Рішення № 27380876, 07.11.2012, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 2506/5784/2012 Провадження по справі 2/2506/2307/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.11.2012 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

головуючого судді -Супруна О.П.,

при секретарі -Носенко М.Ю.,

за участю представника позивача -ОСОБА_1, представника позивача та третьої особи -ОСОБА_2, відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди та виселення,

третя особа: ОСОБА_5,

в с т а н о в и в :

12.07.2012 року ОСОБА_1 звернувся в інтересах ОСОБА_3 до суду з позовом, в якому просить розірвати договір оренди квартири у приватної особи, укладений 21 жовтня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, а також стягнути суму сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позову зазначила, що у жовтні 2009 року між сторонами було укладено договір оренди квартири, відповідач сплатив орендні платежі до 22 квітня 2012 року включно. У квітні ОСОБА_3 звернулася з пропозицією до ОСОБА_4 звільнити наймане ним житлове приміщення та вважати укладений договір оренди розірваним. Однак, жодних дій відповідачем не було зроблено. Потреба розірвати зазначений договір оренди викликана необхідністю проживання у спірній квартирі на час проведення ремонту у будинку АДРЕСА_2, де мешкають позивач, третя особа та їх неповнолітні діти.

До початку судового розгляду представник позивача ОСОБА_2 подала до суду пояснення, в яких як на підставу позовних вимог посилається також на те, що відповідач без згоди наймодавця вселив в житло іншу особу.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.

Позивач та третя особа до суду не з'явились, про час і місце розгляду справи сповіщені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи це їх безпідставністю та виконанням з його боку усіх умов договору оренди квартири.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 24.05.2001 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної, спільної власності ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в рівних частинах (а.с.7).

21.10.2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір оренди квартири у приватної особи. Відповідно до умов даного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування квартиру АДРЕСА_1. Згідно п. 2 Договору оренди термін оренди у відповідності зі ст. 821 ЦК України складає з 22.10.2009 року, термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін (а.с. 3).

10.04.2012 року ОСОБА_7 звернулась до ОСОБА_4 з листами-попередженнями про необхідність звільнити житлове приміщення -квартиру АДРЕСА_1, оскільки дане житло необхідно їй та членам її сім'ї для проживання на період проведення капітального ремонту у житловому будинку АДРЕСА_2, де проживає її сім'я постійно (а.с. 8-11). Листи отримано відповідачем 12.04.2012 року та 03.05.2012 року, проте по даний час він не звільнив квартиру.

Як вбачається з положень частин 1 та 2 статті 319, частини 1 статті 321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачено право власника житлового будинку, квартири використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 810 ЦК України, за договором найму (оренди) житла одна сторона власник житла передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Частиною 3 ст. 825 ЦК України встановлено, що договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, ОСОБА_3, її чоловік -ОСОБА_5 та їх неповнолітні діти мешкають у будинку АДРЕСА_2, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_5 В березні цього року позивачем та її чоловіком було прийнято рішення про необхідність проведення ремонту у зазначеному будинку. Попередньо була досягнута домовленість та визначений виконавець робіт, а саме приватне підприємство «РЖБС», з яким 09.07.2012 року було укладено договір на виконання ремонтно-будівельних робіт (ремонт житлового будинку) відповідно до погодженого сторонами кошторису (а.с. 12-13). Характер виконуваних робіт включає в себе повний демонтаж підлоги з облаштуванням нової, заміну сантехнічних приладів та інші роботи, які передбачають від'єднання будинку від комунікацій (водо-, газопостачання, тощо), що унеможливлює на період проведення даного виду робіт проживання у будинку позивача та членів її сім'ї. При цьому, відповідач, відмовляючись звільнити спірну квартиру, фактично перешкоджає виконанню укладеного між ОСОБА_5 та ПП «РЖБС»договору на виконання ремонтно-будівельних робіт.

Таким чином, суд вважає, що необхідність наймодавця та членів її сім'ї у користуванні спірним житлом в період проведення ремонту будинку є реальною, а тому позовні вимоги в частині розірвання договору оренди квартири підлягають задоволенню.

Крім того, в ході судового розгляду та у свої письмових запереченнях відповідач визнав той факт, що з ним у спірній квартирі постійно проживає цивільна дружина, проте доказів згоди наймодавця на це суду не надав. Отже, відповідач, дозволивши вселення іншої особи до найманої ним квартири без згоди ОСОБА_3, порушив вимоги ч. 1 ст. 817 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 826 ЦК України, у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.

Суд знаходить підстави для задоволення позовних вимог в частині виселення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 107 грн. 30 коп. судового збору.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню в сумі 656 грн. 40 коп.: 437,6 грн. (вартість 1 год. роботи адвоката) х 1,5 год. (час, витрачений адвокатом на правову допомогу позивачу згідно акта на а.с. 15), оскільки представник позивача ОСОБА_1 брав участь лише у першому судовому засіданні у справі тривалістю 6 хв.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Розірвати договір оренди квартири у приватної особи від 21 жовтня 2009 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 107 грн. 30 коп. судового збору та 656 грн. 40 коп. витрат на правову допомогу, а всього 763 (сімсот шістдесят три) грн. 70 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.П.Супрун