Ухвала суду № 27360988, 10.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/90568/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 р.

у справі № 2а-12858/09/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства "ХДІ страхування"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство "ХДІ страхування" (надалі -позивач, ВАТ "ХДІ страхування") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі -відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2010 р. (суддя -Д.О. Баранов), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -І.О. Грибан, судді: О.А. Губська, А.Б. Парінов) позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 13.03.2009 р. № 0000711702/0, від 27.05.2009 р. № 0000711702/1, від 07.08.2009 р. № 0000711702/2, від 13.11.2009 р. № 0000711702.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та

апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Полтаві з 10.02.2009 р. по 23.02.2009 р. проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ "ХДІ страхування" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої 02.03.2009 р. складено акт № 395/22-1/26553423 (надалі - акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.2.10 пункту 4.2 статті 4, пункту 19.2 статті 19, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22.05.2003 р №889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" (надалі - Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб"), а саме не отриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб із суми виплаченого доходу у вигляді моральної шкоди на користь фізичної особи.

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 13.03.2009 р. №0000711702/0, яким визначено ВАТ "ХДІ страхування" податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1188,00 грн., у тому числі за основним платежем 396,15 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 792,30 грн.

За результатами адміністративного оскарження, вказаного повідомлення-рішення, скарги позивача податковими органами залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що ВАТ "ХДІ страхування" не є податковим агентом ОСОБА_4, та не зобов'язане нараховувати, отримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб від суми відшкодованої моральної шкоди на підставу рішення суду .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів правильними, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09.11.2006 р. по справі № 2-1675/06 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третьої сторони ВАТ Страхової Компанії "Алькона" (правонаступником якого є ВАТ "ХДІ страхування") про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов'язано ВАТ СК "Алькона" провести страхову виплату на користь ОСОБА_4, а саме: відшкодувати матеріальну та моральну шкоду у сумі 5 103,00 грн. у тому числі моральна шкода у сумі 2550,00 грн. та матеріальна шкода у сумі 2553,00 грн. Згідно видаткового касового ордеру від 12.02.2007 р. №14 виплачено кошти у сумі 5 103,00 грн., як страхове відшкодування.

Відповідно до статті 1 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР "Про страхування" (надалі Закон України "Про страхування") страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з абзацом "б" підпункту 4.3.32 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) зокрема сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримувана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя або недержавне пенсійне забезпечення, при виконанні таких умов: при страхуванні майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, розраховану за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових внесків (премій), та має бути спрямована на ремонт, відновлення застрахованої власності або її заміщення у порядку та строки, визначені статтею 15 цього Закону.

Згідно із пунктом 22.3 статті 22 Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі -Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону.

Таким чином, сума моральної шкоди виплаченої ОСОБА_4 за рішенням суду є однією зі складових страхового відшкодування встановленого Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Крім того, згідно підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтового висновку щодо того, що позивач не є податковим агентом ОСОБА_4, та не зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету від імені та за рахунок ОСОБА_4 податок з доходів фізичних осіб із суми відшкодованої моральної шкоди на підставі рішення суду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтаві від13.03.2009 р. № 0000711702/0, від 27.05.2009 р. №0000711702/1, від 07.08.2009 р. № 0000711702/2, від 13.11.2009 р. №0000711702.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 р. у справі № 2а-12858/09/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.