Постанова № 27374489, 02.11.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/681/11

11:37

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

суддів: Спіжавки Г.Г., Григораша В.О.;

за участю:

секретаря судового засідання -Олійник О.В.;

представників позивача - Яцемірського Є.В. (за довіреністю), Рубановської К.І. (за довіреністю), Горлей Л.М. (за довіреністю), Ільїна А.А. (за довіреністю),

представників відповідача - Ройку А.І. (за довіреністю), Малованюк Л.В. (за довіреністю), Ніколюк С.С. (за довіреністю), Заришняк А.М. (за довіреністю),

прокурора Чернівецької області - Петрович А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопром" до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

СУТЬ СПОРУ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопром" до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 15.10.2010 року №0000282300/0; від 15.10.2010 року №0000292300/0; від 10.11.2010 року №0000442300/1; від 10.11.2010 року №0000502300/1; від 28.12.2010 року №0000552300/2; від 28.12.2010 року №0000502300/2; від 14.03.2011 року №0000552300/3; від 14.03.2011 року №0000502300/3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 жовтня 2010 року Сокирянською об'єднаною державною податковою інспекцією Чернівецької області в результаті виїзної планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопром"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, був складений акт перевірки за №479/23-013/31195398 (далі - Акт).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м.Чернівцях було винесено наступні податкові повідомлення-рішення форми "Р": від 15.10.2010 року №0000282300/0; від 15.10.2010 року №0000292300/0; від 10.11.2010 року №0000442300/1; від 10.11.2010 року №0000502300/1; від 28.12.2010 року №0000552300/2; від 28.12.2010 року №0000502300/2;.

На думку перевіряючих, позивач порушив:

1). п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.7.10.3, п.п.7.10.4, п.п.7.10.5, п.п.7.10.7, п.7.10, ст.7 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 3 363 801 грн. в т.ч.:

- заниження податку на прибуток за 2009 рік в сумі 3 452 119, у тому числі за ІІ квартал 2009 року в сумі 1 551 198 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 1 028 872 грн., ІV квартал 2009 року в сумі 872049 грн.;

- завищення податку на прибуток за І квартал 2010 року в сумі 88 319 грн.

2). п.п.7.3.7, п.7.3 п.п.7.2.1 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в резільтаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 2 354 508, 42 грн., в т.ч.:

- заниження у квітні 2009 року в сумі 171042,44 грн., у травні 2009 року в сумі 17208,30 грн., в червні 2009 року в сумі 947825,91 грн., у липні 2009 року в сумі 30075,19 грн., у серпні 2009 року в сумі 32768,33 грн., у вересні 2009 року в сумі 755 733,17 грн., у жовтні 2009 року в сумі 24630,19 грн., у листопаді 2009 року в сумі 17430,96 грн., у грудні 2009 року в сумі 428 668,93 грн.

- завищення в березні 2010 року в сумі 70875,00 грн., у грудні 2009 року в сумі 428 668,93 грн., в березні 2010 року в сумі 70875,00 грн.

3). п.п.А п.19.2 ст.19 та п.п.8.1.1, пп.8.1.2 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 року, а саме не утримано, не нараховано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за перевірений період в сумі 2331,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками перевіряючих у зв'язку з наступними обставинами.

Під час проведення перевірки за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року відповідно до акту перевірки від 06.10.2010р. відповідачем не враховане від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток встановлене Сокирянською ОДПІ в сумі 2 988 299 грн. та спірне в сумі 9 823 624 грн., оскільки розрахунок податку Відповідач здійснив з початку 2009 року (тобто з 01 січня 2009 року) не з наростаючим підсумком, а з нуля (нульового значення об'єкту оподаткування).

Всупереч вимогам законодавства України відповідач самостійно розрахував оціночний коефіцієнт не на підставі суми загальних витрат, що плануються виконавцем Генерального підрядного контракту №3 від 15.01.2002 року, який діяв у період, що перевіряється, а на підставі даних Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 року №156-р. в якомуі, відсутнє будь-яке посилання на генерального підрядника ТОВ «Енергопром», як такого на якого поширюється дія вказаного розпорядження.

Відповідачем не взято до уваги норми Господарського кодексу а саме статті 317 відповідно до якої, підрядні відносини у капітальному будівництві регулюються договорами будівельного підряду. А також не взято до уваги норму п.п. 7.10.9. п. 7.10. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», якою визначено, що після завершення довгострокового договору (контракту) виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов'язань, попередньо визначених ним за наслідками кожного податкового періоду.

Таким чином, при визначенні оціночного коефіцієнту виконання довгострокового контракту, та відповідно валових доходів від виконання довгострокового контракту відповідач неправомірно застосував показники визначені Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 року №156-р.

Також на, думку позивача, є необґрунтованими висновки відповідача щодо завищення валових витрат в сумі 712 381 грн.

Оскільки Відповідач стверджує на сторінці 23 акту, що «в ході проведення перевірки не виявлено документів, які підтверджують отримання робіт від ТОВ «Агропромстрой», що не дає можливості підтвердити витрати на придбання цих робіт.». Але всупереч даному висновку чітко (на стор. 15-22 акту) зазначає та перелічує дослідженні первинні документи, на підставі яких Позивач відніс до складу валових витрат вартість монтажних робіт постачальником яких є ТОВ «Агропромстрой».

Також суперечить законодавству України висновок відповідача, що акт виконаних робіт (складений між ТОВ «Енергопром»та ТОВ «Агропромстрой») не відповідає встановленій формі.

Оскільки відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

· Назва документа (форму);

· Дату і місце складання;

· Назву підприємства, від імені якого складено документ;

· Зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

· Посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

· Особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акт виконаних робіт складений між ТОВ «Енергопром»та ТОВ «Агропромстрой»на виконання договору №27 від 02.03.2009 року містить всі необхідні реквізити, що також підтверджується висновком експертизи №1881 від 15.09.2011 р.

Не можна також погодитися з висновком відповідача щодо нікчемності договору №27 від 02.03.2009 року, оскільки (на думку Відповідача) особа яка підписала Договір №27 не була уповноважена на вчинення даної дії.

Законодавство України не містить жодної норми про те, що правочин вчинений не уповноваженою особою є нікчемним.

Натомість відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом.

Таким чином, висновки відповідача щодо завищення валових витрат в сумі 712 381 грн. є надуманими та не підтверджуються жодними документами та законодавством України.

Висновок, щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат на суму 2 51 153,76 грн. відповідачем був зроблений на підставі висновків довідки КРУ та листів Управління СБУ в Чернівецькій області, чим було порушено пункт 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Даним пунктом визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Довідки КРУ та листи Управління СБУ в Чернівецькій області не є первинними документами Позивача а працівники Відповідача первинні документи на які йде посилання в довідках КРУ та листах Управління СБУ в Чернівецькій області не досліджували.

Відповідачем при здійсненні розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість на сторінці 54, 56 акту від 06.10.2010 року були допущенні математичні спотворення за 2 квартал 2009 року. А також відсутні будь-які обґрунтування даних перевірки розрахунку податкових зобов'язань Позивача у перевіреному періоді.

Відповідачем не було враховано, що розрахунок коригування з ПДВ є окремим первинним документом на підставі якого здійснюється сплата ПДВ, що призвело до завищення розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки такі зобов'язання Відповідачем були розраховані з дати видачі податкової накладної №1409, тобто з червня 2009 року, а не з дати подання розрахунку коригування №44 тобто з 30.10.2010 року як передбачено Наказом ДПА від 30 травня 1997 року №165.

Відповідач посилаючись на анулювання свідоцтва платника ПДВ у ТОВ «Агропромстрой»визнав неправомірне включення до складу податкового кредиту 142 476,20 грн.

Таке твердження відповідача є безпідставним, оскільки свідоцтво ТОВ «Агропромстрой»анульовано 22.04.2010 року, а податкова накладна №1559 від 16.04.2009 року на загальну суму 142 476,20 грн. була виписана більш ніж за рік до вказаної події.

Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом подав до суду письмові заперечення з таких підстав.

06.10.2010 року відповідачем проведена планова документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року відповідно до затвердженого графіку. За результатами виїзної планової документальної перевірки ТОВ «Енергопром»прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення у зв'язку з порушенням:

п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2., ч.4 п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 7.10.3, п.п. 7.10.4, п.п. 7.10.5, п.п. 7.10.7, п.7.10, ст.. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 3 363 801 грн. в т.ч.:

- заниження податку на прибуток за 2009 р. в сумі 3 452 119 грн. у тому числі за ІІ квартал 2009 року в сумі 1 551 198 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 1 028 872 грн. ІV квартал 2009 року в сумі 872 049 грн.,

- завищення податку на прибуток за І квартал 2010 рік в сумі 88 318 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п. 3.1.1., п.3.1.2 розділу 3 акта перевірки.

п.п. 7.3.7., п. 7.3., п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6, п. 7.2. п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 2 354 508,42 грн., в .т.ч. заниження у квітні 2009 р.- 171 042,44 грн., у травні 2009р. -17 208,30 грн., у червні 2009 р. -947 825,91грн., у липні 2009 р. -30 075,19 грн., у серпні 2009 р. -32 768,33 грн., у вересні 2009 р. -755 733,17 грн., у жовтні 2009 р. -24 630,19 грн. у листопаді 2009 р. - 17430,96 грн., у грудні 2009 р. -428 668,93 грн. та завищення в березні 2010 р. на суму 70875,00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п. 3.2.1, п.3.2.2, п. 3.1.1, п. 3.1.2 розділу 3 акта перевірки.

Проведеною перевіркою правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб, було встановлено порушення п.п. А п.17.2, ст. 19, та пп. 8.1.1, пп. 8.1.2, ст.. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме не утримано, не нараховано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за перевірений період в сумі 2331,00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.3.5.6 розділу 3 акта перевірки.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали посилаючись на обставини викладенні в їх письмовому запереченні.

Водночас суд зазначає, що в ході судового розгляду справи суд своєю ухвалою витребував у позивача первинні документи на підтвердження обставин, викладених в його позовних вимогах. Однак, на таку вимогу суду позивач повідомив, що не має можливості надати витребувані документи, оскільки вони були вилучені податковою міліцією. На підтвердження даного факту представник позивача надав в матеріали справи постанову слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області «Про проведення виїмки»від 01.11.2010 року та протокол виїмки від 02.11.2010 року. Таким чином, суд визнав наявність у позивача поважних причин щодо не надання даних доказів та дійшов висновку про достатність доказів в матеріалах справи для об'єктивного вирішення спору. Отже суд встановив наступні обставини у справі за сукупністю письмових доказів, які є в матеріалах справи в т.ч. висновків трьох експертиз у справі та на підставі даних, які містить акт перевірки податкового органу від 06.10.2010р. №479/23-013/31195398. Адже, на думку суду, дані документи є носіями доказової інформації.

Таким чином, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши письмові докази, висновки експертів, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2010 року Сокирянською об'єднаною державною податковою інспекцією Чернівецької області в результаті виїзної планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопром" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, був складений акт перевірки за №479/23-013/31195398 (далі - Акт).

В зазначеному акті перевіряючі встановили такі порушення податкового законодавства з боку позивача:

1). п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.7.10.3, п.п.7.10.4, п.п.7.10.5, п.п.7.10.7, п.7.10, ст.7 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 3 363 801 грн. в т.ч.:

- заниження податку на прибуток за 2009 рік в сумі 3 452 119, у тому числі за ІІ квартал 2009 року в сумі 1 551 198 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 1 028 872 грн., ІV квартал 2009 року в сумі 872049 грн.;

- завищення податку на прибуток за І квартал 2010 року в сумі 88 319 грн.

2). п.п.7.3.7, п.7.3 п.п.7.2.1 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в резільтаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 2 354 508, 42 грн., в т.ч.:

- заниження у квітні 2009 року в сумі 171042,44 грн., у травні 2009 року в сумі 17208,30 грн., в червні 2009 року в сумі 947825,91 грн., у липні 2009 року в сумі 30075,19 грн., у серпні 2009 року в сумі 32768,33 грн., у вересні 2009 року в сумі 755 733,17 грн., у жовтні 2009 року в сумі 24630,19 грн., у листопаді 2009 року в сумі 17430,96 грн., у грудні 2009 року в сумі 428 668,93 грн.

- завищення в березні 2010 року в сумі 70875,00 грн., у грудні 2009 року в сумі 428 668,93 грн., в березні 2010 року в сумі 70875,00 грн.

3). п.п.А п.19.2 ст.19 та п.п.8.1.1, пп.8.1.2 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 року, а саме не утримано, не нараховано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за перевірений період в сумі 2331,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м.Чернівцях було винесено наступні податкові повідомлення-рішення форми "Р": від 15.10.2010 року №0000282300/0; від 15.10.2010 року №0000292300/0; від 10.11.2010 року №0000442300/1; від 10.11.2010 року №0000502300/1; від 28.12.2010 року №0000552300/2; від 28.12.2010 року №0000502300/2;. від 14.03.2011р. №0000502300/3, від 14.03.2011р. №0000552300/3.

На підставі рішення Сокирянської ОДПІ від 10 листопада 2010 року №13114/10/10-009, прийнятим за результатами розгляду первинної скарги відповідач надіслав позивачеві податкові повідомлення-рішення від 10 листопада 2010 року №0000442300/1 про сплату податку на прибуток в сумі 3 363801 грн. і 3 452119 грн., застосованої штрафної санкції; №00005023001/1 про сплату 2 354508,42 грн . податку на додану вартість та 2 236677,21 грн., застосованої штрафної санкції.

При розгляді повторної скарги було винесено рішення №8025/10/25-009 від 28.12.2010р., яким визнано, що від'ємне значення об'єкта оподаткування 2008 року встановлене попередньою перевіркою в розмірі 832 252 грн. не враховано. В результаті перевіркою завищено: прибуток, що підлягає оподаткуванню за 2009 рік в сумі 832 252 грн., нарахований податок на прибуток за 2009 рік в сумі 208 063 грн; нарахована сума штрафних фінансових санкцій від 208 063 недоплати по податку на прибуток за 2009 рік в сумі 208 063 грн відповідно до п.п.17.1.3, 1.7.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами».

На підставі рішення ДПА України про результати повторних скарг від 09.03.11 року податковий орган виніс податкові повідомлення-рішення від 14.03.2011р. №0000502300/3, від 14.03.2011р. №0000552300/3.

Враховуючи встановлені під час судового розгляду справи обставини та проаналізувавши відповідне законодавство суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до їх часткового задоволення.

Свій висновок суд мотивує наступним чином.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить такі висновки по суті спору.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 317 Господарського кодексу України відносини між замовником та виконавцем у сфері будівництва регулюються договорами підряду. Тобто підрядні відносини у капітальному будівництві регулюються договорами будівельного підряду.

Відповідно до п. 5.1. статті 5 Закону України ВР "Про оподаткування прибутку підприємств №334/94-ВР»: «Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності».

Згідно з п.5.3.9 цієї статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Положеннями пункту 7.10 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що під терміном «довгостроковий договір (контракт)»слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем, за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати) (п.п.7.10.2).

Виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту (п.п.7.10.3).

Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що планується виконавцем при виконанні довгострокового контракту (п.п. 7.10.4).

Доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загальнодоговірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту (п.п. 7.10.5.).

Витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат, пов'язаних із виконанням довгострокового договору (контракту) у такому звітному періоді (7.10.6).

Витрати і доходи, понесені (нараховані) виконавцем довгострокового договору (контракту) протягом звітного періоду, включаються до складу валових витрат або валових доходів такого виконавця за наслідками такого періоду в сумах, визначених підпунктами 7.10.5 та 7.10.6 цієї статті (7.10.7).

Для цілей оподаткування суми авансів або передоплат, отриманих виконавцем довгострокового договору (контракту), відносяться до складу валового доходу такого виконавця виключно у межах сум, визначених згідно із підпунктом 7.10.5 цього пункту (7.10.8).

Податкові звіти щодо результатів діяльності виконавця довгострокового договору (контракту) за наслідками кожного податкового періоду надаються податковому органу за формою, що встановлюється центральним податковим органом (7.10.10).

Згідно з пунктом 7.3.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

Відповідно до пункту 7.4.1. цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

В пункті 7.4.5.статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи з сукупного аналізу, зазначених вище правових норм суд встановив наступне.

Під час дослідження акту перевірки ДПІ від 07 липня 2009р. №350/23-013/31195398 про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Енергопром»з питань отримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р. суд встановив, що в даному акті вказано, що позивач не включив в повному обсязі до складу валових витрат суми передплати на 2008 р. в розмірі 9 823 624 грн, а також безспірно встановлено від"ємне значення об'єкта оподаткування на податком на прибуток за 2008 рік в сумі 832 252 грн. (позивачем задеклароване позитивне значення 1 323 795 грн), та І квартал 2009 року в сумі 690 882 грн. (задеклароване позитивне значення 141 370 грн.) .

Таким чином, суд вважає неправомірним не врахування податковим органом від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, оскільки розрахунок податку він здійснив з початку 2009 року не наростаючим підсумком, а з нуля.

Щодо заниження валових доходів внаслідок заниження розміру оціночного коефіцієнта по виконанню довгострокового контракту суд робить такі висновки.

Як було встановлено під час судового розгляду справи, в періоді, що перевірявся, ТОВ «Енергопром»виконувало функції Генпідрядника з будівництва Дністровської гідроакумулюючої електростанції в м.Новодністровську відповідно до Генерального підрядного контракту від 15.01.2002р. №3 та 52 додаткових угод до нього. Функції Замовника за даним контрактом виконувало ВАТ «Укргідроенерго». При цьому позивач вибрав особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюються за довгостроковим договором, відповідно до пункту 7.10 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР (надалі - Закон №334/94-ВР).

Як убачається з матеріалів справи, статтею 3 Генерального підрядного контракту визначено ціну предмету контракту в розмірі 2067910000 грн. у відповідності із зведенням витрат та зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, а також випадки її перегляду.

Відповідно до додаткової угоди №4 від 04.08.2003р. до Генерального підрядного контракту сторони визначили виконання робіт станом на 01.08.2003р. на загальну суму 104166317 грн. Загальна вартість робіт, що підлягають виконанню, складає 19637443683 грн. Також даною угодою сторони обрали особливий порядок оподаткування.

Згідно з додатковою угодою №17 від 01.07.2007р. до Генерального підрядного контракту до абзацу 1 статті 3 Контракту «Ціна предмету контракту»внесено зміни після слова «Гривень»додано слова «У відповідності із договірною ціною, що розрахована на підставі зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, проіндексованого згідно з методикою Держбуду України».

Додатковими угодами №18-50, укладеними сторонами Генерального контракту, погоджувались види робіт та вартість окремих робіт, що належить виконати генпідряднику, а також розподіл вартості виконаних робіт згідно з джерелами їх фінансування.

Додатковою угодою №51 від 18.03.2010 р. ціну предмету договору збільшено і визначено в сумі 3547094400 грн.

Таким чином, узгоджена сторонами і визначена генеральним підрядним контрактом ціна предмету контракту становить 1963743683 грн., а після 18.03.2010р. -3547094400 грн.

Застосування позивачем для визначення валового доходу за довгостроковим контрактом загально договірної ціни контракту, визначеної сторонами в сумі 1963743683 грн. на дату переходу генпідрядника на особливий порядок оподаткування доходу, не суперечить порядку, встановленому п.7.10 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також суд звертає увагу на п.п.7.10.9 статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так відповідно до цієї норми Закону: «Після завершення довгострокового договору (контракту) виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов'язань, попередньо визначених ним за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виконання такого довгострокового договору (контракту), визначаючи фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контакту) як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до фактичних загальних витрат, понесених (нарахованих) виконавцем при виконанні довгострокового договору (контракту), та доход таких періодів як добуток кінцевої договірної ціни об'єкта довгострокового договору (контракту) на фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту).

У разі коли за наслідками перерахунку виявляється, що платник податку завищив або занизив суму податкових зобов'язань, розраховану за наслідками будь-якого попереднього податкового періоду протягом виконання довгострокового договору (контракту), зазначене завищення або заниження враховується відповідно у зменшенні або збільшенні валового доходу такого платника податку в податковому періоді завершення довгострокового договору (контракту) із застосуванням до суми визначеної різниці процента, що дорівнює 120 відсоткам ставки Національного банку України, що діяла на момент здійснення такого перерахунку, за строк дії такої переплати чи недоплати».

Враховуючи положення цієї статті суд робить висновок, що визначити правильність розрахунку доходу позивача, отриманого в зв'язку з виконанням генерального підрядного контракту можливо після його завершення та здійснення позивачем перерахунку визначених за наслідками кожного податкового періоду сум податкових зобов'язань, з врахуванням кінцевої договірної ціни.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що встановлене за результатами перевірки заниження позивачем валового доходу в сумі 11 606 570 грн. не підтверджується.

Дані обставини також підтверджується висновками експертів судово-економічної експертизи, проведеної Київським НДІ судових експертиз від 30.05.2011р., Львівським НДІ судових експертиз від 14.10.2011р. та висновком експертизи Львівського НДІ судових експертиз від 15.09.2011р., які містяться в матеріалах справи і з якими суд повністю погоджується.

Так само в судовому засіданні експерт Львівського НДІ судових експертиз Швед О.М. пояснюючи свій висновок експертизи від 15.09.2011р. підтвердила, що оціночний коефіцієнт розраховується на підставі суми загальних витрат, що плануються виконавцем Генерального підрядного контракту.

Таким чином, суд вважає, що всупереч вимогам законодавства України відповідач самостійно нарахував оціночний коефіцієнт не на підставі суми загальних витрат, що плануються виконавцем Генерального підрядного контракту, а на підставі даних Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 р. №156-р., в якому відсутнє будь-яке посилання на генерального підрядника ТОВ «Енергопром», як такого на якого поширюється дія вказаного розпорядження.

Щодо заниження позивачем розміру податкового зобов'язання з податку на додану вартість внаслідок заниження розміру оціночного коефіцієнту по виконанню довгострокового контракту суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено вище судом, зазначене в акті перевірки Сокирянської ОДПІ від 06.10.2010 року заниження позивачем валового доходу в сумі 11 606 570 грн. документально не підтверджується. З зазначених вище судом норм Закону вбачається, що базою для нарахування податкового зобов'язання з ПДВ виконавця дострокових контрактів є сума валового доходу від такого виконання. Отже, на підставі викладених обставин суд робить висновок про те, що твердження відповідача щодо заниження позивачем зобов'язання з ПДВ у розмірі 1977096 грн. документально не підтверджується.

Щодо безпідставного, на думку податкового органу, включення до складу валових витрат вартості отриманих матеріалів, будівельних робіт та послуг геотехнічного контролю по контрагентах : ДП інженерний Центр «Техно-ресурс», ТОВ «Агропромстрой», ТОВ «Висотпромспецсервіс», ВАТ «Укргідропроект, ТОВ «Юнітрейд ЛТД», «ТОВ Торговий Дім «Тензор -Україна», ТОВ «Будівельна геотехнічна лабораторія» суд з такою позицією відповідача погоджується частково.

Так, в ході судового розгляду справи суд встановив, що документально підтверджено первинними документами (актами приймання виконаних робіт КБ-2в, довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3, податковими накладними) отримання позивачем робіт за укладеними договорами підряду від:

- ТОВ «Висотпромсервіс»( договір субпідряду №514 від 14.10.2008 р.) за липень 2009 року на загальну суму 48751, 00 грн. Таким чином, завищення валових витрат в сумі 11523,92 не підтверджується;

- ДПІЦ «Техно-ресурс» ( договір субпідряду № 435 від 26.06.2008р.), не підтверджується завищення позивачем валових витрат в сумі 4430,00 грн. за ІІ-ІІІкв.2009р;

- ВАТ «Укргідропроект»( договір субпідряду №3295 від 27.05.2004р.), не підтверджується завищення позивачем валових витрат в сумі 2517,54 грн. за ІІ-ІІІ квартал 2009 р.

При цьому суд зауважує, що чинним законодавством не встановлений обов'язок та повноваження підприємства при формуванні валових витрат проводити перевірку повноти та правильності відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку контрагентами -субпідрядниками. Крім того, чинним на час виникнення спірних правовідносин Законом України «Про податок на додану вартість»не встановлено додаткових вимог до складання документів, якими підтверджуються витрати, пов»язані з отриманням робіт в межах господарської діяльності.

Крім того, суд встановив, що 27.03.2009 року між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Юнітрейд ЛТД»(Субпідрядник) був укладений договір субпідряду №38. В акті приймання виконаних робіт за цим договором за червень 2009р. в розділі V «Інші супутні витрати»відображено «витрати пов»язані з відрядженням працівників підрядних організацій на будови" в сумі 15650 грн. Суд погоджується, з позицією відповідача про те, що відшкодування відрядних робіт Гепідрядником на загальну суму 8640,00 грн. є безпідставними, оскільки відповідно до п.5 ДБН 1.1-1.2000 «Правила визначення вартості будівництва»витрати на службові відрядження апарату управління передбачені в переліку загально виробничих витрат будівельної організації. Однак, при проведенні перевірки відповідач не врахував, те, що ТОВ «Енергопром»в березні 2010 року (тобто в періоді, що перевірявся) фактично зменшило валові витрати на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року, складеного ТОВ «Юнітрейд ЛТД»з урахуванням зауважень КРУ від 18.03.2010 року щодо завищення витрат на відрядження в сумі 8640 грн. в червні 2009 року, встановлене за результатами перевірки завищення позивачем валових витрат на суму 7200,00 грн., як зазначено в акті перевірки, документально не підтверджується. При цьому слід зазначити, що завищення в розмірі 8640 грн. необґрунтовано значиться як сума з урахування ПДВ (7200, 00 грн. + ПДВ 1440,00 грн.)).

Таким чином, документально не підтверджується завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 1440,00 грн.

Не підтверджується також, на думку суду, завищення позивачем валових витрат на суму 190107, 30грн. (за ІІ -ІV кв. 2009р.) в рамках укладеного ним з ТОВ ТД «Тензор -Україна»договору субпідряду . До такого висновку суд дійшов наступним чином.

Як зазначили перевіряючи податкові інспектори в акті перевірки, під час виконання підрядних робіт згідно з договором субпідряду за №36 від 13.03.2009 року, субпідрядником ТОВ «Торговий Дім «Тензор -Україна» в розділі прямі витрати в актах приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в за період з червня-грудень 2009 року завищено вартість одиниці продукції -зварних секцій з дроту діаметром 5 мм. 2200х2500мм. Підприємством -виробником вищевказаної продукції є ПП «Велтабудсервіс». Відпускна ціна виробника даного виду продукції становить 351 грн. без ПДВ. ТОВ «Торговий Дім «Тензор -Україна» включено в акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2в зварні секції з дроту діаметром 5 мм. 2200х2500мм за цінами від 732,87 грн. до 774,85 грн. без ПДВ, чим завищено вартість матеріалів на суму 190 107,30грн. без ПДВ.

З таким висновком податкового органу суд не погоджується та застосовує такі норми закону.

У відповідності до статті 43 Господарського кодексу України підприємництво в Україні здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності; вільного вибору постачальників.

Згідно з положеннями статей 189, 190 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни -граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктом господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах також за рішенням суб'єкта господарювання.

Таким чином, якщо державою не встановлено ціни на продукцію, вони визначаються за згодою сторін.

З метою оподаткування податком на прибуток застосвуються «звичайні ціни»за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з даним пунктом звичайна ціна, якщо не встановлено цим пунктом інше -це ціна товарів, послуг, робіт, визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна -є ціна, за якою товари, роботи, послуги передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, роботи , послуги, а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари, роботи, послуги, а також ціни, які склалися на ринку ідентичних ( а за їх відсутності -однорідних) товарів, робіт, послуг.

Отже, включена вартість зварних секцій в акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в за ціною 732,87 грн. є документально обґрунтованою.

Також судом було встановлено, що 20.01.2022р. позивач для належного виконання функцій Генерального підрядника за Генеральним підрядним контрактом №3 від 15.01.2002р. уклав з ТОВ «Будівельно-геотехнічна лабораторія»договір №ДА-1.

Суд погоджується з позицією позивача, що даний договір пов'язаний з господарською діяльністю позивача з наступних підстав.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору Генпідрядник доручає, а Субпідрядник виконує на свій ризик власними залученими силами роботи, зокрема, проводить вхідний контроль якості будівельних матеріалів. Як було вказано самим податковим органом в акті перевірки , позивач протягом періоду, що перевірявся, реалізовував товарно-матеріальні цінності, в т.ч. будівельні матеріали субпідрядним організаціям. Відтак -понесені витрати позивачем при здійснені контролю ТОВ «Будівельно-геотехнічна лабораторія» можуть бути включеними до складу валових витрат.

Таким чином, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період квітень-грудень 2009 року на суму 160722,00 грн. документально не підтверджується.

Щодо отримання виконаних робіт по контрагенту ТОВ «Агропромстрой»суд зазнчає наступне. Так, в акті перевірки відповідач стверджує, що в ході проведення перевірки не виявлено документів, які підтверджують отримання робіт від ТОВ «Агропромстрой», що не дає можливості підтвердити витрати на придбання робіт.

Разом з тим на сторінках акту 15-22 відповідач зазначає та перелічує дослідженні первинні документи, на підставі яких позивач відніс до складу валових витрат вартість монтажних робіт постачальником яких є ТОВ «Агропромстрой». Так, прийняття робіт за квітень 2009 року відповідно до укладеного договору субпідряду №27-1 від 02.03.2009р. між позивачем та ТОВ «Агропромстрой», зазначене в акті №1. В своїх запереченнях відповідач посилається на те, що в даному акті відсутні обов'язкові реквізити та необхідний зміст, які встановлені типовою формою акту КБ2, затвердженою наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року №237/5 (надалі -наказ №237/5).

Суд не погоджується з такою позицією відповідача та вважає неправильним посилання відповідача на наказ №237/5.

Так, в п.2 наказу №237/5 зазначено: «Поширити типові форми №КБ-2в -на будівельні підприємства та будівельні структурні підприємства усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності».

Оскільки договором субпідряду №27-1 від 02.03.2009р. укладеного між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Агропромстрой»(Субпідрядник) на виконання робіт по будівництву об'єктів Дністровської гідроакумулюючої електростанції, не передбачено складання акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, а ТОВ «Енергопром» не є державним підприємством, оформлення приймання виконаних робіт з застосуванням акту за формою КБ-2в, встановленої наказом №237/5, не є обов'язковим.

Крім того, суд звертає увагу на частину 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою : «Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вимог даної норми закону, акт №1 прийняття виконаних робіт за квітень 2009 року містить необхідні реквізити первинного документа. При цьому суд бере до уваги аналогічні висновки експертиз, які були вже зазначені вище по тексту.

Стосовно відсутності права ТОВ «Енергопром»на включення до складу валових витрат вартості будівельно-монтажних робіт, виконавцем яких задокументовано ТОВ «Агропромстрой», оскільки вказаний договір №27-1, як зазначено в акті перевірки є нікчемним, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Серед повноважень податкового органу, які визначені чинним на момент виникнення спірних правовідносин Законом України «Про державну податкову службу в Україні»відсутнє повноваження щодо визначення правочину нікчемним.

Таким чином, встановлене за актом перевірки завищення валових витрат в ІІ кварталі 2009 року в сумі 712381 грн. не підтверджується документально.

Разом з тим суд погоджується, з твердженням відповідача про те, що позивач при виконанні договору №30-1 на ремонт покрівлі житлового будинку №18 від 14.03.2009р., укладеного з ДПІЦ «Техно-ресурс»безпідставно включив до податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2009р. податку в сумі 160298 грн., нарахованого на вартість вказаних робіт по ремонту покрівлі.

Як було встановлено вході судового розгляду справи, зазначений вище договір підписаний від імені уповноважених осіб ТОВ «Енергопром»(Інвестор), КП «Новодністровський житловик»(Замовник), ТОВ «Техно-ресурс»(Підрядник). Підписи скріплені печатками. Оскільки за даним Договором позивач виступає Інвестором, а не Замовником, суд дійшов висновку, що роботи по ремонту покрівлі не пов'язані з господарською діяльністю позивача в рамках Генерального підрядного контракту №3 від 15.01.2002р.

З врахуванням викладеного, документально підтверджується завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2009 року у сумі 16 298 грн.

Крім того, суд встановив, що позивач двічі відобразив податкову накладну по ТОВ «Торговий дім «Поділля - ОЙЛ»від 16.06.2009р. №97 на суму 31 996,85 грн. в т.ч. податок на додану вартість 5332, 81 грн.

Таким чином, позивач неправомірно двічі відобразив податок на додану вартість по даному контрагенту в сумі 5 332,81 грн.

Також суд встановив, що позивач в рамках укладеного з ТОВ «Торговий Дім «Тензор -Україна»договору субпідряду завищив податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 7075,00грн, в тому числі:

- за червень 2009 року -на суму 3357,33 грн.

- за липень 2009р. -на суму 237.67 грн.

- за серпень 2009р. -на суму 1923,678 грн.

- за вересень 2009р. -на суму 1556,33 грн.

Так, відповідно до актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в субпідрядник виконав наступні роботи: охоронні заходи та електроосвітлення ГАЕС та охоронні огородження нижнього майданчика.

Перевіркою КРУ в Чернівецькій області правильності визначення вартості робіт з будівництва Дністровської ГАЕС, виконаних у 2009 році було встановлено, що у зазначених вище актах, застосовуючи один шрифт робіт Е7-24-12 «Встановлення металевих огорож з зварних секцій висотою 2,2 м з металевими стовпцями»Виконавець та Субпідрядник поряд застосували другий шифр робіт Е46-25-12 «Свердління вертикальних отворів діаметром 100 мм алмазними свердлами або з/б конструкціях для кріплення стоєк». Останній шифр робіт не може бути застосований для визначення вартості даного виду робіт, оскільки шифр Е7-24-12 передбачає за складом робіт копання ям під фундаменти, встановлення стовпів в ями, заробку бетоном, встановлення монтажних виробів з зварюванням. За рахунок подвійного застосування шифру робіт загальна сума завищення вартості робіт склала 42 450,00 грн. в т.ч. ПДВ 7075,00грн.

Отже, на підставі викладених обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції від14.03.2011р. №0000502300/3 належить до часткового скасування, а решта податкових повідомленнь-рішень до скасування в повному обсязі.

Щодо заявлених позовних вимог про скасування рішень про результати розгляду скарг від: 10.11.2010 р. №13114/10/10-009; 28.12.10р.№ 8025/10/25-009 та 09.03.2011р. №4733/6/25-0115 , суд вважає, що вони не належать до задоволення, оскільки дані документи безпосередньо не породжують права чи обов'язки у позивача та не є остаточним документом зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. В даному випадку такими остаточними документами є податкові повідомлення-рішення, які були винесені на підставі вказаних рішень.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України : «Якщо судове рішення задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено».

На підставі викладеного, керуючись ст.2, 7, 94, 158-163 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати нечинними та скасувати повністю податкові повідомлення - рішення Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції щодо нарахованого податку на прибуток :

- від 15.10.2010р. №0000282300/0;

- від 10.11.2010р. №0000442300/1;

- від 28.12.2010р. №0000552300/02

- від 14.03.2010р. №0000552300/3;

3.Визнати нечинними та скасувати повністю податкові повідомлення - рішення Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції щодо нарахованого податку на додану вартість : від 15.10.2010р. №0000292300/0; від 28.12.2010р. №0000502300/2;

4.Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції від 14.03.2011р. №0000502300/3 в частині нарахованого податку на додану вартість в сумі 2 325 802 (дві мільйони триста двадцять п'ять тисяч вісімсот дві ),61 грн. та відповідно нараховані на цю суму штрафні санкції ;

5.У решті позовних вимог відмовити.

6. Стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 1 (одна), 70 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Постанова в повному обсязі складена 06 листопада 2012 року.

Головуючий суддя О.Я.Бойко

Суддя Г.Г. Спіжавка

Суддя В.О. Григораш