Ухвала суду № 27361673, 22.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2012 р. м. Київ К-16994/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоматологічна поліклініка № 3»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2010

у справі № 9/469 ( 9/469(2-а-7819/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоматологічна поліклініка № 3»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

про визнання планової перевірки незаконною, визнання нечинним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2009 позов задоволено повністю. Визнано планову перевірку ТОВ «Стоматологічна поліклініка № 3»з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», проведену на підставі направлення на перевірку від 29.02.2008 № 519/23-05, підписаного в.о. начальника ДПІ у Соломянському районі м. Києва Мирончик О.Б., незаконною. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.03.2008 № 0001992905.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2010 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

ТОВ «Стоматологічна поліклініка № 3»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ст. ст. 15, 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу», п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для застосування до позивача спірним рішенням штрафних санкцій в сумі 20068,90 грн. відповідно до абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 № 436/95 слугували висновки перевірки, викладені в акті від 03.03.2008 № 2658/3180/23-05-30602872, про порушення позивачем вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320. Порушення полягало у тому, що позивач 29.02.2008 не оприбуткував готівку у сумі 4013,78 грн. у касі на підставі прибуткового касового ордеру від 29.02.2008, оскільки не здійснив облік вказаної готівки у касовій книзі.

Перевірка позивача проведена на підставі направлення на перевірку № 580 від 21.02.2008 та № 529 від 21.02.2008, згідно із графіком проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого першим заступником начальника ДПІ у Солом'янському районі м.Києва.

Визнаючи планову перевірку позивача з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»незаконною, суд першої інстанції виходив з того, що порядок проведення планових та позапланових перевірок визначено ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Планову перевірку позивача здійснено за відсутності річного плану-графіку податкової служби, без направлення позивачеві відповідного повідомлення за 10 днів до проведення перевірки, без прийняття начальником відповідного наказу на проведення перевірки та без надання позивачу копії такого наказу. При цьому суд вказав, що за наявності встановленого в ході перевірки порушення позивачем вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, суд не може визнати правомірним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки перевірка є протиправною.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, визначені у ст. 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», не стосуються проведеної перевірки позивача. При цьому суд вказав на те, що ст. 112 цього Закону наслідком ненадання направлення на перевірку та копії наказу керівника або їх надання з порушенням визначених у цій статті вимог є недопущення посадових осіб органу державної податкової служби для проведення планової або позапланової перевірки.

Суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновком суду апеляційної інстанції щодо необхідності відмови у задоволенні позову в частині вимог щодо визнання планової перевірки позивача з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»незаконною, не може погодитися з деякими мотивами цього суду. При цьому виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.12.2000 № 2156-III) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

На час проведення спірної перевірки підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок визначалися ст. 111 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-XII (Закон доповнено цією статтею згідно із Законом України від 12.01.2005 № 2322-IV).

Згідно із ч. 7 ст. 111 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» (частиною сьомою доповнено статтю 111 згідно із Законом України від 25.03.2005 № 2505-IV) позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених, зокрема Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до ч. 8 ст. 111 вказаного закону позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Враховуючи наведене, податковий орган в межах повноважень, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», мав право провести позапланову перевірку за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Статтею 112 Законом України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки.

При цьому абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 112 цього Закону визначено, що ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, перевірка фактична була проведена, про що складено відповідний акт та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій.

Тому, за умови фактичного проведення податковим органом перевірки в межах повноважень, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», недотримання податковим органом певних вимог законодавства при проведенні такої перевірки, зокрема призначення планової, а не позапланової перевірки, відсутність наказу керівника податкового органу на проведення позапланової перевірки, недотримання податковим органом умов, за яких він мав право приступити до проведення перевірки, зокрема ненадання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, може бути підставою для визнання саме таких дій податкового органу протиправними, а не підставою для повного визнання перевірки незаконною.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірного застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 № 436/95 за порушення позивачем вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320.

Відповідно до абз. 2 п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач не оприбуткував готівку у сумі 4013,78 грн., отриману 29.02.2008 згідно із прибуткового касового ордеру, як того вимагає п. 2.6 вищевказаного Положення, оскільки не здійснив обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі № 1 від 07.02.2008 на підставі прибуткового касового ордера.

Посилання позивача у касаційній скарзі на те, що ним здійснено оприбуткування готівки у відповідності до вимог абз. 3 п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, яким передбачено порядок оприбуткування готівки при проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК, зокрема: здійснено облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, суд касаційної інстанції відхиляє з огляду на те, що позивач не надав цьому жодних доказів. Натомість, в матеріалах справи міститься копія прибуткового касового ордеру на суму 4013,78 від 29.02.2008, на підставі якого встановлено порушення та яка взята судом апеляційної інстанції до уваги, що свідчить про те, що позивач здійснював готівкові розрахунки на суму 4013,78 грн. з оформленням їх касовим ордером, а відтак, зобов'язаний був здійснити оприбуткування такої готівки у порядку, визначеному абз. 2 п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, а саме: здійснити облік готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткового касового ордера.

Оскільки помилкова позиція суду апеляційної інстанції про непоширення вимог ст. 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»на проведену податковим органом перевірку не призвело до неправильного вирішенні справи, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоматологічна поліклініка №3»залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло