Вирок № 27387057, 12.11.2012, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 12.11.2012 Справа № 1622/12323/2012

В И Р О К

Іменем України

8 листопада 2012 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А.Г.

при секретарі Дудка А.С. за участю прокурора Авраменка М.І.

адвоката ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

підсудної ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки і мешканки АДРЕСА_1 українки, громадянки України, освіта середня технічна, заміжньої, ніде не працює, в силу статті 89 КК України не судимої

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в :

1 липня 2012 року, приблизно о 03 год., підсудна ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння неподалік від магазину «Таверна», що по вул. Калініна, 42 в м. Полтаві, в ході обопільної сварки, яка виникла на грунті особистих неприязнених стосунків, умисно нанесла потерпілому ОСОБА_2 один удар ножем, який тримала у правій руці, в грудну клітину, внаслідок чого спричинила останньому тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колюче-ріжучого поранення грудної клітини зліва з пошкодженням лівої легені, перикарда, що ускладнились гемотораксом зліва та геморагічним шоком, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1441 від 6 серпня 2012 року кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя.

Допитана в ході судового розгляду справи підсудна ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала частково, зазначивши, що тілесні ушкодження потерпілому причинила не умисно та показала, що в ніч на 1 липня 2012 року, приблизно о 03 год., між нею та підсудним біля магазину «Таверна», що по вулиці Калініна, 42 в м. Полтаві, в якому вона на той час працювала продавцем, виникла сварка із-за того, що вона зробила зауваження останньому, коли той вдарив свого собаку, з яким прийшов до магазину. Коли за неї заступився її співмешканець ОСОБА_4, який також там знаходився, то підсудний наніс йому декілька ударів, від яких той впав. Побачивши це, вона схопила кухонний ніж і з метою налякати останнього, наблизилась до нього, направивши вістря леза в його бік. ОСОБА_2 відштовхнув її від себе, після чого вона, нібито втративши рівновагу, похитнулась в його напрямку та нанесла удар ножем в груди, не маючи наміру робити це. Вважає, що спричинила йому проникаюче поранення грудної клітини не умисно.

Аналізуючи показання підсудної, які вона дала в ході розгляду справи в суді, суд виходить з їх алогічності та суперечності з тими, які вона давала під час досудового слідства, а тому до уваги не приймає, розцінюючи їх як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинене.

Так, в своєму поясненні зразу ж після скоєння злочину вона стверджувала, що коли побачила як потерпілий б'є її чоловіка, «то пішла до магазину, взяла в руки ніж і підійшовши до нього, нанесла йому удар ножем в бік тулуба»(а. с. 40).

Аналогічно про обставини спричинення потерпілому ножового поранення вона стверджувала і при допиті її як підозрюваної 1 липня 2012 року з участю захисника (а. с. 70-72).

Під час відтворення обстановки і обставин події з її участю вона почала стверджувати, що після того як вона з ножем в руці наблизилася до потерпілого і той відштовхнув її від себе, вона по інерції, «тримаючи ножа у правій руці зробила крок вперед… і можливо перечепилася та випадково нанесла удар потерпілому ножем у ліву частину грудей»(а. с. 81-84).

При допиті її як підозрюваної 4 липня 2012 року (а. с. 85-87), аналогічно викладаючи обставини конфлікту, вона вже стверджує, що «схопивши кухонного ножа, який лежав за прилавком, вона вибігла на вулицю налякати потерпілого, де посковзнулася від поштовху та нанесла йому удар у лівий бік тулубу».

Суперечачи ж своїм твердженням про неумисний характер спричинення тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, вона в ході її допиту як обвинуваченої при пред'явленні кінцевого обвинувачення 28 серпня 2012 року в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, власноруч викладаючи свої показання, констатує факт повного визнання нею своєї вини в цьому (а. с. 217).

Непослідовність її тверджень про механізм та мотив нанесення тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, на думку суду, свідчить про надуманість її показань та мету уникнення покарання за вчинення тяжкого злочину, в зв'язку з чим суд розцінює їх як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення, приймаючи при цьому до уваги її первинні показання про умисний характер заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, оскільки вони підтверджуються сукупністю інших доказів по справі, які були досліджені в ході її судового розгляду.

Вважаючи її вину у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому доведеною, суд виходить з наступного.

