Справа № 2604/21564/12
ПОСТАНОВА
іменем України
"19" жовтня 2012 р. Дніпровський районний суд м.Києва в складі:
головуючого-судді Чауса М.О.
при секретарі: Грунковської З.В.
за участю прокурора: Боян В.П.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на незаконну бездіяльність прокуратури Дніпровського району м.Києва, суд-
В С Т А Н О В И В :
До Дніпровського районного суду м. Києва звернувся зі скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність працівників прокуратури Дніпровського району м.Києва.
В поданій до суду скарзі ОСОБА_1 просить визнати незаконною бездіяльність прокуратури Дніпровського району м. Києва та направити копію його заяви про злочин від 16 серпня 2012 року прокурору Дніпровського району м. Києва для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України. Мотвуючи скаргу, ОСОБА_1 послався на те, що працівники прокуратури Дніпровського району м. Києва всупереч вимог ст. 97 КПК України, отримавши 16 серпня 2012 року його заяву про вчинення злочину працівником міліції ОСОБА_2, не вжили заходів для розгляду його заяви, при цьому за результатами розгляду заяви не було прийняте у встановлені законом строки відповідне рішення, перелік яких визначений положеннями ст. 97 КПК України, що порушує його право на захист у кримінальному процесі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свою скаргу з підстав, викладених у скарзі та просив суд її задовольнити. Поряд з цим зазначив, що по його заяві про злочин про порушення кримінальної справи щодо старшого дільничного інспектора міліції Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_2 за ст.ст. 364, 366, 367 КК України прокуратурою Дніпровського району м. Києва не було прийнято взагалі ніякого рішення, що вказує на бездіяльність прокуратури Дніпровського району м. Києва, яка на думку скаржника повинна бути судом визнана незаконною за результатами розгляду даної скарги відповідно до рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року.
Вивчивши скаргу, наведені в ній мотиви, вислухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали по розгляду скарги, вислухавши думку прокурора, який вважає, що скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки заява останнього, з якою він звертався до прокуратури Дніпровського району м. Києва за змістом не була заявою про злочин, у зв'язку з чим ОСОБА_1 було направлено відповідь відповідно до закону України «Про звернення громадян», крім того вимога скаржника щодо визнання бездіяльності прокуратури незаконною також не підлягає задоволенню, виходячи з норм кримінально-процесуального закону України, якими не передбачено право суду визнавати такі дії протиправними, суд приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів по розгляду скарги, до прокуратури Дніпровського району м. Києва 16 серпня 2012 року звернувся ОСОБА_1 в порядку ст. 95 КПК України з заявою про вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 364, 366, 367 КК України, старшим дільничним інспектором міліції Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві ОСОБА_2 та відповідно до вимог ст. 97 КПК України, просив порушити кримінальну справу щодо останнього за ст.ст. 364, 366, 367 КК України.
Відповідно до вимог ст. 97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Виходячи з вищезазначених вимог закону щодо обов'язковості прийняття заяв і повідомлень про злочини і встановленого законом порядку їх розгляду, враховуючи поряд з цим що ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Дніпровського району м. Києва в порядку ст. 95 КПК України з заявою про вчинення злочину, в якій відповідно до вимог ст. 97 КПК України, просив порушити кримінальну справу щодо старшого дільничного інспектора міліції Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_2 за ст.ст. 364, 366, 367 КК України, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 в частині, що стосується необхідності направлення копії його заяви про злочин від 16 серпня 2012 року до прокуратури Дніпровського району м.Києва для прийняття рішення відповідно до вимог ст. 97 КПК України - підлягає задоволенню.
Що стосується даної скарги в частині, висловленої скаржником вимоги щодо визнання незаконною бездіяльності прокуратури Дніпровського району м. Києва, то скаргу в цій частині слід залишити без задоволення, оскільки нормами кримінально-процесуального законодавства не передбачено право суду визнавати такі дії незаконними чи протиправними, в тому числі зобов'язувати орган дізнання, слідчого або прокурора вчинити певні дії.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.95, 97, 236 КПК України, положеннями ст.55 Конституції України, суд,-
постановив:
Скаргу ОСОБА_1 в частині що до направлення копії заяви ОСОБА_1 про злочин від 16 серпня 2012 року до прокуратури Дніпровського району м. Києва для прийняття рішення відповідно до вимог ст. 97 КПК України -задовольнити.
Направити копію заяви ОСОБА_1 про злочин від 16 серпня 2012 року на адресу прокуратури Дніпровського району м. Києва для прийняття відповідного рішення в порядку, передбаченому ст. 97 КПК України.
Скаргу ОСОБА_1 в частині, що стосується висловленої скаржником вимоги щодо визнання незаконною бездіяльності прокуратури Дніпровського району м. Києва - залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена протягом 15 діб з моменту її проголошення.
Суддя:
Судове рішення № 27387407, Дніпровський районний суд міста Києва було прийнято 19.10.2012. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2604/21564/12. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: