2011 № 8245/23-4/00217449, яким зафіксовано порушення позивачем, зокрема, підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті4, пункту 5.1 статті5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, а також підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті14, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 263627,00 грн., в тому числі: за І квартал 2011 року на 230789,00 грн. та за ІІ квартал 2011 року на 32838,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.11.2011 № 00782302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 303479,50 грн., у тому числі: 263627,00 грн. - за основним платежем та 39852,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вказаним повідомленням-рішенням в частині збільшення суми податку на прибуток у розмірі 187195,00 грн, із них за основним платежем -149756,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -37439,00 грн., позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням в оскаржуваній частині, суд першоъ інстанції виходив з наступного.

У відповідності до пункту 5.1статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР(далі по тексту -Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Законувизначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 11.2статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлені правила ведення податкового обліку, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів. Згідно підпункту 11.2.1 датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР до безповоротної фінансової допомоги належать суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, строк позовної давності у загальному випадку становить три роки. Після закінчення строку позовної давності така заборгованість вважається безнадійною (пункту 1.25 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. При цьому кредиторська заборгованість, що залишена не погашеною вважається безповоротною фінансовою допомогою (підпункт 4.1.6 пункт 4.1ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР) і включається до складу валового доходу підприємства.

Відповідно до пункту 4.1статті 4 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.6 статті 4 вказаного вище Закону валовий дохід включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що між ПАТ «Полтавхіммаш» та ЗАТ «ТД «Азовзагальмаш» було укладено договір від 06.02.2007 р. № 25 ТД, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується виготовити та відвантажити, а Покупець прийняти та оплатити Товар в кількості, асортименті, по цінам та в строки поставки, вказаній у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору. Реальність вказаних операцій з поставки ТМЦ відповідачем не оскаржується та підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, актів звірки взаєморозрахунків та специфікацій. Однак вказані операції не були сплачені, у зв'язку з чим виникла кредиторська заборгованість.

01 липня 2010 року позивачем була списана кредиторська заборгованість ЗАТ «ТД «Азовзагальмаш» перед ВАТ «Полтавхіммаш», у зв'язку із виходом строку позовної давності, більше 3-х років, в сумі 718 954,26 грн. та відображено проводкою: - Д-т 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками запасів», а також К-т 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості», що відображено у головній книзі та оборотно-сальдовій відомості по рах.6311 за липень 2010 року.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із посиланням відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач повинен зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, тому що ним фактично не понесено витрат відповідно до п. 5.1 ст. 5 Законом № 334/94-ВР, оскільки цим не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі несплати товарів у межах строку позовної давності.

Отже, позивачем в повному обсязі спростовано доводи відповідача щодо зафіксованих актом перевірки порушень, а також доведено правомірність проведених дій щодо списання безнадійної заборгованості.

Таким чином, встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування валових витрат та визначення сум податку, а також має належне документальне підтвердження.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2012р. по справі № 2а-1670/1019/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В.Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Присяжнюк О.В.

Повний текст ухвали виготовлений 23.07.2012 р.