Ухвала суду № 27375477, 29.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2012 року м. Київ К-8188/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Фірма Драйв»

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2008 року

та постанову Господарського суду Полтавської області від 08.08.2007 року

у справі № 9/69

за позовом Приватного підприємства «Фірма Драйв»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Фірма Драйв»звернулось до суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 21.04.2006 року № 0000432310/0, від 07.06.2006 року № 0000432310/1, від 21.08.2006 року № 0000432310/2 та від 31.10.2006 року № 0000432310/3.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 08.08.2007 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2008 року, в задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Фірма Драйв»за період з 01.01.2003 року по 01.01.2006 року, складено акт № 150/23-8/25162198 від 19.04.2006 року, в якому зафіксовано порушення: п. п. 2, 5, 7, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165 та пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 58 418,21 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 21.04.2006 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000432310/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88 467,70 грн., в т.ч.: 58 418,21 грн. - основного платежу та 30 049, 49 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В порядку адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 07.06.2006 року № 0000432310/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88 467, 70 грн., в т.ч.: 58 418, 21 грн. основного платежу та 30 049,49 грн. штрафних (фінансових) санкцій,

- від 21.08.2006 року № 0000432310/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 87 627,30 грн., в т.ч.: 58 418, 21 грн. основного платежу та 29 209,09 грн. штрафних (фінансових) санкції;

- від 31.10.2006 року № 0000432310/3 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 55 544, 49 грн., в т.ч.: 37 029, 67 грн. основного платежу та 18 514, 82 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що податкові повідомлення-рішення від 21.04.2006 року № 0000432310/0, від 07.06.2006 року № 0000432310/1 та від 21.08.2006 року № 0000432310/2 є відкликаними, в зв'язку з чим позов про визнання їх недійсними (скасування) необґрунтований.

Донараховуючи податкові зобов'язання з податку на додану вартість, відповідач виходив з того, що позивачем були здійснені фінансово-господарські взаємовідносини з ПП «Алькон»та ПП «Елікон», установчі документи та свідоцтва платників податку на додану вартість яких в судовому порядку визнані недійсними з моменту реєстрації.

06.10.2003 року між ПП «Елікон»та ПП «Фірма Драйв»був укладений договір ремонту технічного обслуговування автомобілів, згідно якого ПП «Елікон»- виконавець - бере на себе обов'язок по здійсненню технічного обслуговування та ремонту автомобілів, а замовник в свою чергу зобов'язується оплачувати дані послуги. Протягом перевіряємого періоду виконавцем були надані послуги по ремонту та технічному обслуговуванню транспортних засобів замовника на загальну суму 72 660,20 грн., в т.ч. ПДВ - 12 110,02 грн.

Також судами обох інстанцій встановлено, що 09.10.2003 року між ПП «Алькон»та ПП «Фірма Драйв»був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого ПП «Фірма Драйв»є покупцем, а ПП «Алькон»- продавцем. В період, що перевірявся були реалізовані автозапчастини (інший товар) на загальну суму 277 849,11 грн., в т.ч. ПДВ - 46 308,19 грн.

На виконання договірних зобов'язань ПП «Алькон»та ПП «Елікон»були виписані позивачу податкові накладні. При поданні податкової звітності, зокрема, податкових декларацій по податку на додану вартість, позивачем було включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 46 308,19 грн., сплачену при придбанні автозапчастин у постачальника -ПП «Алькон»та 12 110,02 грн. при оплаті послуг технічного обслуговування та ремонту автомобілів ПП «Елікон».

Згідно висновку почеркознавчої експертизи, яка була проведена по матеріалам кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України підписи на первинних бухгалтерських документах, в т.ч. на податкових накладених ПП «Алькон»від імені директора підприємства ОСОБА_3 - виконані ОСОБА_2, який є директором ПП «Фірма Драйв», та підписи на первинних бухгалтерських документах, в т.ч. на податкових накладних ПП «Елікон»від імені директора підприємства Бугаєвського І.М. - виконані частково ОСОБА_2

Рішеннями Октябрського районного суду м. Полтави від 18.11.2005 року визнано недійсними статути ПП «Алькон»та ПП «Елікон», а також свідоцтва платника податку на додану вартість.

Цими рішеннями встановлено, що ОСОБА_3, який рахувався по документах засновником вказаних підприємств, фінансово-господарською діяльністю ніколи не займався і не збирався займатися, фактично не був засновником даних підприємств, а тому не міг призначати директора та бути директором ПП «Елікон»та ПП «Алькон».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Оскільки, в ході розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що ПП «Елікон»та ПП «Алькон», податкові накладні яких стали підставою для формування ПП «Фірма Драйв»податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача -необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Фірма Драйв»відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2008 року та постанову Господарського суду Полтавської області від 08.08.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний