Постанова № 27376538, 07.11.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.12 Справа № 5015/2751/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Костів Т.С.

при секретарі Томкевич Н.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: з'явився;

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів", м.Дрогобич від 20.09.2012р. №12278 (вх.№1777 від 25.09.2012р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 05.09.2012 року,

суддя Коссак С.М.,

у справі № 5015/2751/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Юнікон", м.Дніпропетровськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів", м.Дрогобич

про стягнення 930722,45грн.,

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 05.09.2012 року позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Юнікон", м.Дніпропетровськ задоволено частково та стягнено з публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів»на користь приватного акціонерного товариства «Юнікон» 700 000,00 грн. -основного боргу; 10 323,29 -3% річних, 51 814,21грн. -пені; 80 000,00 грн. - штрафу та 18 842,75 -судового збору; в частині стягнення 100 000,00 грн. провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Рішення суду мотивоване тим, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору про надання поворотної фінансової допомоги в позивача виникло право на стягнення суми боргу, 3% річних, пені та штрафу.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення місцевого суду скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити, апелюючи тим, що одночасне стягнення пені та штрафу за заявленим позовом суперечить принципам юридичної відповідальності за одне і теж правопорушення, оскільки як штраф, так і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності -цивільно-правової.

Скаржник зазначає, що судом не взято до уваги важкий фінансовий стан скаржника і всупереч вимогам ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, суд не зменшив розмір штрафних санкцій.

Скаржник покликається на те, що при нарахуванні пені позивачем допущені помилки в частині неправильного застосування чинного законодавства, яке регулює підстави та порядок нарахування цього виду штрафних санкцій. Як наслідок, подає свій розрахунок пені.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, штрафу та пені не суперечить конституційним положенням, оскльки згідно ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкції. Також позивач зазначає, що нарахування пені передбачено договором про надання поворотної фінансової допомоги, даний договір не визнавався судом недійсним.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2012 року у склад колегії для розгляду справи №5015/2751/12 введено замість судді Марка Р.І. суддю Костів Т.С. з підстав, зазначених у розпорядженні.

Позивачем, на підтвердження своїх позицій, 30.10.2012 року подано клопотання про долучення до матеріалів справи інформаційного листа Вищого господарського суду.

Відповідачем, 31.10.2012 року подано письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких він просить змінити рішення місцевого господарського суду в частині нарахованої пені, штрафу та судового збору; розстрочити виконання рішення суду терміном на шість місяців; судові витрати покласти на позивача.

На адресу суду 06.11.2012 року надійшло клопотання скаржника, в якому він зазначає, що 25.09.2012 року відповідач частково провів оплату основного боргу в сумі 40 000,00 грн., тому просить зменшити суму основного боргу до 660 000,00 грн. Суд відмовляє у задоволенні клопотання, оскільки відповідно до вимог ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В судовому засіданні 31.10.2012 року оголошувалася перерва до 07.11.2012 року.

В судове засідання не з'явився позивач, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без його участі за наявних в справі документів про права і обов'язки сторін.

Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, заслухавши пояснення представника відповідача, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було укладено договір №1 від 19 січня 2012 року про надання поворотної фінансової допомоги. За цим договором позивач (за договором -позикодавець) надає в користування відповідачу (за договором-позичальник) грошові кошти (поворотну фінансову допомогу) в розмірі, на умовах і в порядку визначеному цим договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю в повному обсязі та у строк, встановлений цим договором. Відповідно до розділу 2 договору сума поворотної фінансової допомоги складає 1 800 000,00(один мільйон вісімсот тисяч грн..00 коп.) гривень. За цим договором відсотки не нараховуються і не сплачуються.

Позикодавець виконав свої обов'язки за договором, перерахувавши договірну суму на рахунок відповідача.

Відповідно до розділу 4 договору строк повернення поворотної фінансової допомоги у повному обсязі -не пізніше 20 лютого 2012 року. При цьому сторони погодили можливість дострокового повернення поворотної фінансової допомоги чи повернення частинами.

Відповідно до розділу 5 договору позичальник зобов'язаний повернути суму поворотної фінансової допомоги або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини поворотної фінансової допомоги в останній день строку, який встановлений в п.4.1. даного договору. Сума поворотної фінансової допомоги підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця. Днем повернення поворотної фінансової допомоги (її частини) вважається день зарахування суми поворотної фінансової допомоги (її частини) на поточний рахунок позикодавця.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, сума неповернутої фінансової допомоги за договором становить 700 000,00 грн., оскільки відповідачем 100 000,00 грн. було добровільно сплачено під час розгляду справи у місцевому господарському суді.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивач 19 червня 2012 року надіслав відповідачу претензію за №784 з вимогою оплатити заборгованість. Відповідач у відповідь на претензію № 784 від 19.06.2012р. направив лист від 05.07.2012р. № 11564, у якому визнає заборгованість і повідомляє про вжиття всіх необхідних дій для повернення заборгованості.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк а в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Отже, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що непогашеною залишилася частина поворотної фінансової допомоги у розмірі 700 000,00грн., оскільки у зв'язку з добровільною сплатою 100 000,00 грн. провадження у справі правомірно припинено відповідно до п.1-1 ч. 1 ст. 80ГПК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до ч.2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Пунктом.6.2. договору за порушення строків повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю: пеню в розмірі 1% від суми поворотної фінансової допомоги, яку не повернено у визначений договором строк за кожний день прострочення та штраф у розмірі 10% від суми поворотної фінансової допомоги, неповерненої у строк, визначений договором.

Скаржник не погоджується із одночасним стягненням пені та штрафу, однак одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Щодо прохання скаржника розстрочити виконання рішення суду у даній справі, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. В матеріалах справи відсутні письмові клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, а отже таке клопотання скаржника є необгрунтованим.

Скаржник також не погоджується із сумою судового збору, яку місцевий господарський суд поклав на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Відтак, сума судового збору, яку нарахував місцевий господарський суд у розмірі 18 842,75 грн., є правильною.

Скржник не погоджуючись із сумою пені, наводить свій розрахунок, який викладений у апеляційній скарзі. Однак даний розрахунок є необргунтований та розрахований всупереч вимогам законодавства України.

Отже, місцевий господарський суд, з чим погоджується суд апеляційної інстанції правомірно нарахував суми 10 323,29грн. -3% річних, 51 814,21грн. -пені; 80 000,00 грн. -штрафу.

Відтак, колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду Львівської області та вважає його обгрунтованим та підтвердженим матеріалами справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Відтак, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів"

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Львівської області від 05.09.2012 року у справі №5015/2751/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Т.С. Костів

Повний текст постанови виготовлено 08.11.2012р.