Рішення № 27370433, 07.11.2012, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 2-2422/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"07" листопада 2012 р. Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

у складі головуючого судді: Пахоменка О.Г.,

при секретарі: Димовій Л.В.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Бердянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання нерухомого майна спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на Ѕ частину нерухомого майна, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про визнання грошових коштів за договором іпотеки спільною сумісною власністю подружжя, відшкодування збитків, звернення стягнення на 1/2 частку квартири, припинення права власності на Ѕ частку квартири та визнання права власності на цілу квартиру, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (цивільна справа № 2-2422/11), який в подальшому неодноразово уточнювала та остаточно просила визнати квартиру АДРЕСА_1, в рівних частках, спільною сумісною власністю подружжя -її, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за кожним по Ѕ частині на праві спільної часткової власності (а.с.3,46,74,96,222).

У липні 2011 року в рамках цієї ж цивільної справи відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, вимоги по якому неодноразово уточнював та остаточно просив визнати грошові кошти, виплачені в період з 01.09.2008р. по 05.08.2010р. по кредитним зобов'язанням ОСОБА_1 відповідно до умов договору іпотеки, укладеного з ПАТ «Укрсоцбанк»від 15.08.2008р., в розмірі 150393,28, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та його, ОСОБА_2, стягнути з ОСОБА_1 на його користь 75196,64 грн. у якості відшкодування збитків, встановити спосіб стягнення зазначеної суми шляхом звернення стягнення на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 на його користь у рахунок компенсації збитків, припинити права власності ОСОБА_1 на належну їй Ѕ частку вищезазначеної квартири та визнати за ним, ОСОБА_2, право власності на цю квартиру в цілому (а.с.34,67,109,152,189,223).

Крім того, у березні 2012 року, третя особа по цій справі з самостійними вимогами - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»м. Київ звернулось до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 08-330/Ж/012-К-І, а саме: однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Укрсоцбанк»за договором кредиту № 08-330/Ж/012-К від 15.08.2008р. в загальному розмірі 183 199,68 грн. Також просили встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації визначеною на підставі оцінки, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, та стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого судового збору в розмірі 1832,00 грн. (а.с.155).

Ухвалою суду від 05.04.2012р., роз'єднані в окремі провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на Ѕ частину нерухомого майна, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про припинення права власності, визнання права спільної сумісної власності, розподіл спільного майна подружжя (справа № 2-2422/11), та позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору -Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»м. Київ до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 801/3952/2012) (а.с.187).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16.07.2012р., яке набрало законної сили 31.07.2012р., вищезазначені позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк»м. Київ задоволені в повному обсязі (а.с.206).

У обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 пояснила, що 24.12.2005р. між нею та відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, після реєстрації якого, відповідач взяв її прізвище -ОСОБА_3 Від цього шлюбу сторони дітей не мають, проте вона, ОСОБА_1, має малолітнього сина ОСОБА_4, 09.03.1999р. народження, який проживає з нею. 21.03.2006р. сторони по справі для спільного проживання їхньої сім`ї, за спільні грошові кошти, а також за рахунок коштів, одержаних за договором кредиту, придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку оформлено на ім'я відповідача ОСОБА_2 30.04.2008р. ними повернуто кредит банку за цю квартиру.

Крім того, згідно договору купівлі-продажу від 15.08.2008р., ці ж сторони, для нужд їхньої сім'ї придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_2. Право власності на цю квартиру оформлено на її, ОСОБА_1, ім'я. 25.11.2008р. шлюб між сторонами по справі розірвано. Після розірвання даного шлюбу 25.11.2008р. відповідач повернув собі своє прізвище - ОСОБА_2 Після розірвання шлюбу однією сім'єю вони фактично не проживали, сумісне господарство не вели. В зв'язку з розірванням шлюбу та припиненням проживання однією сім'єю з відповідачем, вона, ОСОБА_1, бажає розділити майно, яке є об'єктом права загальної сумісної власності подружжя, а саме -квартири АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2. З позовними вимогами ОСОБА_2 за його зустрічним позовом вона не згодна та просила у його задоволенні відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 також просив суд у задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, а його уточненні позовні вимоги за його зустрічним позовом задовольнити. У обґрунтування зазначив, що в період шлюбу, який проіснував з 24.12.2005р. по 25.11.2008р., ними були укладені іпотечні договори з ПАТ «Укрсоцбанк», а саме: 21.03.2006р. ним був укладений договір іпотеки на придбання квартири АДРЕСА_1, право власності на цю квартиру оформлено на нього і 29.04.2008р. ним повністю був сплачений кредит за цим договором. 15.08.2008р. ОСОБА_1 уклала договір іпотеки на придбання квартири АДРЕСА_2, право власності на цю квартиру було оформлено на неї. В зв'язку з чим, вважав, що придбані квартири є їх спільною сумісною власністю, оскільки вони придбані в період шлюбних відносин.

Незважаючи на оформлення іпотеки на ОСОБА_1, грошові кошти на погашення кредитних зобов'язань сплачувалися за рахунок їх спільного бюджету. 25.11.2008р. їх шлюб було розірвано, але незважаючи на цю обставину, протягом двох років до вересня 2010 року, він, ОСОБА_2, та ОСОБА_1 перебували у фактичних шлюбних відносинах, тобто мали всі ознаки шлюбу: спільно працювали, вели сумісне господарство, були об'єднані спільним побутом, мали спільний бюджет, виховували неповнолітнього сина ОСОБА_1 -ОСОБА_4. Отже, кошти на погашення кредитних зобов'язань ОСОБА_1, сплачувались за рахунок їх спільного бюджету. З вересня 2010 року їх фактичні шлюбні відносини були припинені, у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 приїхати 27.08.2010р. до м. Москва РФ, де вони разом працювали останні роки. В наслідок цього, їх було звільнено з роботи, а тому власних грошових коштів у ОСОБА_1, на погашення кредитних зобов'язань перед банком, не було, а тому вона припинила розрахунки за кредитним договором з ПАТ «Укрсоцбанк». Згодом, у зв'язку з наявністю заборгованості по сплаті за кредитом, ПАТ «Укрсоцбанк»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки і рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16.07.2012р. заява ПАТ «Укрсоцбанк»була задоволена, звернено стягнення на предмет іпотеки -квартиру АДРЕСА_2 та встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах. Таким чином, ОСОБА_1 лишилась права власності на цю квартиру, яка була придбана у період шлюбу та за яку із спільного бюджету сім`ї ними було всього сплачено згідно копії довідки від ПАТ «Укрсоцбанк», боргу та відсотків, у сумі 166803,10 грн., з якої 16409,82 грн. сплачено самою ОСОБА_1, фактично тільки нарахованих відсотків, без погашення основної суми боргу, в період з 07.09.2010р. по 06.05.2011р., після їх звільнення з міста праці, та 150393,28 грн. -сплачено ним, ОСОБА_2, та відповідачем ОСОБА_1 разом, основного боргу та відсотків, в період з 01.09.2008р. по 05.08.2010р., згідно довідки цього ж товариства. Вважав, що ці грошові кошти по кредитним зобов'язанням ОСОБА_1, в розмірі 150393,28 грн. були сплачені за рахунок їх спільного бюджету сім`ї, а тому є спільної сумісною власністю. Посилаючись на ч.1 ст. 70, ст. 74 СК України, ОСОБА_2 гадає, що половина сплачених грошових коштів у розмірі 75196,64 грн. були сплачені ним і які він вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1, оскільки остання відмовилась від виконання кредитних зобов'язань перед ПАТ «Укрсоцбанк»по договору іпотеки на придбання квартиру АДРЕСА_2. Грошові кошти вони відправляли грошовими перекладами в м. Бердянськ матері відповідачки -ОСОБА_5, що підтверджує копія грошового перекладу на її ім'я від ОСОБА_1 від 27.01.2009р., вже після розірвання шлюбу. ОСОБА_5 сплачувала щомісячні відсотки по кредиту до ЗОФ АКБ «»Укрсоцбанк», коли вони з відповідачем знаходилися на праці. Перебуваючи у відпустках вони з ОСОБА_1 самі здійснювали ці розрахунки.

Заслухавши сторони та представника позивача за первісним позовом за угодою ОСОБА_6, свідка ОСОБА_7 та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню, а у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 необхідно відмовити, виходячи з наступного.

За ст. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 24.12.2005р. сторони по справі зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, актовий запис № 901 (а.с.10). 25.11.2008р., відповідно до наданого свідоцтва, шлюб між сторонами по справі розірвано (а.с.11).

За час шлюбу подружжям було придбано майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Так, в період шлюбу сторонами були укладені іпотечні договори з ПАТ «Укрсоцбанк», в тому числі: 21.03.2006р. відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки на придбання квартири АДРЕСА_1, право власності на цю квартиру оформлено на нього і 29.04.2008р. кредит за цим договором повністю сплачений.

Ці обставини підтверджуються наданими копіями документів -нотаріально засвідченою заявою ОСОБА_1 від 21.03.2006р. про згоду на покупку її чоловіком ОСОБА_3 цієї квартири, договору купівлі-продажу квартири від 21.03.2006р., технічного паспорту Бердянського підприємства з технічної інвентаризації про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на цю ж квартиру (а.с.12,40,45), та відповідачем ОСОБА_2 не спростовані.

Крім того, 15.08.2008р. позивач ОСОБА_1 уклала договір іпотеки на придбання квартири АДРЕСА_2, право власності на цю квартиру було оформлено на неї (а.с.47-50, 76).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16.07.2012р., яке набрало законної сили 31.07.2012р., позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк»м. Київ задоволені та звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 08-330/Ж/012-К-І, а саме: однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2008р., в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Укрсоцбанк»(рахунок № 37392130000027 в ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023, ЄДРПОУ 00039019) за договором кредиту № 08-330/Ж/012-К від 15.08.2008р. в загальному розмірі 183199,68 грн. Цим же рішенням суду встановлений спосіб реалізації цієї квартири, шляхом її продажу на прилюдних торгах (а.с.206).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

У ст. 63 СК України зазначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч.1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до статті 69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина та чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Колишнє подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не досягли взаємної згоди щодо розподілу майна.

Наявність зареєстрованого шлюбу на час придбання спірної квартири (АДРЕСА_1), а також та обставина, що спірна квартира була набута для спільного проживання, не заперечується сторонами. Також не заперечується сторонами і наявність на час укладання договору купівлі-продажу спірної квартири спільного бюджету. Спірна квартира була набута на ім'я одного подружжя - ОСОБА_3 (нині ОСОБА_3.) (а.с.39).

Враховуючи вищезазначені положення Сімейного кодексу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання зазначеної вище спірної квартири спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на Ѕ частину цієї ж квартири, підлягають задоволенню.

Відмовляючи відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог за зустрічним позовом, суд виходив з наступного.

Позивач ОСОБА_1 заперечувала фактичні шлюбні відносини між нею та відповідачем ОСОБА_2 після 25.11.2008р. -дати розірвання між ними шлюбу, а останній на спростування цього і, відповідно, на підтвердження перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах, допустимих та належних доказів не надав.

Також ОСОБА_1 заперечувала і факт того, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 (25.11.2008р.), грошові кошти, виплачені в період з 01.09.2008р. по 05.08.2010р. по її вищезазначеним кредитним зобов'язанням в розмірі 150393,28 грн., були сплачені за рахунок їх з ОСОБА_2 спільного бюджету, а тому є їх спільною сумісної власністю. Пояснення ОСОБА_1 підтверджуються наданими копіями банківських квитанцій про погашення ОСОБА_1 кредиту та відсотків по кредитному договору, довідками ПАТ «Укрсоцбанк»про щомісячне перерахування ОСОБА_1 грошових коштів в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору (а.с.79-90). Суд критично сприймає посилання відповідача ОСОБА_2 на докази його позовних вимог - копії форм повідомлень про прибуття його та ОСОБА_1 в Російську Федерацію (м. Москва) після розірвання між ними шлюбу, а також фотокартки з зображенням сторін у роботодавця у м. Москва 17.12.2010р. (а.с.198, 201, 202) та вважає ці докази не належними та недопустимими.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що їй не відомо які конкретні суми коштів заробляли сторони по справі після розірвання шлюбу 25.11.2008р., коли разом працювали у м. Москва. Щодо пояснень цього свідка з приводу фактичних шлюбних відносин її сина та ОСОБА_1 та спільного погашення ними кредитної заборгованості після 25.11.2008р., суд відноситься критично, оскільки свідок доводиться рідною матір'ю відповідача і в цій частині її свідчення є не конкретними та суперечливими.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині завдання йому ОСОБА_1 матеріальних збитків необхідно відмовити у зв'язку з їх недоведеністю.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 в частині встановлення способу стягнення зазначеної ним суми збитків з ОСОБА_1, припинення її права власності на Ѕ частину спірної квартири та визнання за ОСОБА_2 права власності на цілу квартиру, то ці вимоги є похідними від попередніх вимог та вони не відповідають передбаченому ст. 16 ЦК України способу захисту його порушеного майнового права та інтересу, а тому також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 68 -70 СК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 62-64, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання нерухомого майна спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна, задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1, в рівних частках, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за кожним по 1/2 частині, право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в апеляційний суд Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд в порядку, передбаченому ст.ст. 292-296 ЦПК України, протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Сторони можуть отримати рішення суду в повному обсязі з 13.11.2012р. з 15-00 годин.

Суддя Бердянського

міськрайонного суду О.Г. Пахоменко