Ухвала суду № 27383994, 01.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2012 р. Справа № 71727/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стек - Комп'ютер» до державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Стек - Комп'ютер» звернулося в суд з позовом до державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова, в даний час Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у викладенні в акті № 786/23-2/30538300 від 20.12.2011 року недостовірних та незаконних відомостей про нікчемність господарських операції між ТзОВ «Стек-Комп'ютер» та контрагентами-продавцями - ТзОВ «Оріал» та ТзОВ «Промтехметал». Заявою від 12.01.2012 року позивач змінив позовні вимоги, згідно з якими просить скасувати повністю прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 року за № 0003962320/30519, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 430943 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 215471 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року задоволено позовні вимоги. Суд виходив з того, що зазначені в Акті перевірки висновки про безтоварність операцій, з виконання договірних зобов'язань між позивачем та його вищенаведеними контрагентами є нічим іншим як припущеннями, оскільки зроблені без наявності достатніх та відповідних на те доказів. Відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів на підтвердження обставин, які б слугувати підставою для розцінення нікчемності договорів укладених між позивачем та ТзОВ «Оріал» і ТзОВ «Промтехметал». Крім того, не декларування контрагентами позивача усіх належних сум зобов'язання з податку на додану вартість чи несплата таких сум при фактичному здійсненні господарських операцій не впливає на податковий кредит позивача та суму бюджетного відшкодування.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В основному покликається на те, що первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року. Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Враховуючи вищевикладене, правочини укладені між ТОВ «Стек -Комп'ютер» та ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Оріал» не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Зазначає, що в порушення ст.203, ст.215, ст.216 ЦК України, п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року ТзОВ «Стек - Комп'ютер» завищено податковий кредит в вересні 2011 року на загальну суму ПДВ 430943 грн. по контрагентах ТзОВ «Промтехметал» та ТзОВ «Оріал».

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що працівниками Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп'ютер» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів по декларації за вересень 2011 року.

За результатами перевірки органом державної податкової служби складено Акт № 786/23-2/30538300 від 20.12.2011 року (далі - Акт перевірки), з якого вбачається що позивачем порушено вимоги ст.203, ст.215, ст.216 ЦК України та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року на 430943 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, 29.12.2011року податковим органом на підставі Акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0003962320/30519, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 430943 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 215471 грн. Вказані порушення полягають у тому, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями з ТзОВ «Оріал» та ТзОВ «Промтехметал», оскільки господарські операції із вказаними контрагентами є нікчемними в силу ст.228 ЦК України, а тому з огляду на ст.216 ЦК України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Тому первинні документи видані за такими господарськими операціями не дають позивачу права на формування податкового кредиту, з огляду на що зроблено висновок про заниження податкових зобов'язань з ПДВ. Як підстави для висновків про нікчемність відповідачем вказано те, що до перевірки не надано товарно-транспортні накладні щодо поставки товарів; в Книзі реєстрації доручень доручення на отримання товару від ТзОВ «Оріал» не зареєстроване; існує розбіжність в податковій звітності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями вказаних контрагентів.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частини 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Варто наголосити, що відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів на підтвердження обставин, які б слугувати підставою для розцінення нікчемними договорів укладених між позивачем та ТзОВ «Оріал» і ТзОВ «Промтехметал».

Крім того, правові наслідки нікчемного правочину пов'язані з його недійсністю, про які вказує ст.216 ЦК України застосовуються виключно судом. А тому, органи державної податкової служби не уповноважені на жодні самостійні висновки щодо встановлення факту нікчемності правочинів, а тим більше застосування правових наслідків у вигляді зменшення (збільшення) податкових зобов'язань на підставі таких висновків, які не підтверджені судовим рішенням.

Відтак, проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що податковим органом не доведено нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а також не доведено фіктивність первинних документів, що містяться у матеріалах справи, тому не має підстав вважати, що поставка товару не здійснювалась. За таких умов, відповідачем не доведено, що договори позивача з контрагентами були укладені з метою безпідставного збільшення валових витрат та штучного збільшення податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином складеної податкової накладної.

Щодо ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних за фактами поставок товарів, то в даному випадку слід брати до уваги Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363.

Згідно з п.11.5 Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Отже, правомірними є твердження окружного суду, що з огляду на те, що позивачу, як вантажоотримувачу товарно-транспортні накладні при отриманні товарів не надавались, то і до перевірки вони і не могли бути надані. Крім того, форма товарно-транспортної накладної встановлена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». Крім того, даний документ не було внесено до Державного реєстру нормативно-правових актів, у зв'язку з чим його норми носять рекомендаційний характер.

До того ж, відсутність товарно-транспортних накладних саме по собі не свідчить про відсутність факту постачання товару за наявності інших первинних документів, що підтверджують таке постачання.

З приводу розбіжностей у декларуванні податкового кредиту позивачем та податкових зобов'язань ТзОВ «Оріал» та ТзОВ «Промтехметал», то відповідно до п. 180.1 ст.180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Тому, факт не декларування контрагентами позивача усіх належних сум зобов'язання з податку на додану вартість чи несплата таких сум при фактичному здійсненні господарських операцій не впливає на податковий кредит позивача та суму бюджетного відшкодування. Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, а також Вищого адміністративного суду України.

Враховуючи вищевикладене, випливає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року по справі № 2а-14518/11/1370, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик