Рішення № 27375636, 07.11.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.11.12р. Справа № 33/5005/7725/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ Баглійкокс", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровська область

до Приватного підприємства "Компанія Приват-Лекс", смт. Ювілейне Дніпропетровська область

про стягнення 21 272 грн. 01 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Дрига О.В., довір.№ 66-51 юр/д від 16.05.2012 р.

Від відповідача: представник нез'явився

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "ЄВРАЗ Баглійкокс" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Компанія Приват-Лекс" (далі-відповідач) про стягнення штрафу за невиконання умов договору поставки №03-11/11 від 11.03.2012 р. у розмірі 21 272,01 грн. та судового збору.

Також позивачем подано клопотання про залучення до матеріалів справи банківських виписок з рахунку позивача за 18.07.2012 р., 19.07.2012 р. щодо здійснення відповідачем передплати за товар по договору поставки №03-11/11 від 11.03.2012 р.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника у призначені судові засідання 27.09.2012р., 25.10.2012 р., 06.11.2012 р. Про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином, про що свідчать наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 39). Проте, відзив на позов та необхідні документи на вимогу суду не надано.

Суд вважає можливим розглянути спір по суті за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про слухання спору належно, а в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а також оригіналами документів наданими позивачем для огляду у судовому засіданні.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представником позивача не заявлялось.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2011 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладений договір поставки № 03-11/11 (далі -Договір) за умовами якого постачальник

зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар.

Відповідно до пункту 1.2. Договору найменування, асортимент, кількість, якісні характеристики, комплектність, ціна, вартість, спосіб і строки поставки, умови сплати Товару, а також реквізити вантажовідправника та вантажоотримувача вказуються Сторонами в Додатках до Договору, які є невід'ємною його частинною. Ціна Товару вказується також в Додатках до Договору, згідно з п.3.1. Договору.

06.07.2012 року між сторонами укладено Додаткову угоду №4 до Договору згідно внесеними доповненнями до Договору покупець зобов'язаний до закінчення строку поставки прийняти та сплатити вказану в специфікації кількість товару (п. 2.10. Договору). При невиконані умов п. 2.10. Договору покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5 % від вартості не вибраної кількості товару, вказаного в специфікації (п. 6.9. Договору).

16.07.2012 року позивач та відповідач підписали Додаток №7 до Договору яким постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і сплатити в липні 2012 року товар (бензол кам'яновугільний, технічний) в кількості -150 т. Строк поставки товару: з 16.07.2012 по 20.07.2012

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково, прийняв та сплатив лише товар за 81,82 т., що підтверджується накладними на відпуск матеріалів №55 від 19.07.2012 р. та №60 від 20.07.2012 р. (а.с. 15, 16). Решту товару 53,18 т. не прийняв та не сплатив у зв'язку з тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання , а саме п. 2.10 договору, позивач просить суд стягнути з відповідача суму штрафу у сумі 21 272, 01грн., що і стало причиною даного спору.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до приписів ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник

господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При невиконані умов п. 2.10. Договору покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5 % від вартості не вибраної кількості товару, вказаного в специфікації (п. 6.9. Договору).

Відповідач порушив п. 6.9. Договору, виходячи з наступного розрахунку:

1 Не вибрана кількість товару відповідно до Додатку №7 від 16.07.2012:

150 тон -15 тон (допустиме відхилення поставки -10 %) -81,82 тон (відвантажена кількість) = 53,18 тон.

2. вартість невибраної кількості товару згідно з Додатком №7 від 16.07.2012 до Договору становить 425 440,21 грн.

3. розмір штрафу передбаченого п.6.9. Договору та Додаткової угоди №4 від 06.07.2012р. складає 425 440,21*0,05 = 21 272,01 грн.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував, тому позовні вимоги позивача є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі покладається на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 47, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Компанія Приват-Лекс" (52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Теплична, буд. 32, кв. 148; код ЄДРПОУ 34560606) на користь Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ Баглійкокс" (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. імені В.В. Щербицького, 1; код ЄДРПОУ 05393079) суму 21 272,01 грн. (двадцять одна тисяча двісті сімдесят дві грн. 01 коп.) -штрафу, 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) -судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудовська

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК

України " 12 " листопада 2012 р.