Ухвала суду № 27375558, 29.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/54245/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 року

та постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 року

у справі № 2а-3536/10/1070

за позовом Приватного підприємства «Бударін»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Бударін»звернулось до суду з позовом, з урахуванням уточнень позовних вимог, про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області № 0008392300/2 від 27.11.2009 року та № 0008392300/3 від 08.02.2010 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 року, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на протиправність їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ПП «Бударін»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.03.2004 року по 31.12.2008 року, складено акт № 282/23-2/32903627 від 09.06.2009 року, в якому встановлені порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 71 189 грн. у тому числі за: 2006 рік в сумі 13 258 грн. (9 міс. - 6 053 грн., рік - 13 258 грн.), за 2007 рік в сумі 20 084 грн. (І кв. - 4 791 грн., півріччя - 9 582 грн., 9 міс. - 14 374 грн., рік - 20 084 грн.), за 2008 рік в сумі 37 847 грн. (І кв. - 8 438 грн., півріччя - 18 241 грн., 9 міс. - 28 044 грн., рік - 37 847 грн.).

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: 27.11.2009 року № 0008392300/2 та 08.02.2010 року № 0008392300/3 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 50 668 грн., у т.ч.: 35 627 грн. основного платежу та 15 041 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи податкові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідач виходив з того, що позивачем до складу валових витрат у 2007-2008 роках віднесена вартість оренди нежилого підвального приміщення в будинку по АДРЕСА_1 площею 220 кв.м. на підставі договору оренди нежилого приміщення б/н укладеного 14.08.2006 року між ПП «Бударін» та ОСОБА_2

Загальна вартість послуг оренди, що віднесена підприємством до валових витрат, становить 231 726,00 грн. Згідно даних оборотно-сальдових відомостей (оборотний баланс) за 2007-2008 роки та карток по рахунках 20.9 «Інші матеріали», 28.1 «Товари на складі» на балансі позивача відсутні товарні залишки, зберігання яких вимагає наявності складських приміщень, а тому, на думку податкового органу, вартість послуг оренди, що віднесена позивачем до складу валових витрат не пов'язана з господарською діяльністю ПП «Бударін».

Також судами обох інстанцій встановлено, що відповідачем не було взято до уваги договір оренди нежитлового приміщення б/н від 14.08.2006 року та додаткові угоди до договору оренди за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року та картка рахунку № 6852 за 2006-2008 роки, які підтверджували факт здійснення ПП «Бударін» господарських операцій і використання складських приміщень у своїй господарській діяльності.

Згідно п. 1.3 договору оренди б/н від 14.08.2006 року, приміщення надається орендарю для організації архіву та зберігання документів.

Згідно з наказом директора ПП «Бударін» № 03/ОД від 14.08.2006 року, в нежитловому підвальному приміщенні, що розташоване в будинку АДРЕСА_1 було створено архів для зберігання документів, закінчених у діловодстві.

Крім цього, перевіркою встановлено віднесення ПП «Бударін» до валових витрат суми відсотків за кредитними угодами у розмірі 24 872,00 грн., що не пов'язані з господарською діяльністю.

12.09 та 22.11.2006 року між ПП «Автомагсервіс» та ПП «Бударін» було укладено договори поставки нафтопродуктів, відповідно № 68/Ам-06, № 80/Ам-06.

17.11.2006 року між ПП «Автомагсервіс» та ПП «Бударін» було укладено договір доручення № 79/Ам-06.

Протягом жовтня-грудня 2006 року, згідно договорів поставки нафтопродуктів № 68/Ам-06 від 12.09.2006 року, № 80/Ам-06 від 22.11.2006 року та договору доручення № 79/Ам-06 від 17.11.2006 року, ПП «Бударін» на рахунок ПП «Автомагсервіс» була проведена передоплата в сумі 6 106 000 грн.

Для здійснення вказаної передоплати ПП «Бударін» були використані кредитні кошти за укладеними з АБ «Національні інвестиції» кредитними договорами № 458-06 від 22.08.2006 року № 502-06 від 13.09.2006 року, № 533-06 від 26.09.2006 року, № 546-06 від 29.09.2006 року, № 677-06 від 20.11.2006 року, № 683-06 від 22.11.2006 року.

До складу валових витрат позивачем було включено нараховані та сплачені відсотки за користування банківськими кредитами в сумі 53 033 грн.

Згідно досліджених судами матеріалів справи, у позивача перед ПП «Автомагсервіс» було зобов'язання провести попередню оплату по договорах поставки нафтопродуктів № 69/Ам-06 від 12.09.2006 року та № 80/Ам-06 від 22.11.2006 року на загальну суму 3 241 350 грн.

Договори щодо перерахування позивачем до ПП «Автомагсервіс» суми в розмірі 2 864 650 грн. (6 106 000,00 грн. - 3 241 350 грн.) позивачем до перевірки надано не було, а тому відповідач прийшов до висновку, що сума в розмірі 2 864 650 грн. позивачем була перерахована ПП «Автомагсервіс» без будь-яких договірних відносин.

Згідно договору доручення № 79/Ам-06 від 17.11.2006 року та додаткової угоди № 1 від 17.11.2006 року позивачем була проведена попередня оплата вартості товару (нафтопродуктів).

В зв'язку з тим, що поставка нафтопродуктів в терміни передбачені в договорах поставки нафтопродуктів не відбулася, ПП «Автомагсервіс» повернуло позивачу передоплату в сумі 6 106 000 грн. Проте, наступні операції поставки нафтопродуктів відбулися в повному обсязі, що було підтверджено позивачем відповідними документами, які були надані відповідачу на його запит.

Крім цього, позивачем були отримані кошти за кредитними договорами № 285-07 від 25.04.2007 року в сумі 3 000 000 грн. та № 759-08 від 30.12.2008 року в сумі 30 000 000 грн., які позивачем були використані для надання безвідсоткових позик згідно договору № 11/БУД-07 від 25.04.2007 року, укладеного з ПП «Ей-Петрол» та договору № 18/БУД-08 від 30.12.2008 року, укладеного з TOB «Автомагсервіс».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій під час здійснення підприємством господарської діяльності. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, фактичне надання послуг, їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням діяльності та використанням їх у господарській діяльності ПП «Бударін», а також не врахування відповідачем результатів всієї господарської діяльності позивача, за період, що перевірявся, в результаті чого є помилковими висновки податкового органу про відсутність у позивача права на віднесення до валових витрат суми відсотків за кредитними договорами та вартості оренди нежилого підвального приміщення.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний