Постанова № 27376332, 18.09.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2012 № 9/65-7/267

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з»явився;

від відповідача -1: не з»явився;

від відповідача-2: Гриневський В.В. - юрист

від третьої особи: не з»явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 22.12.2012р.

у справі № 9/65-7/267

за позовом Товариства з обмежною відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»

до Приватного підприємства Адвокатська палата «Руська Правда»,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»

3-я особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дора-Транс»

про розірвання договору фінансового лізингу № 010-01/2008-С від 23.01.2008 та стягнення 5 424 009, 83 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хьюпо Альпе-Андріа-Лізинг звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства Адвокатська Палата "Руська Правда" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" про: витребування з незаконного володіння відповідача 1 предметів лізингу; розірвання договору фінансового лізингу № 010-01/2008-С від 23.01.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем-2; стягнення з відповідача 5424009,83 грн. упущеної вигоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 липня 2010 року у справі № 9/65 позов задоволено частково, розірвано договір фінансового лізингу № 010-01/2008-С від 23 червня 2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донспецпром", стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" 1304224,43 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 4433552,81 грн. збитків, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині позовних вимог до Приватного підприємства Адвокатська палата „Руська правда" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 року у справі № 9/65 рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 року у справі № 9/65 скасовано, матеріали справи № 9/65 повернуто до Господарському суду міста Києва для направлення за підсудністю до Господарського суду Донецької області.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2011 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 року скасовано, справу № 9/65 передано до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 рішення Господарського суду м. Києва від 15.07.2010 р. по справі № 9/65 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.09.2011 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 та рішення Господарського суду м. Києва від 15.07. 2011. Справу № 9/65 передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.09.2011 справу було прийнято до провадження, присвоєно їй номер 9/65-7/267.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.12.2011 р. у справі № 9/65-7/267 позовні вимоги задоволено частково, розірвано договір фінансового лізингу № 010-01/2008-С від 23.06.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донспецпром».

На підставі рішення суду з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг» підлягає стягненню 1 916 189, 15 грн. неодержаного прибутку, 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить рішення суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи.

Апелянт в обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивачем не було дотримано процедуру припинення договору фінансового лізингу в односторонньому порядку відповідно до п.18.2. розділу 18 Договору фінансового лізингу № 010-01/2008-С, оскільки позивачем не направлялось на адресу відповідача-2 повідомлення про відмову від договору (розірвання договору в односторонньому порядку) фінансового лізингу.

Крім того, апелянт зазначає, що місцевий суд дійшовши висновку про завдання позивачу збитків у вигляді неодержаного прибутку внаслідок порушення відповідачем-2 укладеного між сторонами договору фінансового лізингу, не встановив в порушення вимог ст. 43 ГПК України причинного зв»язку між заявленими до стягнення збитками та порушенням зобов»язання, якого припустився відповідач-2. Крім того, судом не встановлено обставини щодо наявності у позивача упущеної вигоди, в якості якої позивач кваліфікував очікувані в майбутньому платежі за договором, які могли бути ним одержані у разі виконання відповідачем своїх договірних зобов»язань.

В судове засідання представники позивача та відповідача-1 не з»явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Представник третьої особи в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через відділ документального забезпечення суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника третої особи.

Вислухавши думку представника відповідача-2, дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача, відповідача-1, третьої особи за наявними у матеріалами справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача-2, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

23.01.2008 р. між ТОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" (лізингодавець за договором) та ТОВ "Донспецпром" (лізингоодержувач за договором) укладено Договір фінансового лізингу № 010-01/2008-С.

Відповідно до норм ст. 806 ЦК України, ст. 292 ГК України та ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч.2. ст. 292 ГК України залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (ч. 3 ст. 292 ГК України).

23.01.2008 р. позивач передав, а відповідач-2 за актом приймання-передачі прийняв у лізинг на умовах Договору сідельний тягач ScaniaGA4x2NA 340 виробництва компанії SCANIA America Ltda (Бразилія) вартістю 578 185,00 грн. 01.08.2008 р. позивач передав, а відповідач-2 за актом приймання-передачі прийняв у лізинг на умовах Договору сідельний тягач ScaniaGA4x2NA 340 (шість штук) виробництва компанії SCANIA America Ltda (Бразилія) вартістю 3 469 110,00 грн.

У відповідності до п.п. 3.1., 3.2. Договору всі платежі, що здійснюються на підставі цього Договору, ТОВ "Донспецпром" сплачує позивачеві на умовах, вказаних в цьому Договорі, та з дотриманням Графіку платежів, якщо інше не встановлено письмовою домовленістю сторін.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов вказаного договору, неналежним чином виконував свої зобов»язання щодо сплати лізингових платежів та має заборгованість по їх сплаті понад 30 днів.

Згідно з підпунктом 18.1.3. пункту 18.1. розділу 18 Договору фінансового лізингу сторони домовилися, що Договір може бути розірваний позивачем в односторонньому порядку, якщо є хоча б одна з нижче зазначених умов, кожна з яких вважається істотним порушенням умов Договору, зокрема, відповідач-2 у строк, що перевищує 30 календарних днів, від встановленої відповідно Договору дати платежу, не виплачує будь-який із платежів, що підлягає до сплати за Договором (включаючи пені й штрафи).

Договором фінансового лізингу передбачена можливість одностороннього розірвання цього Договору позивачем у разі істотного порушення умов Договору, яким є несплата платежів, визначених Договором у строк, що перевищує 30 календарних днів.

29 січня 2009 року є датою несплачених відповідачем 2 в строк рахунку - фактури № 3/1159 та рахунків - фактур № 172; № 3/1135; № 173 (згідно Додатку № 3/1а до Договору фінансового лізингу від 26 червня 2008 року та Додатку № 3/16 до Договору фінансового лізингу від 12 серпня 2008 року).

Судом встановлено, що порушення права позивача за зобов'язаннями, що походять із Договору фінансового лізингу № 010-01/2008-С визначається з дати 29 січня 2009 року (згідно Додатку № 3/1а до Договору фінансового лізингу від 26 червня 2008 року та Додатку № 3/16 до Договору фінансового лізингу від 12 серпня 2008 року) (Додатки № 1 та № 2 до Позовної заяви), тобто несплачені в строк рахунки - фактури № 3/1159 та рахунки - фактури № 172; № 3/1135; № 173.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується несвоєчасна сплата відповідачем лізингових платежів, так станом на день розгляду справи у відповідача наявна заборгованість, що свідчить про допущення відповідачем-2 значних порушень умов Договору фінансового лізингу, що суттєво порушує права позивача.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірваний за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у разі суттєвого порушення договору другою стороною і в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч.1 ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингодавець має право, зокрема: вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ч.1 ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг"), суд вважає за можливе застосувати положення ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку що позовні вимоги про щодо розірвання Договір фінансового лізингу №010-01/2008-С від 23.06.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем-2, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача-2 суму упущеної вигоди в рахунок неотриманих лізингових платежів за використання предметів лізингу у розмірі 1 916 189,15 грн. в рахунок неотриманих доходів.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ст.16 ЦК України).

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа, зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі неналежного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Судова колегія звертає увагу на те, що для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування збитків можливе за наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. Умовою настання відповідальності, в тому числі у вигляді відшкодування збитків, є безпосередня вина особи, заподіюча збитків. Саме при наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків.

З наявного в матеріалах справи листування між позивачем та вдіповідачем-2 вбачається, що сторони мали наміри сісти за стіл переговорів для обрання мирного шляху вирішення конфлікту, а також про часткову оплату за користування технікою.

Позивач під збитками в даному випадку визначає саме неодержаний прибуток (упущену вигоду) у вигляді майбутніх лізингових платежів ( щодо відшкодування вартості предмету лізингу, винагорода лізинглдавця), на який позивач розраховував при укладенні договору фінансового лізингу.

Неодержаний прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб"єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуваням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором. Зазначена вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обгрунувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути підставою для задоволення таких вимог.

Позивач завив позов про стягнення суми зобов»язання за договором фінансового лізингу за період з 18.05.2011 по 01.08.2013, а не збитки, які є мірою відповідальності, коли на порушника покладається обов»язок, що не лежав на ньому до правопорушення.

Аналіз змісту правових норм ст. 22 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України дає підстави вважати, що упущеною вигодою є ті витрати, яких фактично зазнала особа внаслідок порушення цивільного права та інтересу, тобто доходи, які особа, яка зазнала посягання, могла б отримати у випадку відсутності порушення цивільного права чи протиправного посягання.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

В судовому засіданні не встановлено складу цивільного правопорушення та вини відповідача-2 у заподіянні збитків.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Посилання позивача на наявність понесених збитків у вигляді прострочених (несплачених) та майбутніх лізингових платежів за договором фінансового лізингу є безпідставними, оскілкьи не відповідають суті поняття збитків в розумінні ст.ст. 22, 623, ЦК України.

Врховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 суму неотриманих лізингових платежів у розмірі 1 916 189,15 грн. в рахунок неотриманих доходів є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Позивач просить також суд витребувати з незаконного володіння відповідача -1 предмет лізингу.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Даний спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли майно незаконно вибуває з володіння власника. При цьому незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майно без належних правових підстав. Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення майна із чужого незаконного володіння, тобто факти, які доводять право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння, знаходження його в натурі у відповідача тощо.

Враховуючи ту обставину, що позивачем не надано суду доказів знаходження предмету лізингу у відповідача-1 у задоволенні позовних вимог про витребування з незаконного володіння відповідача-1 предмету лізингу слід відмовити.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва підлягає зміні, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» на рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.2012р. у справі № 9/65-7/267 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.2012р. у справі № 9/65-7/267 змінити, викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

" Позовні вимоги задовольнити частково.

Розірвати Договір фінансового лізингу №010-01/2008-С від 23.06.2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донспецпром".

В іншій частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" відмовити.

В частині позовних вимог до Приватного підприємства Адвокатська палата "Руська правда" відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" (83087, м. Донецьк, вул. Калініна, 51, код ЄДРПОУ 30645586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" (03056, м. Київ, вул. Польова, 24Д, код ЄДРПОУ 35378830) 85,00 витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" (03056, м. Київ, вул. Польова, 24Д, код ЄДРПОУ 35378830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" (83087, м. Донецьк, вул. Калініна, 51, код ЄДРПОУ 30645586) 19161, 89 грн. витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Матеріали справи № 9/65-7/267 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.