Постанова № 27374149, 25.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2012 року 15:10 № 2а-13166/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суші Хаус Україна" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0022661502 від 11.07.2012

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення 11.07.2012 р. № 0022661502.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі та на виконання вимог податкового законодавства України за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Позивачем з ТОВ "Джапан Продукт" було укладено договір поставки від 03.01.2012 р. № 02-ПП-2012, за яким контрагент як постачальник зобов'язувався передати у власність позивача як покупця товар (товарно-матеріальні цінності), а останній, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити отриманий товар.

Відповідно до п.2.7. зазначеного договору, постачальник зобов'язаний надавати покупцеві зведену податкову накладну на товар в останній день поточного місяця. До зведеної податкової накладної постачальник зобов'язався обов'язково додавати реєстр первинних супровідних документів (видаткових накладних та накладних на повернення товару). Крім того, постачальник зобов'язався реєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою виписки кожної зведеної податкової накладної та висилати квитанцію про її реєстрацію не електронну адресу покупця або по факсу.

В квітні 2012 року позивачем було отримано від контрагента товар на загальну суму 2 976 344,71 грн., в тому числі ПДВ -496 057,41 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних за квітень 2011 року.

30.04.2012 p. ТОВ "Джапан Продукт" було виписано позивачу зведену податкову накладну за № 1 на загальну суму 2 976 344,71 грн., в тому числі ПДВ -496 057,41 грн.

Листом від 18.05.2012 р. № 18 ТОВ "Джапан Продукт" повідомило позивача про те, що з технічних причин не зареєструвало в ЄРПН в 20-ти денний термін податкову накладну № 1 від 30.04.2012 р.

Згідно копії квитанції № 2, що міститься в матеріалах справи, позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року в електронному вигляді (в тому числі додаток № 8 до декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року - заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8), яка була доставлена відповідачу 21.05.2012 р.

Оскільки форма електронної звітності не передбачає додавання первинних документів, листом від 18.05.2012 р. № 22 позивачем було направлено відповідачу копії первинних документів (видаткових накладних, договору поставки від 03.01.2012 р. № 02-ПП-2012, додатку № 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року), які були отримані відповідачем лише 23.05.2012 р.

На думку позивача, ним було виконано всі необхідні дії, передбачені діючим податковим законодавством України, необхідні для підтвердження права на податковий кредит, задекларований у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року.

Листом від 04.06.2012 р. № 4932/10/15-240 про надання інформації відповідач на підставі ст.73 Податкового кодексу України зажадав від позивача пояснень щодо причин відображення в податковому кредиті незареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 30.04.2012 р. на суму 2 976 344,71 грн., в тому числі ПДВ -496 057,41 грн. по підприємству ТОВ "Джапан Продукт", на отримав відповідь від 27.06.2012 р. № 37 з викладеними вище обставинами.

Відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість позивача за квітень 2012 року, про що складено акт від 19.06.2012 р. №239/15-36173431.

Так, за даними камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року встановлено порушення п.201.8, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: позивачем одночасно з декларацією за квітень 2012 року подано додаток 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну" по підприємству ТОВ "Джапан Продукт" (податкова накладна № 1 від 30.04.2012 р. на суму ПДВ - 496 057,41 грн.), але копії первинних документів подано з запізненням, а саме 23.05.2012 р.

На підставі акта перевірки від 19.06.2012 р. №239/15-36173431, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0022661502 від 11.07.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 496 057,41 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 124 014,35 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до положень ст.36 Кодексу, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, що виникає у платника за кожним податком та збором, і є безумовним та першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.75.1. ст.75 Кодексу, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пп.75.1.1. п.75.1. ст.75 Кодексу).

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст.86 цього Кодексу (п.76.1., 76.2. ст.76 Кодексу).

Відповідно до п.86.2. ст.86 Кодексу за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків і порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Таким чином, камеральна перевірка була проведена відповідачем з дотримання вищезазначених законодавчих норм.

Відповідно до п.46.1. ст.46 Кодексу податкова декларація, розрахунок -це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків -фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1. ст.49 Кодексу).

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп.49.18.1. п.49.18. ст.49 Кодексу).

У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк (п.49.5. ст.49 Кодексу).

Таким чином, граничний строк подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року, з урахуванням вихідних та святкових днів фактично сплив -21.05.2012 р.

Відповідно до п.44.1. ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту, тобто первинними документами.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В податковому обліку таким документом є податкова накладна.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: a) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.4., 201.6. ст.201 Кодексу).

Згідно п.201.10 ст.201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку -продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку -продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що у разі виникнення обставин відмови продавця товарів/послуг надати покупцю податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника з обов'язковим документальним підтвердженням факту придбання товарів/послуг (сплати у складі їх ціни ПДВ), або копій первинних (бухгалтерських) документів в межах строку на подання такої податкової декларації.

Враховуючи, що граничний термін подання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року та, відповідно, заяви із скаргою на постачальника з додатками до неї (копіями первинних документів), сплив 21.05.2012 р., а копії первинних документів були отримані відповідачем лише 23.05.2012 р., суд погоджується з відповідачем в частині донарахування позивачу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 496 057,41 грн. (суми належним чином непідтвердженого заявленого позивачем податкового кредиту).

Твердження позивача про те, що саме заява із скаргою на постачальника є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, а не додані до неї первинні документи, судом сприймаються критично, оскільки за вимогами податкового законодавства подання відповідної заяви та підтверджуючих документів є одночасним. Крім того, як вже зазначалося, податкова накладна -є первинним бухгалтерським документом, яким підтверджується факт придбання товарів/послуг, факт сплати у складі їх ціни ПДВ та дає покупцю право на податковий кредит.

В той же час, суд дійшов висновку, що застосування до позивача за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних (фінансові) санкції в розмірі 124 014,35 грн. є помилковим виходячи з наступного.

Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.110.1. ст.110 Кодексу).

Відповідно до п.120.1. ст.120 Кодексу неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

В той же час, відповідачем помилково було застосовано штрафні (фінансові) санкції в порядку, визначеному п.123.1 ст.123 Кодексу у розмірі 25 % суми визначеного податкового зобов'язання. При цьому відповідач не заперечує проти права позивача включити до податкового кредиту суму 496 057,41 грн. в наступному податковому періоду, оскільки претензій до порядку її формування не висловлювалося. Перевіркою встановлено лише порушення порядку подання документів.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, частково виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування.

Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Суші Хаус Україна" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0022661502 від 11.07.2012 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 124014,35 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 429,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суші Хаус Україна" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Держаної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій