Ухвала суду № 27361091, 03.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/87455/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:Кірсанов Д.Н.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 р.

у справі № 2а-4847/10/2070

за позовом Приватного підприємства «Слобода-буд»

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Слобода-буд» (надалі -позивач, ПП «Слобода-буд») звернулося до суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (надалі -відповідач, Чугуївська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 р. (суддя -М.О. Спірідонов), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -С.С. Рєзнікова, судді: В.В. Катунов, І.М. Ральченко) позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 18.04.2011 р. № 0000161810, від 18.04.2011 р. № 0000171810.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платниками податків ТОВ «Електроспецтех»та ТОВ «Техенергоресурс»за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої 05.04.2011 р. складено акт № 246/1810/32858962 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 121 637,00 грн.; підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), яке виразилося у заниженні податку на прибуток на загальну суму 152 047,00 грн.

На підставі акта податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 18.04.2011 р. № 0000161810, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 152 046,25 грн., у т.ч. 121 637,00 грн. -основного платежу та 30 409,25 грн. -штрафних (фінансових) санкцій; від 18.04.2011 р. №0000171810, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 190 058,75 грн., у т.ч. 152 047,00 грн. -основного платежу та 38 011,75 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Обґрунтовуючи законність прийнятих податкових повідомлень-рішень відповідач зазначив, що господарські відносини між ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Техенергоресурс»та позивачем не носили реальний характер та не створили права на нарахування податкових зобов'язань та формування податкового кредиту.

Зокрема, податковий орган стверджує про відсутність підприємств, ТОВ «Електроспецтех»та ТОВ «Техенергоресурс», за місцем їх знаходження та ненадання останніми податковому органу первинних бухгалтерських, податкових документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту і податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2010 р.

Крім того, перевіркою встановлена наявність взаємовідносин ТОВ «Електроспецтех»з підприємствами, які мають ознаки фіктивності та стани відмінні від «0», зокрема, ПП «Елітпромстандарт»та ПП «Інтерновація». У ході перевірки податковим органом встановлено відсутність поставок товарів за угодами укладеними ТОВ «Електроспецтех» з ПП «Елітпромстандарт»та ПП «Інтерновація», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

У зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 150 773,75 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Електроспецтех», а також про заниження податку на прибуток у сумі 1 272,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Техенергоресурс»за період, що перевірявся.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі доводи податкового органу безпідставними, з огляд на наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абз. першого підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати податку на додану вартість до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ПП «Слобода-буд»(Замовник) та ТОВ «Елекстроспецтех»(Підрядник) укладено договори підряду: від 01.02.2008 р. № 2 та від 05.05.2010 р. № 1, умовами яких передбачалося виконання підрядником будівельних та ремонтних робіт.

Крім того, 01.04.2009 р. між ПП «Слобода-буд»(Замовник) та ТОВ «Техенергоресурс»(Підрядник) укладено договір підряду № 1, яким передбачено виконання будівельних та ремонтних робіт.

Факт реальності виконання умов вказаних договорів підтверджують надані позивачем первинні документи, а саме: акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, звіти про витрати основних матеріалів у будівництві у співвідношенні з виробничими нормами, приймально-здавальні акти, податкові накладні.

На підтвердження проведення оплати за виконання роботи позивачем надані виписки по банківських рахунках підприємства.

Судами також встановлено, що на момент укладення та виконання договірних відносин позивач та його контрагенти мали статус платників податку на додану вартість. Позивач, сплативши контрагентам вартість придбаних робіт, у визначеному договором порядку, на підставі отриманих оригіналів податкових накладних, які складені у відповідності до вимог пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», правомірно сформував податковий кредит відповідних звітних періодів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, яка полягає у тому, що несплата продавцем або його контрагентами податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів щодо реальності взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Техенергоресурс»у період з 01.07.2007 р. по 30.09.2010 р. та відповідно законності формування податкового кредиту у вказаний період.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 р. у справі № 2а-4847/10/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.