Ухвала суду № 27360873, 23.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/72172/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2011р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2011р.

у справі №2а-13678/10/11/0170

за позовом Малого приватного підприємства «Аттік-Буд» (надалі -МПП «Аттік-Буд»)

до Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим (надалі -ДПІ в м.Керчі АР Крим)

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У жовтні 2010р. позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м.Керчі АР Крим №0000522301/0 від 30.04.2010р., №0000522301/1 від 28.05.2010р., №0000522301/2 від 09.08.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2011р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2011р., позов було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Керчі АР Крим №0000522301/0 від 30.04.2010р., №0000522301/1 від 28.05.2010р., №0000522301/2 від 09.08.2010р., а також №0000522301/3 від 21.10.2010р. Судовий збір в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанцій і прийняття у справі нового рішення про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, МПП «Аттік Буд»зареєстроване виконавчим комітетом Керченської міської ради 11.03.2001р., про що видано свідоцтво серії А00 №641861. Основними видами діяльності позивача за КВЕД є будівництво будівель, будівництво інших споруд, монтаж та встановлення збірних конструкцій, діяльність автомобільного вантажного транспорту, діяльність у сфері інжинірингу.

Рішенням Керченської міської ради від 08.08.2008р. МПП «Аттік-Буд»передано в оренду строк на 49 років земельну ділянку загальною площею 1,1212га для будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних житлових будинків в районі вул. Суворова в м. Керч., а також затверджено розмір орендної плати МПП «Аттік-Буд»за земельну ділянку в сумі 75277,37грн. на рік згідно додатку до рішення від 08.08.2008р.

На підставі вказаного рішення між Керченською міською радою та МПП «Аттік-Буд»укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних житлових будинків, що знаходяться у районі вул. Суворова, у м. Керчі згідно із рішенням 35 сесії Керченської міської ради АР Крим V скликання від 08.08.2008р., загальною площею 1,1212га. Договір укладено на 49 років.

В подальшому, 15.04.2010р. контролюючим органом проведено невиїзну документальну перевірку МПП «Аттік-Буд»з питань дотримання Закону України «Про плату за землю»за період з 08.08.2008р. до 30.06.2009р., про що складено акт №530/23-1/31331647 від 16.04.2010р.

Висновками зазначеного акта перевірки вказано на порушення позивачем вимог ст.ст. 13-15 Закону України «Про плату за землю», чим порушено п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». А саме, вказано на ненадання у встановлені законодавством терміни звітності з податку на землю, що призвело до заниження податку на землю у розмірі 24436,41грн.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення рішення №0000522301/0 від 30.04.2010р., яким позивачеві визначено суму зобов'язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб у розмірі 36994,63грн., у т.ч. 24436,41грн. за основним платежем, 12558,22грн. за штрафними санкціями.

В подальшому, за результатами апеляційного оскарження скарги платника податку залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення №0000522301/1 від 28.05.2010р., №0000522301/2 від 09.08.2010р., №0000522301/3 від 21.10.2010р., в яких сума зобов'язання залишена без змін.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог з огляду на такі обставини.

Так, відповідно до ст.ст. 1, 6 Закону України «Про систему оподаткування»ставки податків та об'єкти оподаткування можуть встановлюватися виключно законами України про оподаткування. Згідно з п. 8 ч. 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а плата за землю визначається відповідно до закону.

Таким спеціальним Законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України «Про плату за землю».

Згідно ст.2 Закону України «Про плату за землю», плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Як вбачається з ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом ст.5 Закону України «Про оренду землі», орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

При чому, ст. 21 вказаного Закону обумовлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю».

Об'єктом плати за землю відповідно до приписів Закону України «Про плату за землю»є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

У статті 15 цього Закону зазначено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власність або користуванні у поточному році.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Земельного Кодексу України).

Матеріалами справи безперечно підтверджується, що Кримська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»відмовила МПП «Аттік-Буд» у державної реєстрації договору оренди, укладеному між Керченською міською радою АР Крим та позивачем, що зумовило звернення останнього до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2010р. у справі №2а-15-76/09/9/0170 на Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру»в особі Кримської регіональної філії покладений обов'язок зареєструвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,1212га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в районі вул.Суворова в м.Керч, укладеного між МПП «Аттік-Буд»та Керченською міською радою строком на 49 років.

Таким чином, в ході судового розгляду справи встановлено, що державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки проведено Керченським міським відділом Кримської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»лише 14.10.2010р.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази суди обґрунтовано встановили, що обов'язок з орендної плати за земельну ділянку у позивача виник з моменту державної реєстрації відповідного договору оренди, а саме з 14.10.2010р.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов