Постанова № 27374290, 08.11.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2012 р. Справа № 2-а-3814/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Кащеєва В.Г.,

представника відповідача - Зеленіної С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортне підприємство "ТрансСервіс"" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортне підприємство "ТрансСервіс" (далі - позивач, ТОВ "ТП "ТрансСервіс") звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Херсоні, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.09.2012 р. № 0006482200, яким позивачу збільшено грошове зобов"язання з податку на додану вартість на 44594 грн., з яких за основним платежем на 35675 грн., за штрафними санкціями на 8919 грн., № 0006492200, яким позивачу зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року на 26438 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення є наслідком протиправної оцінки податковим органом господарських відносин позивача з ПП "А-Ліра" у жовтні 2011 року, висновки відповідача про нікчемність угод з цим контрагентом зроблені з перевищенням повноважень та за неповного дослідження господарських операцій. Зазначив, що позивач придбав у ПП "А-Ліра" товар, який в подальшому використаний у господарській діяльності підприємства, що виключає "безтоварність" операцій з купівлі-продажу. ТОВ "ТП "ТрансСервіс" надавало до перевірки документи на підтвердження придбання товару та подальшого його використання. Товариством виконані всі вимоги Податкового кодексу України щодо відображення податку на додану вартість за вказаними операціями у складі податкового кредиту з ПДВ, а тому у відповідача не було підстав для виключення цих операцій з податкового кредиту та складання спірних податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, так як для формування податкового кредиту у жовтні 2011 року позивач використав безтоварні операції з поставки товару від ПП "А-Ліра". Відсутність фактичних поставок товарів не дозволяє використати їх у оподатковуваній господарській діяльності позивача і, як наслідок, не дозволяє враховувати ці операції при формуванні податкового кредиту. Просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "ТП "ТрансСервіс" як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Херсоні та є платником податку на додану вартість.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 21.08.2012 р. № 1648/22-4/34555046 про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "ТП "ТрансСервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПП "А-Ліра" та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ПП "А-Ліра" за жовтень 2011 року (далі - акт № 1648).

Відповідно до акту № 1648 ДПІ у м.Херсоні встановлено, що позивач частину податкового кредиту з податку на додану вартість жовтня 2011 року у сумі 513315,34 грн. сформував за наслідками господарських відносин щодо придбання товару у ПП "А-Ліра". За отриманий товар позивач розрахувався у безготівковому порядку на всю суму поставки. ПП "А-Ліра" не декларує наявність трудових ресурсів та власних або орендованих засобів виробництва та зберігання товарів, не знаходиться за юридичною адресою.

Відповідач вважає, що під час перевірки встановлено невідповідність задекларованих позивачем у податковому обліку наслідків господарської операції від ПП "А-Ліра" фактичним обставинам. Позивач декларував взаємовідносини з цим постачальником з метою штучного формування податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. За висновком відповідача в ході перевірки не підтверджено надання товарів від ПП "А-Ліра" позивачу та продажу цих товарів контрагентам-покупцям, що свідчить про порушення вимог п.185.5 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2 ст.198 ПК України у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту по цим операціям.

Відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ПК України).

Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлено, що 03.10.2011 р. між ПП "А-Ліра" та ТОВ "ТП "ТрансСервіс" укладено господарський договір поставки № 03/10/11. Відповідно до цього договору позивач придбав товар на загальну суму 3079892,07 грн., в тому числі ПДВ - 513315,34 грн.

Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними № 126 від 03.10.2011 р., № 127 від 05.10.2011 р., № 125 від 07.10.2011 р., № 128 від 10.10.2011 р., № 129 від 16.10.2011 р., № 130 від 24.10.2011 р., № 131 від 26.10.2011 р., податковими накладними № 35 від 03.10.2011 р., № 36 від 05.10.2011 р., № 34 від 07.10.2011 р., № 37 від 10.10.2011 р., № 38 від 16.10.2011 р., № 39 від 24.10.2011 р., № 40 від 26.10.2011 р.

Розрахунки між позивачем та ПП "А-Ліра" здійснено у безготівковій формі згідно банківських виписок № 368 від 14.11.2011 р., № 371 від 16.11.2011 р., № 374 від 17.11.2011 р., № 375 від 18.11.2011 р., № 381 від 21.11.2011 р., № 385 від 21.11.2011 р., № 390 від 24.11.2011 р., № 391 від 25.11.2011 р., № 406 від 06.12.2011 р., № 418 від 08.12.2011 р.

Придбаний у ПП "А-Ліра" товар в подальшому реалізовано ПП "Євроклас", ТОВ АЗ "АнтоРус", про що свідчать видаткові та податкові накладні.

Транспортування товару за умовами господарського договору підтверджено товарно-транспортними накладними №№ 000178 від 04.10.2011 р., 000179 від 05.10.2011 р., 000180 від 07.10.2011 р., 000181 від 07.10.2011 р., 000182 від 07.10.2011 р., 000183 від 08.10.2011 р., 000184 від 08.10.2011 р., 000185 від 08.10.2011 р., 000186 від 09.10.2011 р., 000187 від 09.10.2011 р., 000188 від 09.10.2011 р., 000189 від 11.10.2011 р., 000190 від 17.10.2011 р., 000191 від 17.10.2011 р., 000192 від 17.10.2011 р., 000194 від 18.10.2011 р., 000195 від 18.10.2011 р., 000199 від 18.10.2011 р., 000196 від 19.10.2011 р., 000197 від 19.10.2011 р., 000198 від 19.10.2011 р., 000200 від 19.10.2011 р., 000201 від 20.10.2011 р., 000202 від 20.10.2011 р., 000204 від 24.10.2011 р., 000205 від 26.10.2011 р., 000206 від 28.10.2011 р., довіреностями № 124 від 03.10.2011 р., № 125 від 05.10.2011 р., № 126 від 07.10.2011 р., № 127 від 10.10.2011 р., № 129 від 16.10.2011 р., № 131 від 24.10.2011 р., № 129 від 26.10.2011 р., № 130 від 28.10.2011 р.

У акті № 1648 не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Крім того, суд також звертає увагу, що чинним законодавством України не встановлено норм щодо кількості працівників, вартості основних фондів підприємства, наявності власних або орендованих складських приміщень та інших матеріальних ресурсів, при недотриманні яких підприємство вважається таким, що не може здійснювати господарську діяльність, а також не визначено ознак, які вказують на здійснення господарської діяльності підприємством за юридичною чи податковою адресою.

Недекларування постачальниками товарів та послуг трудового та матеріального потенціалу або орендних відносин може свідчити про заниження ними об'єктів оподаткування, що не спростоване та не з'ясоване відповідачем під час складання акту перевірки.

Між тим, твердження відповідача про відсутність складських приміщень у ПП "А-Ліра" спростовується договором оренди від 01.10.2011 р., згідно якого ПП "А-Ліра" орендує гараж загальною площею 400,9 кв. м, заправочну загальною площею 17 кв. м.

Контролюючим органом не надано до суду належних доказів щодо безтоварності господарських операцій за участю позивача, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, що позивач діяв без належної обачності й обережності, що він отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

На думку суду, при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Неможливість здійснення податковим органом перевірки постачальника позивача у зв"язку з частковою втратою ним документів, не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій позивача з цим контрагентом, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальнику у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ у м.Херсоні податкові декларації, тобто, позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ.

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ у м.Херсоні, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ у м.Херсоні про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того, слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ у м.Херсоні не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ТОВ "ТП "ТрансСервіс" щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2012 р. №№ 0006492200, 0006482200 обгрунтованими.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 04.09.2012 р. №№ 0006492200, 0006482200.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 листопада 2012 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1