Потерпілий ОСОБА_2 в ході судового слідства показав, що 1 липня 2012 року, приблизно о 03 год., він зайшов в магазин «Таверна», що по вулиці Калініна, 42 в м. Полтаві, щоб купити пива. Там в цей час знаходилась підсудна і її співмешканець ОСОБА_4, які перебували в стані сп'яніння. Із-за того, що він вдарив свого собаку, підсудна зробила йому зауваження та почала ображати, висловлюючись на його адресу брутальною лайкою. Він відповів тим же і вийшов на вулицю. Слідом вийшов і ОСОБА_4, який брутально висловився на його адресу, за що він його вдарив. Той впав на землю, а коли піднявся і він переконався, що з тим все гаразд, то відійшов в бік і почав розмовляти з малознайомими особами, які там знаходились. В цей час підійшла підсудна і вдарила його. Самого моменту нанесення удару ножем він не відчув, а тільки почув крик тих, хто там знаходився, що його вдарили ножем і в цей час побачив як з грудей у нього хлинув фонтан крові, а поруч стояла підсудна. Присутні викликали карету швидкої медичної допомоги, якою він і був доставлений до лікарні. Вважає, що підсудна нанесла йому удар ножем за те, що він перед цим вдарив її співмешканця.

Категорично заперечив твердження підсудної про те, що вона нібито впала на нього з ножем, коли він відштовхнув її від себе, заявивши, що він не бачив, коли вона до нього підійшла і як нанесла удар ножем в груди, а тому не міг відштовхнути її від себе. Коли б це було так як вона стверджує, то він би зміг захистити себе і не дати їй можливості спричинити йому ножове поранення, а тим більше нанести удар ножем прямо в область серця.

Вважає, що підсудна так стверджує з тим, щоб уникнути відповідальності за скоєне.

Зазначив, що внаслідок заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень йому було заподіяно матеріальну та моральну шкоду, в зв'язку з чим ним заявлено цивільний позов, який він просить задовольнити.

Оцінюючи показання потерпілого та приймаючи їх до уваги, суд виходить не тільки з їх логічності та послідовності, а й відповідності іншим доказам по справі, зокрема, показанням свідків, висновкам судово-медичного експерта з приводу характеру, механізму та способу заподіяння йому тілесних ушкоджень підсудним, інших проведених по справі експертиз та зібраних доказів.

Свідок ОСОБА_5, продавець магазину «Таверна», в ході розгляду справи в суді показала, що в ніч на 1 липня 2012 року вона працювала в магазині. Туди приблизно о 01 год. прийшла підсудна, яка була її напарницею, з своїм співмешканцем, які були в нетверезому стані і які продовжували вживати спритні напої в магазині. Через деякий час в магазин прийшов і потерпілий, який був з собакою. Між ним та підсудною виникла сварка, в яку втрутився співмешканець останньої. За це потерпілий вдарив його декілька раз на вулиці біля магазину. Коли сварка і бійка припинилися і всі, в тому числі і вона, стояли на вулиці, з магазину вийшла підсудна, швидко підійшла до потерпілого і повернулася назад в магазин. Зразу ж після цього хтось сказав, що та вдарила ножем потерпілого. Наблизившись до нього, вона побачила на його грудях кров і ножове поранення. Після цього зайшла в магазин і запитала у підсудної, де ніж. Та сказала, що кинула його за раковину. Вона дістала ніж, який був в крові і вимила його. Бачила, що одяг і руки підсудної були в крові. Плями крові були також біля магазину і на підлозі в магазині. Зазначила, що не бачила, щоб підсудна падала, або на вулиці між нею та потерпілим була якась штовханина чи розмова. Остання швидко як вийшла, так і зайшла в магазин. Ніяких перешкод, об які та могла перечепитись йдучи, на її шляху не було.

Це ж підтвердили і допитані в суді свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також ОСОБА_8 і ОСОБА_9, чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (а. с. 55-56, 180-181, 184-185), які в той час були біля місця скоєння злочину і бачили підсудну і потерпілого, який стояв біля магазину і до якого та підходила. Ніхто із них не бачив моменту нанесення підсудною удару ножем, але бачили, що після того як вона відійшла від підсудного у нього з грудей хлинула кров і чули як хтось незнайомий крикнув, що ОСОБА_3 нанесла потерпілому удар ножем. Всі вони бачили кров на землі біля магазину, а свідок ОСОБА_8 також бачив ніж, який від крові вимивала свідок ОСОБА_5

Під час огляду місця події 1 липня 2012 року (а. с. 6-8, 11-14, 33-35) поблизу магазину «Таверна», що по вул. Калініна, 42 в м. Полтаві, було виявлено та вилучено сліди речовини бурого кольору, схожої на кров, а в магазині працівниками міліції було вилучено кухонний ніж.

