Ухвала суду № 27360912, 23.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/40078/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011р.

у справі №2а-6557/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НВК»(надалі -ТОВ «Торговий дім «НВК»)

до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі -Новоград-Волинська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У серпні 2010р. позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Новоград-Волинської ОДПІ від 03.08.2010р. №0002592320/3 та №0002582320/3.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011р., позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ від 03.08.2010р. №0002592320/3 та №0002582320/3.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2009р., про що складено акт № 285/05-53/23-20/35545380 від 03.03.2010р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», а саме: безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат суми у розмірі 141875,00грн.: у т.ч. за юридичні консультаційні послуги, отримані від ТОВ «Група «Системні інвестиції»- 87500,00грн. та консультаційні послуги по організації управлінського, податкового та бухгалтерського обліку від ФОП ОСОБА_1 - 54375,00грн.

Крім того, вказано на порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з посиланням на неправомірність включення за період з 01 жовтня 2008р. по 30 вересня 2009р. до складу податкового кредиту з ПДВ в сумі 17500грн. за отримані юридичні послуги від ТОВ «Група «Системні інвестиції».

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.03.2010р.:

- №0002582320/0, яким позивачеві визначено зобов'язання з податку на прибуток в сумі 50756,00грн.;

- №0002592320/0, яким позивачеві визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26250,00грн.

В порядку апеляційного узгодження вказаних зобов'язань скарги платника податку залишено без задоволення та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.08.2010р. №0002592320/3 та №0002582320/3, в яких суми зобов'язань залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем у перевіреному періоді укладено наступні договори, щодо яких податковий орган заперечує правомірність відображення у бухгалтерському та податковому обліку:

- договір про надання юридичних послуг №07/Ю від 03.01.2008р., укладений між позивачем та ТОВ «Група «Системні інвестиції»(а.с. 67-71);

- договір №11-08/01 від 01.11.2008р.у, укладений між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, який є сертифікованим аудитором.

На виконання вищенаведених договорів зазначені контрагенти надали позивачеві обумовлені договорами послуги, які оплачено останнім у безготівковій формі. Крім того, суду надано належним чином завірені копії актів прийому здачі виконаних робіт податкових.

При цьому, факт отримання послуг за вказаними договорами відповідачем не заперечується, під сумнів ставиться лише доцільність вказаних послуг при наявності штатних посад юриста та бухгалтера.

Разом з тим, в ході розгляду справи на спростування доводів акту перевірки встановлено, що договори на отримання юридичних та консультаційних послуг (з визначенням мети та предмету договору) складались та підписувались директором ТОВ «Торговий дім «НВК»з урахуванням господарських потреб товариства: більш високої кваліфікації спеціалістів щодо конкретного предмету договору, наявної практики по відповідному питанню та специфіки виду діяльності. Доказів щодо нікчемності правочинів відповідачем не надано.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, згідно п. 5.11. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При чому, відповідно до п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Натомість, в матеріалах справи містяться податкові накладні, отримані позивачем, які свідчать про придбання послуг, які підвереджують право позивача на формування податкового кредиту у відповідності до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість».

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції -залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов