Ухвала суду № 27379067, 25.10.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1814/771/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - ДанікНомер провадження 11/1890/593/12 Суддя-доповідач - Захарченко Категорія - 20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Захарченка О. П.,

суддів - Крамаренка В. І., Яременка Г. М.,

з участю прокурора - Кононенко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальну справу за апеляцією прокурора Черток М.І., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Путивльського районного суду Сумської області від 03 серпня 2012 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Нечаєвка Буринського району Сумської області, мешканця міста Путивль ( АДРЕСА_1 ) громадянина України, раніше судимого 13 вересня 2010 року Путивльським районним судом Сумської області за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн.,

засуджений за ч.3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік і 6 місяців та з посиланням на ст. 71 КК України визначено покарання, призначене йому цим вироком, і покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн., призначене йому ж за попереднім вироком, виконувати самостійно, а також постановлено про стягнення з засудженого 352 грн. судових витрат,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за вчинення таємного викрадення чужого майна ( крадіжки ), поєднаного з проникненням у приміщення за слідуючих обставин.

12 квітня 2012 року, близько 20 години 30 хвилин ОСОБА_2 зайшов у двір домоволодіння ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 з метою позичити у господаря грошей для придбання спиртного, а коли виявив, що ОСОБА_3 вдома відсутній, то, переслідуючи мету на протиправне заволодіння чужим майном, проник у приміщення гаража даного домоволодіння, звідки таємно викрав належну ОСОБА_3 акумуляторну батарею «Плазма 6 СТ-62 А/г вартістю 425 грн. 31 коп. та в послідуючому розпорядився викраденим на власний розсуд.

У поданій на зазначений вирок апеляції прокурор Черток М.І. порушив питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд.

За змістом доводів апеляції прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій засудженого та доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі додержався вимог ст. 65 КК України та безпідставно застосував ст. 69 КК України, внаслідок чого призначив засудженому за ч.3 ст. 185 КК України покарання, яке, на думку прокурора, не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого та є явно не справедливим через його м»якість.

Також, автор апеляції вважає, що суд першої інстанції невірно з посиланням на ст. 71 КК України визначив про самостійне відбування разом з покаранням, призначеним вироком у даній справі також і призначеного за попереднім вироком покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн., оскільки постановою Путивльського районного суду Сумської області від 25 червня 2012 року зазначене покарання ОСОБА_2 у виді штрафу було замінено на покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин, яке засуджений на момент постановлення судом вироку у даній справі фактично відбував.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи та зміст поданої апеляції, думку прокурора Кононенко К.М., яка апеляцію підтримує, думку засудженого ОСОБА_2, який проти апеляції заперечує, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що подана апеляція підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст.65 КК України, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом»якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.69 КК України та роз»яснень п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» , призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м»якого покарання, може мати місце лише за наявності декількох ( не менше двох ) обставин, що пом»якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Суд першої інстанції вищевказані вимоги ст.65 і ч.1 ст. 69 КК України виконав не у повному обсязі.

Зокрема, судом необгрунтовано визнано відсутність у даній справі обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2, в той час, коли з матеріалів справи убачається наявність такої передбаченої п.1 ч.1 ст. 67 КК України обтяжуючої покарання засудженого обставини, як рецидив злочинів.

Крім цього, обставинами, що пом»якшують покарання ОСОБА_2, суд визнав щире каяття підсудного, активне сприяння ним розкриттю злочину, наявність позитивних характеристик його особи і з посиланням на ці обставини визнав за можливе застосувати ст. 69 КК України та призначити ОСОБА_2 покарання більш м»якого виду, ніж позбавлення волі, що передбачене санкцією ч.3 ст. 185 КК України.

Однак, суд у вироку належно не мотивував яким чином вказані обставини істотно знижують тяжкість вчиненого ОСОБА_2 злочину, а у справі відсутні позитивні характеристики особи засудженого, на які посилається суд.

Тому, призначення засудженому більш м»якого покарання, ніж те, що передбачено санкцією ч.3 ст. 185 КК України, у постановленому судом першої інстанції вироку щодо ОСОБА_2 не грунтується на передбачених законом підставах.

Також, судом при призначенні ОСОБА_2 покарання було допущено порушення вимог ст. 71 КК України і ст. 335 КПК України.

Так, ст. 71 КК України передбачено, що за сукупності вироків засудженому має бути призначено остаточне покарання шляхом повного чи часткового приєднання до покарання за новим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

При цьому, відповідно до ч.3 ст. 72 КК України, основні покарання у виді штрафу при призначенні їх за сукупністю вироків виконуються самостійно.

Відповідно до вимог ст. 335 КПК України та роз»яснень , що містяться у п.29 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання має бути визначене у вироку таким чином, щоб під час його виконання не виникло жодних сумнівів стосовно його виду і розміру, при цьому у резолютивній частині обвинувального вироку повинні бути зазначені вид і розмір покарання, призначеного за кожний злочин, а також за сукупністю злочинів або вироків.

Усупереч цим вимогам суд першої інстанції за змістом резолютивної частини фактично не призначив засудженому остаточного покарання за сукупністю вироків, а лише визначив вважати ОСОБА_2 засудженим на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за новим вироком без конкретного визначення при цьому покарання і до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн. за попередні вироком, як таких, які належить виконувати самостійно.

З огляду вищевказані обставини суд допустив істотне порушення кримінально-процесуального закону і неправильне застосування кримінального закону, за наявності яких постановлений щодо ОСОБА_2 вирок у даній справі є незаконним і на підставі ст. 367 КПК України підлягає скасуванню за поданою прокурором апеляцією з направленням справи на новий судовий розгляд.

Що стосується доводів апеляції прокурора про необхідність визначення ОСОБА_2 за сукупністю вироків остаточного покарання з огляду на постанову суду першої інстанції від 25.06.2012 року, то колегія суддів вважає такі доводи не переконливими, оскільки відповідно до вимог ст. 71 КК України, при призначенні покарання за сукупністю вироків суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, а попереднім вироком Путивльського районного суду Сумської області від 13 вересня 2010 року ОСОБА_2 був засуджений за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

Доцільність же застосування при призначенні засудженому покарання ст. 71 КК України має бути з»ясована судом першої інстанції під час нового судового розгляду справи з урахуванням даних про стан відбування ОСОБА_2 покарання за попереднім вироком від 13 вересня 2010 року та за постановою Путивльського районного суду Сумської області від 25 червня 2012 року.

Тому, керуючись ст.ст. 362, 365, 367, 377 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора Черток М.І. у даній справі задовольнити частково.

Вирок Путивльського районного суду Сумської області від 03 серпня 2012 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду

СУДДІ:

Захарченко О. П. Крамаренко В. І. Яременко Г. М.