В ході огляду квартири підсудної 1 липня 2012 року АДРЕСА_1 працівниками міліції було виявлено та вилучено жіночу спортивну кофту бірюзового кольору зі слідами бурого кольору на рукавах та передній частині кофти (а. с. 26-28), а у потерпілого відповідно до протоколів огляду було вилучено футболку чорного кольору з розрізом довжиною приблизно 1 см у передній лівій частині футболки, шорти та труси зі слідами бурого кольору (а. с. 42-45, 48).

Відповідно до висновків судово-медичних імунологічних експертиз № 676 та 677 від 27 липня та 8 серпня 2012 року (а. с. 105-109, 120-125) на футболці потерпілого та спортивній куртці підсудної знайдена кров людини, де виявлений антиген ОСОБА_10 у цих слідах може походити від потерпілого ОСОБА_2

Згідно висновку експерта № 183-МК від 2 серпня 2012 року (а. с. 137-138) проведенням судово-медико-криміналістичної експертизи футболки потерпілого виявлено колото-різане пошкодження, яке утворилось від дії колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, який має обушок і гостре лезо з однієї сторони і найбільшу ширину слідоуворюючої частини клинка на рівні занурень близько 10 мм. Дане колото-різане пошкодження на футболці потерпілого ОСОБА_2 могло утворитись від дії клинка ножа наданого на експертизу.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 1441 від 6 серпня 2012 року (а. с. 145-146) потерпілому заподіяні тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колюче-ріжучого поранення грудної клітини зліва з пошкодженням лівої легені, перикарда, що ускладнились гемотораксом зліва та геморагічним шоком, які утворились від однократної дії травмуючого фактору, яким міг бути колюче-ріжучий предмет, схожий на ніж, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище, кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя.

Враховуючи анатомічну та морфологічну характеристики тілесних ушкоджень у потерпілого, можна вважати, що удар був нанесений спереду назад, справа наліво по відношенню до потерпілого з достатньою для утворення вищевказаних тілесних ушкоджень, силою.

Висновки судово-медичної експертизи в повній мірі узгоджуються з показаннями потерпілого про обставини і механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень, а тому суд приймає їх до уваги як і його показання, та покладає в основу обвинувачення підсудної у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Аналізуючи наведені докази, суд враховує їх повну узгодженість та відповідність між собою як про причини і обставини виникнення конфлікту, так і механізм та спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, мотиви вчинення злочину, а тому вважає доведеною вину підсудної у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Оцінюючи мотив злочинних дій підсудної, суд вважає, що вона заподіяла тяжкі тілесні ушкодження потерпілому умисно під час сварки, яка виникла між нею та потерпілим з метою помсти та розправи. З наведеного вище слідує, що підсудна, використовуючи як привід для заподіяння тяжких тілесних ушкоджень поведінку потерпілого, який перед цим наніс удари її співмешканцю, взяла ніж та нанесла ним удар в область грудної клітки останнього. Нанесення удару ножем справа наліво, спереду назад свідчить про те, що удар наносився умисно з достатньою для цього силою, як це слідує з висновку експерта, а не внаслідок падіння підсудної від поштовху, коли б, на думку суду, його напрямок був іншим. Нанесення удару ножем в життєво важливі органи, яким являється грудна клітка, на думку суду, свідчить про умисел підсудної на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, оскільки наносячи такий удар вона розуміла про можливість тяжких наслідків, які можуть від цього настати і бажала цього.

Суд не розцінює дії, які вчинювала підсудна як стан необхідної оборони, в якому вона нібито перебувала, захищаючи свого співмешканця, оскільки на той час сварка і бійка між її співмешканцем і потерпілим закінчилась і останній стояв розмовляючи з присутніми там особами.

Тому суд критично оцінює твердження підсудної про те, що вона захищала співмешканця від суспільно небезпечного посягання потерпілого, розцінюючи його як безпідставне.

У статті 36 КК (необхідна оборона) йдеться про те, що дії з припинення суспільно-небезпечного посягання будуть правомірними, якщо вони зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання. Однак, як встановлено в ході судового розгляду справи, і це випливає з матеріалів справи, такого посягання, яке б давало підстави підсудній захищатись і діяти таким чином, як вона це зробила, не було. А тому суд не вважає, що вона діяла в стані необхідної оборони або якому-небудь іншому стані, зокрема, стані сильного душевного хвилювання, який би давав їй підстави діяти подібним чином.

Такий висновок суду ґрунтується на наведених вище доказах, які суд вважає достатніми та допустимими та, які в своїй сукупності свідчать про доведеність вини підсудної у вчиненні інкримінованого їй злочину.

При цьому суд також враховує висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 15 серпня 2012 року (а. с. 197-201), згідно з яким ОСОБА_3 на даний час будь-якими психічними захворюваннями або тимчасовим розладом психічної діяльності не страждає, а виявляє психопатичні риси характеру. В період часу, до якого відноситься інкриміноване їй протиправне діяння, вона будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждала і не знаходилась в стані тимчасового розладу психічної діяльності. Наявні у неї характерологічні особливості особистості в період часу, до якого відноситься інкриміноване їй протиправне діяння, не позбавляли її можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними і не позбавляють можливості усвідомлювати свої дії на даний час. ОСОБА_3 під дію ч. ч. 2 і 3 ст.19 та під дію ст. 20 КК України не підпадає і може постати перед слідством та судом, застосування примусових заходів медичного характеру в теперішній час не потребує.

Отже, суд вважаючи доведеною вину підсудної у вчиненні інкримінованого їй злочину за обставин і способом та з мотивів вказаних вище, кваліфікує її діяння за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Кваліфікуючи так діяння підсудної, суд керується положеннями ч. 1 ст. 275 КПК України про межі судового розгляду, згідно з якою розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.

Обставин, які пом'якшують покарання підсудної, суд не знаходить.

Обставиною, яка обтяжує покарання підсудної, суд вважає вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння.

Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд враховує конкретні обставини справи, характер і тяжкість вчиненого підсудною злочину, особу винної та обставини, що впливають на призначення покарання.

Суд приймає до уваги, що скоєний підсудною злочин є тяжким.

Суд враховує також, що підсудна раніше притягалася до кримінальної відповідальності та засуджувалася за вчинення умисного злочину, хоча судимість за це погашена в установленому законом порядку, обставини вчинення злочину, характеристику її особи, що злочин вчинила в стані алкогольного сп'яніння, наявність на її утриманні неповнолітньої дитини, і приходить до висновку про необхідність призначення їй покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для її виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

По справі потерпілим ОСОБА_2 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 5507,55 грн. та моральної шкоди в сумі 50000 грн. (а. с. 163-164).

Вирішуючи цивільний позов потерпілого, суд керується статтями 28, 328 КПК України, статтями 23, 1166, 1167 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна»(далі - Постанова). При цьому суд виходить з установленого законом правила про те, що майнова шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Визначаючи суму, що підлягає стягненню з підсудної, суд керується положеннями п. 16 Постанови, згідно з яким «мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку, а також вартість поверненого йому майна».

В добровільному порядку завдані злочином збитки не відшкодовувались.

Виходячи із доведеності вини підсудної у вчиненні злочину, суд задовольняє цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди повністю на заявлену ним суму, оскільки ним надані докази заподіяння йому матеріальної шкоди.

Суд також вважає, що потерпілому була завдана моральна шкода, оскільки внаслідок вчинення злочину щодо нього він зазнав інтенсивних фізичних, душевних, психічних переживань, було завдано значну шкоду його здоров'ю, що потягло за собою вимушені зміни в його житті. Потерпілим було потрачено багато часу та зусиль для відновлення попереднього стану, чого незважаючи на докладені зусилля, йому в повній мірі зробити не вдалось, оскільки на його тілі залишились сліди від ран, які явились наслідком заподіяних підсудною ушкоджень. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості і вважає, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 35000 грн.

Позов прокурора в інтересах держави про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину підлягає задоволенню.

Судових витрат по справі немає.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років шість місяців.

Строк відбування покарання рахувати з 1 липня 2012 року, зарахувавши в нього час перебування засудженої під вартою, в зв'язку з обранням щодо неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту по цій справі (а. с. 59-65, 91-92).

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженої у вигляді взяття під варту, залишити без змін.

Частково задовольнити заявлений по справі потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов і стягнути з засудженої ОСОБА_3 на його користь 5507,55 грн. матеріальної та 35000 грн. моральної шкоди.

Задовольнити заявлений прокурором позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого і стягнути з засудженої на користь держави в особі Управління охорони здоров'я виконавчого комітету Полтавської міської ради (Банк ГУДКУ у Полтавській області, код банку 23809520, МФО 831019, ЗКПО 01999655, КВК 030, КФК 080101, р/р 35423001002032) 2856,76 грн.

Речові докази: контрольні змиви речовини бурого кольору, які поміщені до 4 паперових конвертів, металевий кухонний ніж, жіночу спортивну кофту бірюзового кольору зі слідами бурого кольору на рукавах та передній частині кофти, 4 недопалки цигарок та контрольні змиви речовини бурого кольору, які поміщені до 4 паперових конвертів, футболку чорного, - знищити, а шорти та труси, які передані на зберігання потерпілому, - повернути йому ж (а. с. 9, 15, 29, 36, 46, 49).

Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

СуддяА.Г. Савченко