Ухвала суду № 27362956, 01.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-912/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКА Україна»до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ВЕКА Україна»звернулося у суд з позовом до Броварської ОДПІ Київської області ДПС, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000502301 та №00005123301 від 21.09.2011 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку про неправомірність визначення податковим органом сум заниження скоригованого валового доходу та відповідно, заниження податку на прибуток.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що Броварською ОДПІ Київської області ДПС у період з 18.07.2011 року по 29.08.2011 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, за підсумками якої складено акт від 05.09.2011 року №1082/232/34360838 та виявлено порушення п.п. 7.3.3 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження цього податку на суму 283750,00 грн. та п.п. 5.2.8. п. 5.2. ст. 5, п.п. 12.1.1 п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1112500,00 грн.

Даний акт складено з урахуванням результатів попередньої планової перевірки (акт від 31.08.2010р. № 533/233/334360838), за яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на 1135000,00 грн., у зв'язку з невірним на думку податкового органу, відображенням суми перерахунку умовного продажу заборгованості в іноземній валюті.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення -рішення від 21 вересня 2011 року № 0000502301, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 354687,50 грн., (за основним платежем - 283750,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -70937,50 грн.) та № 0000512301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств за І квартал 2011р. у сумі 1112500,00 грн.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, відповідно до договору позики від 20.03.2007 року, укладеного між позивачем та Компанією «ВЕКА АГ», остання надала позивачу позику в розмірі 3000000 Євро. Згідно з умовами договору на зазначену суму були нараховані відсотки, розмір яких станом на 01.01.2010 року становить 267459 Євро. Отже, остаточна сума заборгованості за таким договором станом на 01.01.2010 року становить 3267459 Євро, що еквівалента 37408788,00 грн. за курсом НБУ на день розрахунку.

Також, між позивачем та Компанією «ВЕКА АГ»26.10.2009 року був укладений ще один договір позики №20091026, згідно якого позичальник (позивач) отримав позику у розмірі 1000000,00 Євро. Зазначена сума надавалась двома траншами : 10.02.2010 року у розмірі 600000,00 Євро та 12.03.2010 року -400000,00 Євро.

За таких обставин станом на 31.03.2010 року заборгованість позивача складала 4267459 Євро або 45595602,00 грн. за курсом НБУ на день розрахунку.

Так, на момент укладення зазначених договорів та проведення розрахунків сум умовного продажу заборгованості в іноземній валюті спірні правовідносини врегульовувались положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.121994 року №334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту -Закон №334).

Відповідно до п.п.7.3.3 п.7.3 ст. 7 цього Закону балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Для цілей цього підпункту під терміном «заборгованість»розуміються:

- основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу);

- сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

- вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу;

- платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

- балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

Згідно наведених положень Закону, позивачем було розраховано та визначено дохід від умовного продажу валютної заборгованості на кінець податкового періоду, тобто станом на 31.03.2010 року, з урахуванням залишку на валютному рахунку у розмірі 2735203,00 грн.

Не погоджуючись з таким розрахунком відповідач не надав жодних доказів та не зазначив правових підстав на обґрунтування своєї позиції, а також не підтвердив допущення з боку суб'єкта господарювання помилки під час здійснення розрахунків.

Також судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо правомірності віднесення до складу валових витрат сум заборгованості по договору поставки від 28.07.2009 року №01/280709/112-1, укладеного з ТОВ «Фабрика Окон».

Зі змісту п.п. 12.1.1. п. 12.1. ст.. 12 Закону №334 платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;

в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Так, на підтвердження існування підстав, визначених у п.п. «б»наведеної правової норми, позивачем надано відповідь покупця -ТОВ «Фабрика Окон»від 01.03.2011 року, згідно якої боржник визнав суму заборгованості перед позивачем та зобов'язався погасити її протягом семи днів.

Покликання відповідача на обов'язкове направлення боржнику претензії у рамках досудового врегулювання спору рекомендованим листом з повідомленням або вручення її під розписку, колегія суддів до уваги не приймає, позаяк такі вимоги до її направлення визначені Господарським процесуальним кодексом України з метою встановлення дати отримання та можливості проведення у подальшому розрахунку строків її розгляду, що у спірних правовідносинах не є необхідним, оскільки відповідь на претензію боржником надано у дводенний строк.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, що є підставою для їх задоволення, а тому оскаржуване судове рішення постановлене з дотриманням норм матеріального права та підлягає залишенню без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М