Ухвала суду № 27361349, 07.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 року м. Київ К/9991/42672/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кристалл»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 року

у справі № 2а-1870/7581/11

за позовом Приватного акціонерного товариства «Кристалл»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство «Кристалл»(далі -позивач, ПАТ «Кристалл») звернулось у жовтні 2011 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі -відповідач, ДПІ в м. Суми), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007741502/0/67945 від 25.08.2011 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 року, в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач своїх заперечень на касаційну скаргу позивача до суду не надав.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що на підставі рішення Сумської міської ради від 18.04.2001 року «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і громадянам»та рішення Сумської міської ради від 06.12.2006 року № 259-МР «Про вилучення, надання в оренду, продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і підприємцям та внесення змін до рішень Сумської міської ради» між АТЗТ «Кристалл»та Сумською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 19.09.2001 року, яка знаходиться за адресою: м. Суми, проспект Шевченка, 30, площею 0,2879 га та терміном до 19.09.2011 року, та договір оренди земельної ділянки від 21.03.2007 року, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Дзержинського, 5, площею 0,0030 га та терміном до 06.12.2011 року, відповідно.

11.08.2011 року податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «Кристалл» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період січень-травень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 11.08.2011 року № 6134/152/14013035.

Під час проведеної перевірки встановлені порушення позивачем вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень-травень 2011 року на суму 11 154,30 гривні.

На підставі вище зазначеного акту ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007741502/0/67945 від 25.08.2011 року, яким ПАТ «Кристалл» збільшено грошове зобов'язання за платежем - орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної форм власності з юридичних осіб в сумі 11 154,30 гривні та нарахована штрафна (фінансова) санкція в сумі 1 гривня.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки від 11.08.2011 року висновок податкового органу про те, що орендна плата за договорами оренди земельної ділянки державної та комунальної власності у період січень-травень 2011 року позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі 2% від грошової оцінки землі, замість встановлених законодавством 3 % від грошової оцінки землі.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволені позовних вимог, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом XIII «Плата за землю»Податкового кодексу України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 9 Податкового кодексу України плата за землю віднесена до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про орендну плату» орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Нормами Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування.

Річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, в договорах оренди земельних ділянок між Сумською міською радою (орендодавець) та ПАТ «Кристалл» (орендар) розмір орендної плати складає 2 % від нормативної грошової оцінки землі.

Статтею 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які зазначили, враховуючи вищевикладене, що з 01.01.2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх нормативних грошових оцінок.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди не знайшли свого підтвердження, оскільки орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства, сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю не може залежати від умов договору.

Стаття 67 Конституції України вказує на те, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обов'язок, а не зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до норм чинного законодавства, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

У зв'язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості донарахування податковим органом орендної плати позивачу за період з січень-травень 2011 року на суму 11 154,30 гривні.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволені позову в цій частині.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кристалл»-відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 року у справі № 2а-1870/7581/11 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько