Ухвала суду № 27363387, 17.10.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук С.М.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"17" жовтня 2012 р. Справа № 2а/1770/1584/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" липня 2012 р. у справі за позовом Державного підприємства-Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівному про скасування податкового повідомлення - рішення від 21.02.2011 року № 0012161541.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 липня 2012 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 21.02.2012 року № 0012161541.

Не погоджуючись з постановою Рівненського окружного адміністративного суду Державна податкова інспекція в м. Рівне подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи да доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За результатами проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року та декларації на прибуток за перше півріччя 2009 року, ревізорами відповідача складено акт від 11.02.2011року № 77.

В ході камеральної перевірки декларацій ревізором відповідача виявлено, що на дату анулювання реєстрації Рівненського відділу КП ДП Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР», як платника ПДВ балансова вартість запасів на складах становила 25224 грн. та основні фонди у розмірі 46315 грн. У декларації з ПДВ за червень 2009 року, поданої Рівненським відділом КП ДП Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР» у рядку операції, що оподатковуються за ставкою 20% не відображено сум таких операцій.

На підставі висновків названого акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16.02.2011року за №0012161541 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17884,75 грн. (з якої 14307,80 грн. - основний платіж та 3576,95 грн. - штрафна санкція).

Судом встановлено, що 18.11.2003 р. Рівненський відділ комплексного проектування ДП «УКРДІПРОДОР» зареєстровано Державною податковою інспекцією у м. Рівне, як платника податку на додану вартість, підтвердження чого є свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 24932211 від 18.11.2003 року .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Рівненський відділ є структурним підрозділом позивача без права юридичної особи.

Позивач - Державне підприємство Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР» має статус юридичної особи та з 1997 року зареєстрований платником податку на додану вартість. Підтвердженням названого є виписки та довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №243538 , свідоцтво про реєстрацію позивача, як платника ПДВ від 18.08.1997 року.

12.06.2009 року Рівненським відділом до податкового органу подано заяву про анулювання реєстрації платника ПДВ .

17.07.2009 р. Рівненський відділ подав відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2009 р. в якій не було відображено податкових зобов'язань з ПДВ за наслідками умовного продажу товарних залишків та основних фондів.

Згідно з пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками такого податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Відповідно до пункту 1.2. та пункту 1.3. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку на додану вартість є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України, а зокрема:

- суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;

- інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;

- фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що платником ПДВ є юридична особа, а не його структурні підрозділи (філія, відділення, цех, тощо).

Нормами ст.ст. 2 та 318 Цивільного Кодексу України передбачено, що власниками майна є фізичні та/або юридичні особи. Філія, відділення, цех, тощо не мають статусу юридичної особи, а відтак не є власниками закріпленого за ними майна, оскільки таке майно як і в цілому структурний підрозділ належить юридичній особі.

З наведеного слідує, що товарні залишки та основні фонди закріплені за Рівненським відділом на дату його анулювання, як платника ПДВ, відділу не належали. Такі товарні залишки та основні фонди були власністю позивача - державного підприємства Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР», який починаючи з 1997 року по даний час зареєстрований платником ПДВ. Оскільки, анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ не здійснювалося, то і положення пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість" до позивача не повинні застосовуватись. Не можуть застосовуватись названі положення і до відділу, оскільки структурний підрозділ в розумінні згаданих норм закону не є платником ПДВ. При анулюванні реєстрації Рівненського відділу, як платника ПДВ не відбулося переходу права власності на товарні залишки, основні фонди. Вказане майно як належало так і продовжує належати позивачу, який є платником податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до довідки позивача від 03.07.2012 року основні фонди та товарні залишки, що були закріплені за Рівненським відділом використовуються в господарській діяльності позивача, тобто в оподатковуваних операціях.

Відповідно до роз'яснення Державної податкової адміністрації України 06.04.2009 р. за № 7124/7/16-1517 з приводу умовного продажу товарних залишків «Оскільки право власності головного підприємства (організації) на майно, закріплене за філією, не змінюється, тобто відсутні цивільно-правові угоди на передачу майна між філією та головним підприємством (організацією) - юридичною особою, та враховуючи поняття «поставка товарів" і «поставка послуг», визначених п. 1.4. статті 1 і норми статті 2 і статті 9 Закону, філії при скасуванні реєстрації платником податку на додану вартість не потрібно здійснювати умовний продаж за товарними залишками або основними фондами, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах.»

Підпункт д) підпункту 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N2181-III, 21.12.2000 передбачав, що не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Стосовно ж доводів відповідача про порушення позивачем п. 184.7 ст. 184 Податкового Кодексу України, то названий законодавчий акт у 2009 році не діяв, а відтак позивач не міг порушити у 2009 році не існуючого на той момент законодавчого акту.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України, - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналогічна позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 р. № 2198/11/13-11 який роз'яснив, що: «…Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Таким чином оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду від 03 липня 2012 року прийняти з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 195,197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" липня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: А.Ю.Бучик Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Державне підприємство-Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" Повітрофлотський проспект,39/1,м.Київ,Південна Частина Києва, Київ,03680 (рекомендоване з повідомленням)

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33000 (рекомендоване з повідомленням)