Рішення № 27375824, 01.11.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 р. Справа № 5010/1171/2012-14/84

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В. І., при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна",

юрид. адреса: вул.Б.Хмельницького,48а, м.Київ,01030

(вул.Героїв УПА,72, кор. 1, м.Львів, 79015)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніплит",

смт. Вигода, вул.Заводська, буд.4, Долинський р-н., Івано-Франківська обл.

про стягнення в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі

25 500, 00 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явилися

від відповідача: Гнатюк Т.Б., (довіреність № 172/14 від 22.09.11р.)

встановив: до господарського суду подано позов Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніплит" про стягнення в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі

25 500, 00грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі. Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи ухвалою суду від 23.10.12р. (вих № 4209-221 від 24.09.12р.), що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 6222 та № 6223 від 31.10.12р., які містяться у матеріалах справи. В попередньому судовому засіданні, 25.09.12, позивач позовні вимоги підтримував, просив позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених виклав у відзиві на позовну заяву (№ 7180/2012свх від 01.11.12р.), в якому зазначає, що позивачем самостійно без повідомлень ТзОВ "Уніплит" про настання страхового випадку прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування, просить в позові відмовити.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

05.01.10 на 555 км - а/д Київ-Чоп Пустомитівського району Львівської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ЗІЛ», ДНЗ АТ9716АО, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Уніплит», під керуванням Лилика Володимира Васильовича, та транспортного засобу «ДАФ», ДНЗ ВС7950ВК, який належить ТОВ «Барком», під керуванням Кондзьоли Юрія Борисовича.

Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 10.02.2010р. у справі № 3-122/2010р. Лилика В. В. визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого за ст.124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Автомобіль «ДАФ», ДНЗ ВС7950ВК був застрахований згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №356-а/09ЛВ (СХ) від 14.08.09 в ЗАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»по страхових ризиках, серед яких включено ризик завдання збитку внаслідок ДТП.

ТОВ «Барком»11.01.2010 звернулось до ЗАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу страхового відшкодування.

На виконання умов вказаного договору страхування ЗАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»виплатила ТОВ «Барком»страхове відшкодування у розмірі 63 915,97 гривень.

Цивільно-правова відповідальність відповідача, була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Універсальна»згідно полісу № ВС/3969280. Таким чином, ЗАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»22.10.10р. звернулася з заявою № 4417-10ц щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 63 915,97 гривень.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ст. 993 Цивільного кодексу України, Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком, та виплати ЗАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», на підставі страхового акту № А/11/321/07/4557, страхового відшкодування у розмірі 25 500,00 грн.

Страхове відшкодування перераховане ЗАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»(згідно платіжного доручення №31018 від 06.12.11).

Відповідачем не було повідомлено ЗАТ «Страхова компанія «Універсальна»про настання страхового випадку, отже позивач має право регресної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит".

Як наслідок, ЗАТ «Страхова компанія «Універсальна»направила відповідачу вимогу про сплату боргу № УН 1624Р від 26.06.12р., яка отримана ним 30.06.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового направлення (копії яких містяться у матеріалах справи).

Відповідач відповіді не надав, кошти не сплатив.

Беручи викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити та виходить з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним Кодексом України, Законом України "Про страхування" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно ч.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Належно оцінена шкода в розумінні вказаного вище Закону є визначена аварійним комісаром або експертом вартість відновлювального ремонту пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 ( в редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 р. № 1335/5/1159) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.08.2009 р. за № 724/16740.

Частиною 2 ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Матеріали справи містять: копію договору добровільного страхування

№356-а/09ЛВ(СХ) від 14.08.09р., страховий акт № 356-а/09Лв(Сх)-2 від 14.08.09р., страховий акт № А/11/321/07/4557 від 09.03.10, заяву про настання події, що має ознаки страхового випадку від 17.02.10р., довідку ДАІ (№ 9/1-60ск від 12.02.10р.), висновок №2 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенні вартості відновлюваного ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових від 28.01.10р., акт №2 огляду транспортного засобу від 15.01.10р., висновок спеціаліста № А/11/321/07/4557, розрахунок розміру страхового відшкодування, калькуляції відновлювального ремонту та фотокартки пошкодженого транспортного засобу від 18.01.10р.

Положеннями статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Виконуючи взяті на себе зобов'язання по договору страхування, на підставі страхового акта № А/11/321/07/4557, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 25 500,00грн. Факт проведення позивачем страхового відшкодування ЗАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», підтверджується платіжним дорученням №31018 від 06.12.11р., копія якого знаходиться у матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивачем дотримано порядку відшкодування витрат понесених страховиком внаслідок страхового випадку передбаченого Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 25 500,00грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина водія, який керував автомобілем марки «ЗІЛ», ДНЗ АТ9716АО підтверджується постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 10.02.2010р. у справі № 3-122/2010р.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене.

Судом встановлено, що відповідач є відповідальною особою по відшкодуванню завданих збитків власнику автомобіля «ДАФ», ДНЗ ВС7950ВЕ, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»учасники дорожньо-транспортної пригоди мають вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, про настання ДТП.

Відповідно до п.38.1.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у триденний строк.

Проте, позивач не був повідомлений у встановлений строк про ДТП.

Отже, виходячи з системного аналізу правових норм, позивач має право регресної вимоги до відповідача.

Доводи позивача відповідачем не спростовані, на пред'явлену позивачем вимогу (претензію) № УН1624Р від 26.06.12 по відшкодуванню шкоди в порядку регресу відповідач відповіді не надав, виплати не здійснив.

Регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди. В даному випадку цією датою є 06.12.11р. (платіжне доручення №31018). За таких обставин, позивачем не пропущено строку позовної давності для звернення до суду щодо відшкодування шкоди в порядку регресу.

Судом встановлено, що для повного відшкодування завданої позивачу шкоди відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки та роботодавець винної особи, має сплатити на користь позивача 25 500,00грн. шкоди.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, заявлений до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" розмір відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 25 000,00грн., є обґрунтованим, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.993,1172,1187 Цивільного кодексу України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Законом України "Про страхування", ст.ст. 33,34,43,49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніплит" про стягнення в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 25 500, 00 грн. - задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит", смт. Вигода, вул. Заводська, буд.4, Долинський район., Івано-Франківська область, 77552, (код ЄДРПОУ 30905968) на користь Публічного акціонерною товариства «Страхова компанія «Універсальна», юрид. адреса: вул.Б.Хмельницького, 48 а, м. Київ, 01030 (код ЄДРПОУ 20113829, р/р 26502378 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м.Київ, МФО 300335) в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 25 500,00 грн. (двадцять п"ять тисяч п"ятсот гривень 00 коп.), 1 609,50грн. (одну тисячу шістсот дев"ять грн. 50коп.) - судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.11.12.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

секретар судового засідання Максимів Н.Б. 07.11.12