Ухвала суду № 27375139, 05.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2012 року м. Київ К-35523/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноперекопської ОДПІ в Автономній Республіці Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009

по справі № 2-26/6337-08а/5002

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод»

до Красноперекопської ОДПІ в Автономній Республіці Крим

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2009, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009, задоволено позовні вимоги про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000082304/0 від 20.05.2008.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної відповідачем невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2007 року, складено акт за № 500/23-4/05444546/78 від 16.05.2008, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000082304/0 від 20.05.2008, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 335138,00 грн.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем завищено суми ПДВ, заявленого до відшкодування з бюджету в декларації за серпень 2007 року у розмірі 335 137,60 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.7.4. п.7.7. ст.7 3акону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Челси»(Постачальник), укладено договір № 14/12-06-КСЗ-21/595 від 14.12.2006 про постачання у власність позивача вапняку фракції 40-80 мм сорт 1 по ТУ 00191906-97, виробником якого є ВАТ «Балаклавське рудоуправління ім. Горького»м. Севастополь. Умовами договору визначено, що ціна на товар договірна і встановлюється згідно специфікаціям, які є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору складається з сум специфікацій. Орієнтовний об'єм постачання за договором 1140000,00 тон. Термін дії договору до 31.12.2007.

Також, між сторонами були укладені додаткові угоди до договору № 14/12-06-06КСЗ-21/595 від 14.12.2006.

В ході проведеної судової бухгалтерської експертизи було встановлено, що позивач здійснював придбання вапняку у липні 2007 року згідно податкових накладних на суму 5104400,00 грн., ПДВ у сумі 850733,33 грн., фактична поставка вапняку підтверджується залізничними накладними, первинними бухгалтерськими документами (прибутковими та видатковими накладними, актами прийому - передачі) на вказану суму.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, при визначенні звичайної ціни в акті не врахований п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», оскільки з акту не слідує, що для визначення звичайної ціни враховувалися такі умови договорів, як об'єм товару, терміни виконання зобов'язань, умови платежів, технічні параметри, визначені в технічних умовах, а також інші об'єктивні умови, які можуть вплинути на ціну. Умови договорів на ринку ідентичних товарів визнаються ідентичними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну, або можуть бути економічно обґрунтовані.

Отже, для обґрунтування звичайної ціни необхідно, щоб товари були ідентичними і умови на ринку повинні бути співставними, при цьому: ідентичними називають товари, які мають однакові характерні для них основні ознаки (пп. 1.20.1 Закону про прибуток); умови на ринку продажу ідентичних товарів визнають співставними, якщо відмінність між ними істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтоване (пп. 1.20.2 Закону про прибуток).

З результатів лабораторних досліджень якості вапняку ЗАТ «Євпаторійський завод будівельних матеріалів»(том 1 а.с 91-95), за наслідками проведеного випробування виявлено, що вапняк, який поставляється ЗАТ «Євпаторійський завод будівельних матеріалів», не відповідає технічним вимогам, які пред'являються до вапняку, що застосовується у ВАТ «Кримський содовий завод».

Отже, відповідно до п.п. 1.20.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», в даному випадку звичайною ціною вважається ціна договору за № 14/12-06-КСЗ-21/595 від 14.12.06р.

Крім того, згідно з п.п. 1.20.8 вказаного Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Також, експертним висновком встановлено, що у податковій декларації по ПДВ за серпень 2007р. та розрахунку суми бюджетного відшкодування відображено, що сума, заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку, складає 4 716 549 грн.; залишок негативного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 4 716 549 грн.

Отже, як було вірно встановлено судами, завищення податкового відшкодування ВАТ «Кримський содовий завод» в серпні 2007 року за рахунок завищення податкового кредиту в липні 2007 року в сумі 335 137,6 грн. наданими на дослідження документами і нормативно не підтверджується.

Розбіжність з даними акта в сумі + 335 137,6 грн. у бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що податковою інспекцією при розрахунку суми ПДВ у складі податкового кредиту застосований розрахунок звичайної ціни, без урахування положень п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноперекопської ОДПІ в Автономній Республіці Крим - відхилити.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль