Ухвала суду № 27360672, 30.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/41281/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року

по справі №2а-6570/11/2070

за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс»(надалі -УАСП ТОВ «Каіс»)

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова (надалі -ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова)

про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

У червні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 13.10.2010р. №0000500700/0, від 26.11.2010р. №0000500700/1, від 31.12.2010р. №0000500700/2, від 31.12.2010р. №0000560700/2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011р., позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за липень 2010р. за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2010р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт від 06.10.2010р. №10143/07-0/20023279.

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2010р. №0000500700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Рішенням ДПА у Харківській області від 22.12.2010р. №4781/10/25-103 сума зменшеного бюджетного відшкодування була збільшена. Відповідачем було складено і направлено на адресу позивача податкове повідомлення - рішення від 31.12.2010р. №0000560700/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в згаданому вище акті висновок податкового органу про безпідставне збільшення розміру податкового кредиту за рахунок сум податку, сплаченого на користь ПП "Согласіє", Company ENBERG TRADE LIMITED»(Англія) та LANDSVIT TOURIST LIMITED (Кіпр), за нікчемними правочинами та про порушення УАСП ТОВ "Каіс" п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильного та обгрунтовано виходив з наступного.

Так, судами попередніх інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.03.2010р. між позивачем, (в якості замовника) та резидентом Об'єднаного королівства - Company TRADE LIMITED»(в якості виконавця) було укладено договір №36, предметом якого є надання послуг з пошуку покупців на товар замовника, а також представництво інтересів замовника при продажу товару.

Згідно акту №1 від 12.04.2010р. Company TRADE LIMITED»здійснила пошук покупців Handelscjmpagnie B. V.»(Нідерланди) та AWB (GENEVA) S. A. (Швейцарія) та посприяла в укладанні контрактів №1004006/3 від 02.04.2010р. на продаж нерафінованої соняшникової олії у кількості 950 МТ за ціною 815 дол. США за 1 МТ та «1004006/1 від 02.04.2010 р. у кількості 1430 МТ за аналогічною ціною.

02.04.2010р. між позивачем (в якості замовника) та LANDSVIT TOURIST LIMITED було укладено договір №37, предметом якого є надання послуг з пошуку покупців на товар замовника, а також представництво інтересів замовника при продажу товару.

Згідно акту виконаних робіт №1 від 13.05.2010р. LANDSVIT TOURIST LIMITED здійснила пошук покупців Handelscjmpagnie B. V.»(Нідерланди) та AWB (GENEVA) S. A. (Швейцарія) та посприяла укладанню контрактів №1004051 від 16.04.10 на продаж нерафінованої олії у кількості 2000 МТ за ціною 815,00 дол. США за 1 МТ та №PN-0722/09 від 26.04.2010 р. про продаж 1000 МТ нерафінованої олії.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що у взаємовідносинах з контрагентами нерезидентами у разі, коли платником ПДВ резидентом України здійснюється імпорт послуг на митну територію України та за умови, що ПДВ на вартість імпортованих послуг нараховується саме таким платником, включається ним до складу своєї декларації з ПДВ і сплачується ним до Державного бюджету України, факт можливої нікчемності правочину не має жодного юридичного значення для формування податкового кредиту з ПДВ, позаяк у такого платника відсутня законодавча можливість безпідставного отримання податкової вигоди, бо події збільшення податкового кредиту обов'язково передує подія оплати ПДВ таким платником до бюджету.

Стосовно взаємовідносин з контрагентом ПП «Согласіє», судами зазначено, що фактичною підставою для зменшення податкового кредиту позивачу за результатами господарських взаємовідносин з ПП «Согласіє»стало визнання угод по третьому ланцюгу нікчемними.

07.04.2010р. між позивачем (в якості покупця) та ПП "Согласіє"(в якості продавця) було укладено договір купівлі-продажу №07/04-КС, предметом якого є поставка товару олії соняшникової нерафінованої.

В підтвердження реальності даного договору, позивачем надано вказаний договір, специфікації, видаткові накладні, щодо підтвердження оплати сум ПДВ в ціні товару - копії платіжних доручень. При цьому, реальність господарської операції між безпосереднім постачальником ПП «Согласіє»не спростовується і відповідачем.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З урахуванням наведеного, судами доречно зауважено на тому, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. При цьому, якщо контрагент по третьому ланцюгу не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Цивільний кодекс України (далі ЦК України) в статті 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Між тим, як вказують суди, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, доводи податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 статті 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов