Постанова № 27376506, 07.11.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

07 листопада 2012 року Справа № 21/5007/881/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Бугай Н.С.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги позивача - публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 10.09.2012р. у справі №21/5007/881/12 (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (м.Бердичів Житомирська область)

про стягнення 454202,18 грн.

За участю представників:

Позивача - Станішевський Ігор Сергійович ( довіреність № 14-386 від 23.04.2012 р. )

Відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.09.2012р. у справі №21/5007/881/12 (суддя Вельмакіна Т.М.) позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (м.Бердичів Житомирська область) про стягнення 454202,18 грн. -задоволено частково.

Зменшено розмір штрафу до 13000,00грн., пені - до 15000,00 грн.

Стягнуто з комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (13312, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Шевченка, 23, код 32794899) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720): 387702,38грн. основного боргу; 1483,76 грн. інфляційних; 7544,41грн. 3% річних; 15000,00грн. пені; 13000,00 грн. штрафу; 9084,00грн. судового збору. У стягненні 15332,48грн. пені та 14139,17грн.7% штрафу відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами (акт приймання-передачі природного газу, банківські виписки, довідка відповідача) на суму 454202,20грн., з яких: 387702,38грн. основного боргу, 1483,76грн. інфляційних, 30332,48грн. пені, 7544,41грн. три відсотки річних, 27139,17грн. 7% штрафу.

Разом з тим, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, та зважаючи, що кінцевим споживачем основної кількості послуг, для забезпечення надання яких було поставлено природний газ, є населення, якому відповідач, згідно законодавства, не має можливості нараховувати штрафні санкції за несвоєчасне проведення розрахунків, а також те, що до стягнення з відповідача крім штрафу та пені нараховано 1483,76грн. інфляційних та 7544,41грн. 3% річних, при цьому позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, зменшив розмір застосованого позивачем штрафу до 13000,00грн., пені - до 15000,00грн. (арк.справи 95-97).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В скарзі скаржник стверджує, що відповідно до вимоги, встановленої ч.1 ст.233 ГК України, суд першої інстанції був зобов'язаний дослідити не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Тобто, суд повинен прийняти до уваги не лише негативні наслідки, які настануть у відповідача, а і негативні наслідки спричинені ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»від прострочення виконання зобов'язання відповідача, а також зменшення розміру штрафних санкцій.

Звертає увагу, що підприємство позивача забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Позивач для безперервного постачання газу споживачам, повинна постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов'язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами на користь позивача.

Стверджує, що несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою взагалі зупинення постачання природного газу на територію України.

Також, свої вимоги скаржник обґрунтовує рядом постанов Вищого господарського суду України, зокрема: від 05.11.09 №15/94; від. 27.01.09 №33/60-09; від 23.07.09 №21/6; від 10.09.09 №12/25; від 23.10.08 №6/70-08; від 17.09.09 №4/168-3466 (5/251-4343); від 16.07.09 №18/236; від 28.01.09 №12/108; від 17.06.09 №2/149-08; від 11.06.09 №14/272. В зазначених постановах колегії суддів приходять до висновку, що при вирішенні питання щодо зменшення пені суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника не є винятковими обставинами в розумінні п.3 ст.83 ГПК України.

Скаржник вважає, що відповідач не надав господарському суду належних доказів в обгрунтування своїх заперечень, а тому надання переваги одних доказів над іншими суперечить ст.84 ГПК України.

Тому апелянт стверджує, що господарським судом Житомирської області було порушено статті 43, 83 ГПК України, а також проігноровано п.2.4. роз'яснень ВАСУ від 29.04.1994р. №02/-5/293 „Про деякі питання застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань», а саме - «вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам його порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків».

У відповідності до п.7.2. договору № 14/2348/11 від 30.09.2011р. передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Тому скаржник вважає, що погоджуючи пункти договору шляхом його підписання уповноваженими особами та скріплюючи печатками, відповідач чітко розумів всю юридичну відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору купівлі-продажу природного газу.

На підставі викладеного апелянт просить рішення в частині відмови в задоволенні пені у розмірі 15 332,48 грн. та 7% штрафу у розмірі 14 139,48 грн. скасувати, прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення у розмірі 15 332,48 грн. та 7% штрафу у розмірі 14 139,48 грн. -задоволити. В іншій частині рішення господарського суду Житомирської області від 10.09.12 у справі №21/5007/881/12 просить залишити без змін (арк.справи 104-110).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.10.2012р. у справі №21/5007/881/12 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 101).

Листом від 25.10.2012р. відповідач надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника. Вважає апеляційну скаргу, безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Житомирської області, вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач звертає увагу колегії суддів на те, що відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Згідно ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Стверджує, що збитковість діяльності підприємства вбачається з балансу та звіту про фінансові результати; часткова провина КП «Бердичівтеплоенерго» у не проведенні розрахунків у повному обсязі, у зв'язку з тим, що тарифи на постачання теплової енергії на рівні, котрий не покриває фактичних витрат, - Протоколом №3 Засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Житомирської області від 09.07.2012 року відповідачу затверджено 13745581,23 грн. різниці в тарифах по І групі (населення) споживачів. Кінцевим споживачем основної кількості послуг, для забезпечення яких було поставлено природний газ, є населення, якому КП «Бердичівтеплоенерго», згідно законодавства, не має можливості нараховувати штрафні санкції за несвоєчасне проведення розрахунків.

КП «Бердичівтеплоенерго»знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому становищі, до того ж, підприємство є єдиним підприємством по наданню послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в місті Бердичів, тобто, зупинення діяльності КП «Бердичівтеплоенерго»може спричинити надзвичайні наслідки екологічного, санітарно-епідемічного та соціального характеру.

КП «Бердичівтеплоенерго»вважає, що не завдало позивачу, іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати коштів, крім того, що до стягнення крім штрафу та пені позивачем нараховані 1483,76 грн. - інфляційних та 7544,41 грн. - 3% річних. На підтвердження своєї правової позиції, відповідач також зазначає, що КП «Бердичівтеплоенерго»повністю погасило заборгованість по договору №14/2348/11 на купівлю-продаж природного газу та сплатило згідно рішення господарського суду Житомирської області від 10 вересня 2012 року № 21/5007/881/12 - 387702,38 грн. - основного боргу, 1483,76 грн. - інфляційних, 7544,41 грн. - 3% - річних, 15000,00 грн. - пені, 13000,00 грн. - штрафу та судовий збір у сумі 9084,00 грн.

На підставі викладеного просить залишити рішення господарського суду Житомирської області від 10 вересня 2012 року по справі №21/5007/881/12 без змін, а апеляційну скаргу НАК «Нафтогаз України»- без задоволення (арк.справи 155-156).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 07.11.2012р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції, просив рішення господарського суду Житомирської області від 10.09.12 у справі №21/5007/881/12 в частині відмови в задоволенні пені у розмірі 15 332,48 грн. та 7% штрафу у розмірі 14 139,48 грн. скасувати, прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення у розмірі 15 332,48 грн. та 7% штрафу у розмірі 14 139, 48 грн. -задоволити. В іншій частині рішення просить залишити без змін

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, причини неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду скарги відповідач був повідомлений у встановленому законом порядку (арк.справи 153).

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

30.09.11р. національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) уклала з комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" (покупець) договір №14/2348/11 на купівлю-продаж природного газу (далі -договір), відповідно до п.1.1. якого, позивач зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійним організаціям, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (арк.справи 8-13).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку покупця.

Згідно п. 3.4. договору, вищевказаний акт приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що ціна за 1000,0 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00грн., крім того ПДВ - 20%, всього ПДВ - 1309,20грн. (одна тисяча триста дев'ять грн. 20 коп.).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).

11 жовтня 2012р. сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору на купівлю-продаж природного газу, якою п.5.2 договору викладено в наступній редакції: «5.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1 091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн. (одна тисяча триста дев'ять грн. 20 коп.)

Ціна за 1000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1 256,75 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання - природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 256,75 грн., крім того ПДВ: на газ - 0%, на послуги з транспортування - 20% -52,45 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн. (одна тисяча триста дев'ять грн. 20 коп.)».

Позивач, на виконання умов договору, протягом жовтня 2011 року поставив, а відповідач прийняв природний газ обсягом 1091,00 тис.куб. метрів на загальну суму 1148350,38грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2011 року (арк.справи 15).

Однак, відповідач свої зобов'язання по оплаті виконав частково, сплативши 760648,00грн., що підтверджується виписками по рахункам, які наявні в матеріалах справи (арк.справи 59-67).

З огляду на вказане, станом на 05.07.12р. заборгованість відповідача складала 378702,38грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено місцевим господарським судом, у листопаді 2011 року позивачем, на виконання умов договору, було передано, а відповідачем прийнято природний газ у кількості 877,139 м.куб. на загальну суму 1148350,38 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.03.11р. (арк.справи 15).

Відповідачем частково було здійснено розрахунки на загальну суму 760648,00грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками по рахунку (арк.справи 59-67).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, зобов'язання відповідача перед позивачем по оплаті за отриманий природний газ у жовтні 2011 року склало 387702,38грн. (1148350,38грн. - 760648,00грн.).

Наявна сума боргу підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою від 10.09.2012р. вих.№889 виданою самим відповідачем (арк.справи 73), а також клопотанням представника відповідача (арк.справи 90).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення 387702,38грн. основного боргу обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно заявлених позивачем 27139,17грн. 7% штрафу та 30332,48грн. пені колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунки позивача, колегія суддів вважає їх вірними та обґрунтованими (арк.справи 7).

На рахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача 7544,41грн. 3% річних та 1483,76грн. інфляційних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, господарський суд Житомирської області правомірно дійшов висновку, що інфляційні та 3% річних нараховані позивачем вірно та обґрунтовано (арк.справи 7).

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами на суму 454202,20грн., з яких: 387702,38грн. основного боргу, 1483,76грн. інфляційних, 30332,48грн. пені, 7544,41грн. три відсотки річних, 27139,17грн. 7% штрафу.

Також, відповідно до матеріалів справи, позивачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені (арк.справи 90), обґрунтоване збитковістю підприємства; неможливістю нарахування пені населенню; а також частковою провиною підприємства у не проведенні розрахунків у повному обсязі, у зв'язку з тим, що органами, уповноваженими встановлювати тарифи для опалення та підігріву води для населення в м. Бердичеві, тарифи затверджено у меншому розмірі, ніж економічно обґрунтовані, при цьому підприємству вчасно не відшкодовано різницю в тарифах, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено викладені у клопотанні від 10.09.12р. обставини. Зокрема, збитковість діяльності підприємства вбачається з балансу та звіту про фінансові результати на 01.07.12р. (арк.справи 70-71), на підтвердження існування заборгованості у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням різниці в тарифах також надано ряд документів (арк.справи 74-89).

Зважаючи на вищенаведене та враховуючи, що кінцевим споживачем основної кількості послуг, для забезпечення надання яких було поставлено природний газ, є населення, якому відповідач, згідно законодавства, не має можливості нараховувати штрафні санкції за несвоєчасне проведення розрахунків, а також те, що до стягнення з відповідача крім штрафу та пені нараховано 1483,76грн. інфляційних та 7544,41грн. 3% річних, при цьому позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір застосованого позивачем штрафу до 13000,00грн., пені - до 15000,00грн.

При цьому судом першої інстанції були враховані роз'яснення, надані в п.9.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення", згідно якого у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 ст.83 ГПК України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 424730,55грн., з яких: - 387702,38грн. основного боргу; 1483,76грн. інфляційних; 7544,41грн. 3% річних; 15000,00грн. пені; 13000,00 грн. штрафу, а у стягненні 15332,48грн. пені та 14139,17грн.7% штрафу слід відмовити.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 10.09.2012р. у справі №21/5007/881/12 -залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Філіпова Т.Л.