Ухвала суду № 27387972, 31.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 р.Справа № 2а-3435/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Калитки О. М. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012р. по справі № 2а-3435/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Сподобівка Агро Плюс"

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Сподобівка Агро Плюс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - Куп'янська об'єднана ДПІ Харківської області ДПС), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000012310 від 11.01.2012 року; та №0000022310 від 11.01.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 р. задоволено позов Приватного підприємства "Сподобівка Агро Плюс" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень .

На зазначену постанову суду відповідачем подано апеляційну скаргу. Відповідач вважає, що судом першої інстанції порушено ст. 159 КАС України та неправильно застосовано ст. 181 ПК України та п. 183.8. ст. 183 ПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Куп'янської об'єднаної ДПІ Харківської області ДПС, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000012310 від 11.01.2012 року, яким визначена сума грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 545761,25 грн., з яких: 436609,0 грн. - за основним платежем, 109152,25 грн. - штрафна санкція; та №0000022310, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 3891,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно, спірне податкове повідомлення-рішення суперечить ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

Позивач зазначає, що висновки Куп'янської об'єднаної ДПІ Харківської області ДПС про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентом ПП «АГРО-ПРОДУКТ» безпідставні, оскільки за даними операціями товари були надані у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Задовольняючи позов, суд першої інстанціїї прийшов до висновку, що відповідачем не доведені обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Куп'янською об'єднанню державною податковою інспекцією у Харківській області ДПС проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Сподобівка Агро Плюс» з питання виявленої недостовірності даних податкового кредиту, який задекларовано в податковій декларації з податку на додану вартість по проведеним взаємовідносинам з контрагентом платника податків - ПП «Агро-Продукт» за вересень 2011 року, про що складений акт перевірки від 27.12.2011 року № 1172/23-37126733.

11.01.2012 року з посиланням на даний акт Куп'янською об'єднаною ДПІ Харківської області ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000012310 від 11.01.2012року, яким визначена сума грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 545761,25 грн., з яких: 436609,0 грн. - за основним платежем, 109152,25 грн. - штрафна санкція; та №0000022310, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 3891,00 грн.

Як встановлено судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображення в акті від 27.12.2011 року № 1172/23-37126733 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ПП «Сподобівка Агро Плюс» ст. 203, 207, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ПП «Агро-Продукт», котрі реально не відбулись.

За матеріалами справи судом встановлено, представником відповідача в ході розгляду справи у суді першої інстанції визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки акту ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Агро-Продукт» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період вересень 2011 року та висновок від 29.11.2011 року № 37 щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Агро-Продукт».

Судовим розглядом встановлена реальність господарських операцій вчинених позивачем.

Таким чином, згадані договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені по спірним правочинам, позивачем подані до суду виписані ПП «Агро-Продукт» податкові накладні.

Транспортування вищевказаного товару підтверджується наданими під час проведення перевірки товарно-транспортними накладними, про що податковий орган робить посилання на аркуші 9 акту перевірки та договором найму (оренди) транспортних засобів, укладеного між Кукуяшною. Л.Т. та ПП «Сподобівка Агро Плюс».

Суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Витребувані судом на виконання вимог ст. 11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме платіжні доручення, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Таким чином, зазначені документи про оплату отриманих послуг є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

На вимогу суду, представником позивача були надані до суду документи, якими позивач підтверджує факт використання отриманих ним товарів у власній господарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами у Куп'янської об'єднаної ДПІ у Харківській області ДПС ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Фактично матеріалами справи підтверджено, що висновки, викладені в акті ґрунтується на мотивах складеного податковим органом акту від 02.12.11р. №934/18-011/32335485 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Агро-Продукт» з питань підтвердження господарських відносин з платником податків за вересень 2011 року та висновок від 29.11.11р. №37 щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Агро-Продукт».

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС Українидоказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207,208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу Українивчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб ПП «Сподобівка Агро Плюс» або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012р. по справі № 2а-3435/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В.Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Присяжнюк О.В.