Рішення № 27376707, 26.10.2012, Вишгородський районний суд Київської області

26.10.2012 Справа № 2-1099/12

справа №2-1099/2012р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2012 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.

при секретарі Данько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом

публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит»в особі філії «Центральне регіональне управління»ПАТ «Банк Фінанси та Кредит»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит»в особі філії «Центральне регіональне управління»ПАТ «Банк Фінанси та Кредит»про визнання кредитного договору удаваним правочином, визнання недійсним умови договору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулось до суду з цим позовом, посилаючись на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 (далі відповідач-1) були укладені кредитний договір на придбання автомобіля та договір застави транспортного засобу, та, крім того, між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3 (далі відповідач-2) -договір поруки. Відповідач-1, скориставшись кредитними ресурсами, свої зобов'язання по кредитному договору не виконує, систематично порушуючи виконання його умов. Відповідач-2, будучи поручителем за договором поруки, також не виконує умови договору, а тому позивач просить стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості у розмірі 278 299,71грн. та судовий збір.

Відповідачі, у свою чергу, на підставі Закону України «Про захист прав споживачів»звернулись до суду з позовом про визнання кредитного договору удаваним правочином, визнання недійсним умови договору, посилаючись на те, що кредитний договір є удаваним правочином, так як його було вчинено з метою приховання іншого правочину -надання кредиту в національній валюті (гривні). Крім того, вважаючи п.6.1 кредитного договору таким, що не відповідає ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», просили визнати його недійсним з моменту укладання договору, та, виходячи з цього, нарахування пені просили визнати незаконною.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі, проти зустрічного позову заперечувала.

Представник відповідачів проти первинного позову заперечував, зустрічний підтримав і просив його задовольнити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 18.12.2006р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено кредитний договір №10-276/06-А, предметом якого було надання позивачем відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредиту в сумі 16 404долари США з процентною ставкою -15% з цільовим призначенням - для придбання автомобіля.

18.12.2006р. між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки №10-276/06-А-П, згідно умов якого остання зобов'язалась перед позивачем відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем-1 зобов'язань за вищевказаним кредитним договором.

Того ж дня між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір застави автомобіля марки «Шевролет Лачетті», д.н.з.НОМЕР_3, який був переданий у заставу як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих позивачем.

Згідно п.п.3.2.1. та 3.2.2. умов кредитного договору відповідач-1 зобов'язався до 10 числа місяця, наступного за місяцем користування здійснювати погашення заборгованості у розмірі 196 доларів США згідно графіку зниження розміру заборгованості. Крім того, згідно п.4.7 у такий же строк відповідач-1 мав сплачувати щомісячну комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 165,68грн.

18.12.2006р. відповідач-1 отримав кредитні кошти у розмірі 16 404,00 долари США (у еквіваленті 82 840,20грн.), що підтверджується заявою на отримання кредиту від 18.12.2006р.

Згідно квитанції №14 від 18.12.2006р. о 14.02год. філією «КРУ»банку «Фінанси та Кредит»було здійснено купівлю іноземної валюти у відповідача-1, а саме: відповідач-1 продав, а банк купив 16 404,00 долари США по курсу 505,20грн. -до видачі 82 873,01грн.

Відповідач-1 своїх зобов'язань щодо вчасного повернення коштів позивачу, не виконує, у зв'язку з чим позивач неодноразово (19.05.2009р., 15.09.2009р., 05.03.2010р., 14.04.2012р.) звертався до них з повідомленнями про усунення порушень умов кредитного договору у зв'язку з тим, що останні не сплачували кошти за виданими кредитними ресурсами.

Станом на 03.04.2012р. заборгованість складала 278 299,71грн., з яких:

- 8 811,60 доларів США -основний борг;

- 149,65 доларів США -відсотки за користування кредитними коштами;

- 3 384,48грн. -щомісячна комісія;

- 203 333,66грн -пеня за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків за користування

кредитом та щомісячної комісії.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позивальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Предметом кредитного договору є грошові кошти в національній або іноземній валюті. Кредити в іноземній валюті надаються резидентам України та юридичним особам-нерезидентам -банківським установам.

Отже, кожна із сторін мала належним чином виконати зобов'язання -дії, що становлять їх зміст: позивач мав надати кредитні кошти, відповідач-1 повернути ці кошти у встановлений строк (враховуючи нараховані відсотки, щомісячну комісію та пеню), а відповідач-2 -відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань.

Як зазначила представник позивача, загальна заборгованість відповідача-1 у гривневому еквіваленті складає 278 299,71грн.

П.1 ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду й такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржника.

Так, відповідальність поручителя перед кредитором настає у випадку порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як володарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, і відповідач-1, як позичальник, і відповідач-2, як поручитель, - стосовно кредитора є солідарними боржниками.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позивальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

Відсотки -плата за кредитну послугу, розмір якої обчислюється на основі передбаченої договором відсоткової ставки з врахуванням правових та економічних чинників і визначається на розсуд сторін.

Як визначено п.4.1. кредитного договору, позичальник (відповідач-1) сплачує банку (позивачу) проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту за процентною ставкою 10% річних.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, сплата неустойки є відповідальністю за невиконання або неналежне виконання обов'язків за кредитним договором.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, щомісячної комісії за період з 17.07.2009р. по 30.03.2012р. суд приходить до висновку про часткове задоволення позову у цій частині, враховуючи вимоги п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, згідно якої позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Отже, застосовуючи строк спеціальної позовної давності, суд вважає, що з відповідачів необхідно стягнути солідарно розмір пені згідно розрахунків позивача з 27.05.2011р. по 30.03.2012р. у розмірі 93 646,13грн., а у задоволенні вимоги про стягнення пені з 17.07.2009р. по 24.05.2011р. -слід відмовити.

Отже, зважаючи на наведене вище, суд вважає, що первинний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідачі, звертаючись до суду з позовом про визнання кредитного договору удаваним правочином, посилались, зокрема, на те, що банк, як агент валютного контролю, не мав права за законом надавати позичальнику кредит в іноземній валюті для його використання з метою проведення розрахунків іноземного контролю між резидентами України.

Суд не може погодитись з таким твердженням відповідачів, оскільки згідно зі ст.2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»кошти - це гроші у національній чи іноземній валюті. А тому, надання банком позичальнику кредиту в іноземній валюті із зобов'язанням повернення такого та сплати процентів за користування ним також в іноземній валюті, є правомірним.

Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно п.25 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику з розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009р. за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правочини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або визнання його недійсним

Воля сторін в удаваному правочині спрямована на настання інших цивільно-правових наслідків, ніж ті, що передбачені правочином.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми або багатосторонніми (договори) (ч.1 ст.203 ЦК України).

За ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, цивільним кодексом України встановлено презумпцію свободи договірних відносин: сторони самі визначають зміст договору, обирають контрагентів.

В свою чергу, зміст договору складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (с.628 ЦК України).

Одночасно з цим, відповідачами будь-яких доказів на те, що вони не були вільними у виборі кредитодавця і у визначенні умов договору, суду не надано. Кредитний договір та договір поруки сторонами укладався без жодного примусу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.ч.1,2 ст. 638 ЦК України).

За оспорюваним кредитним договором одна сторона (банк) передала, інша (позичальник) -прийняла в борг кошти, на умовах, викладених в договорі, тобто сторонами вчинено дію, що призводить до виникнення взаємних прав та обов'язків, що є неможливим за удаваним правочином.

Отже, доказів того, що кредитний договір є удаваним правочином, оскільки його було вчинено з метою приховання іншого правочину, про який позивач та відповідач домовилися, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд, виходячи з того, що всі умови кредитного договору погоджені обома сторонами на час укладення договору, вибір умов кредитування з боку відповідачів був добровільним, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов і власноручно їх підписали, чим взяли на себе зобов'язання виконувати їх належним чином, а також враховуючи те, що погашення заборгованості по кредитному договору здійснюється відповідачами у валюті кредиту -доларах США, за недоведеністю наміру позивача приховати інший правочин в наданні кредиту відповідачу у національній валюті, вважає, що зустрічний позов, за викладеними в ньому підставами, задоволенню не підлягає.

Суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову, оскільки відповідачі, ставлячи вимогу про визнання спірного кредитного договору удаваним правочином, посилаються перш за все на Закон України «Про захист прав споживачів». Згідно Рішення Конституційного суду України №15-рп/2011 від 10.11.2011р. дія Закону України «Про захист прав споживачів»поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчного кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Однак, відповідачами не доведено порушення їх прав з боку позивача саме як споживачів. Крім того, інші позовні вимоги за зустрічним позовом також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги щодо визнання договору удаваним правочином.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.235,258,526,549,553,554,627,68,638,1048,1049,1054 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст.60,88,209-215ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит»в особі філії «Центральне регіональне управління»ПАТ «Банк Фінанси та Кредит»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості -задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженця та мешканця АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2., уродженки с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області, мешканки АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Центральне регіональне управління»ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»(р/р.39015010829980, МФО 300937, Філія «Центральне РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит»код ЄДРПОУ 25745867, юридична адреса: м. Київ, вул. Щорса, 31; поштова адреса: м. Київ, вул. Артема, 60) заборгованість за кредитним договором:

- заборгованість за основним боргом -70 286,18грн.;

- відсотки за користування кредитом -1 195,39грн.;

- щомісячна комісія - 3 384,48грн.;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту -93 646,13грн.,

а всього 168 512,18грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит»в особі філії «Центральне регіональне управління»ПАТ «Банк Фінанси та Кредит»про визнання кредитного договору удаваним правочином, визнання недійсним умови договору -відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