Ухвала суду № 27360575, 23.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/30054/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді Леонтович К.Г.,

суддів: Калашнікової О.В., Сіроша М.В.,

секретаря -Наумця О.В.,

за участю представника Кримської митниці - Гомеля А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Кримської митниці Державної митної служби України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2012 року у справі №2а-8778/11/0170/4 за позовом приватного акціонерного товариства "Укпостач" до Кримської митниці Державної митної служби України за участю прокуратури Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року приватне акціонерне товариство "Укпостач" звернулося в суд з позовом до Кримської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №60000006/2011/080060/2 про визначення митної вартості товарів від 17.06.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем необґрунтовано винесене рішення про визначення митної вартості товару без достатніх підстав із застосуванням резервного методу.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 13 грудня 2011 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2012 р. позовні вимоги задоволені. Визнане протиправним і скасоване рішення Кримської митниці від 17.06.2011 №600000006/2011/080060/2 про визначення митної вартості товарів.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій Кримська митниця Державної митної служби України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що для митного оформлення товарів (тканина синтетична, нештапельна, з вмістом поліефірних нетекстурованих ниток - 100% поліестер, вибілена, підготовлена до друку пігментними фарбниками, поверхнева щільність 150-165 г/м кв., без покриття та просочення - 97515 м;) виробник "SU ZHOU JIN JIN EXPORT - IMPORT COMPANY LIMITED" позивачем до Кримської митниці була надана митна декларація за формою МД-2 від 16.06.2011 року №600080001/2011/004054 та декларація митної вартості товару з відповідними документами, згідно яких був заявлений до декларування та випуску у вільний обіг товар, митна вартість якого визначена за умовами договору в сумі 117025,34 доларів США., що еквівалентно 933043,02 грн., виходячи з курсу валюти на момент декларування. У зв'язку з сумнівами щодо заявленої митної вартості товару, яка не відповідала даним бази ЄАІС ДМСУ митницею були витребувані даткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Позивачем на підтвердження задекларованої митної вартості надані: розрахунок собівартості від виробника товару, прайс-лист від виробника товару, сертифікат походження на товар.

З підстав не надання висновку про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, Кримською митницею 17.06.2010 прийняте рішення про визначення митної вартості товарів №600000006/2011/080060/2, згідно із яким визначено митну вартість товарів за шостим (резервним) методом у розмірі 183827,47 доларів США, оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 600080001/1/00043 від 24.06.2011, згідно з якою позивачеві відмовлено у митному оформленні товарів та запропоновано подати нову ВМД із врахуванням митної вартості, визначеної митним органом. Позивач вважає прийняте рішення про визначення митної вартості товару протиправним, оскільки ним були надані необхідні документи, які підтверджували заявлену позивачем митну вартість товару за ціною угоди.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходили з тих обставин, що неподання одного з документів передбачених п.11 Порядку, зокрема, висновку про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, при наявності обов'язкових документів, передбачених п. 7 Порядку, не є підставою для незастосування першого методу визначення митної вартості товару та обов'язкового застосування іншого методу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи позивачем оскаржується рішення відповідача №60000006/2011/080060/2 про визначення митної вартості товарів від 17.06.2011 року. Між сторонами виник спір щодо наявності законних підстав застосування Кримською митницею шостого методу визначення митної вартості товару замість першого методу.

Згідно ст.88 МК України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи є він власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до ст.259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 260 МК України врегульоване питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Зокрема визначено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно ст.265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до ст.266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Частиною 2 ст.266 МК України визначено, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Крім того, положеннями даної статті передбачено, що якщо митна вартість не може бути визначена за ціною договору, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 1766 від 20.12.2006 року, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 339 від 09.04.2008 року, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення покладено на митні органи, при цьому послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Державною митною службою України.

Згідно пункту 3.3 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України № 74 від 31.01.2007 року, якщо заявлена декларантом митна вартість товару в результаті розрахунків нижча, ніж величина витрат, обчислена посадовою особою митного органу згідно з пунктом 3.2 цих Рекомендацій, то посадова особа митного органу повідомляє про це декларанта та запитує додаткові документи в підтвердження заявленої декларантом митної вартості, що визначені в п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року за № 1766.

Пункт 3.4. вказаних Рекомендацій також передбачено, що якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 Митного кодексу України має право зобов'язати його визначити митну вартість іншим методом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Пунктом 14 Порядку визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Системний аналіз вищевказаних норм свідчить, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості, витребування додаткових документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів позивачем подані відомості передбачені п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 1766 від 20.12.2006 року. Відповідачем не заперечується надання позивачем необхідних документів передбачених п.7 наведеного Порядку.

Відповідно п. 2, 11 Порядку відповідач зобов'язав позивача подати додаткові документи. Судами попередніх інстанцій встановлено, що із витребуваних документів позивачем не була надана лише висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, інші документи відповідачем не витребовувалися, не зазначалося які документи, передбачені п. 7 Порядку, не надані позивачем. Однак, вказаний висновок являється лише доказовою базою щодо відповідності заявленого товару його вартісної характеристики за наявності інших документів, які підтверджують його вартість. Разом з тим, позивач на вимогу митного органу надав розрахунок собівартості від виробника товару, прайс-лист від виробника товару, сертифікат походження на товар, документи, передбачені п.7 Порядку позивачем були надані, оскільки відповідач ні в спірному рішенні, ні в судах попередніх інстанцій не вказував про ненадання обов'язкових документів переліку, передбаченого п.7 Порядку, в тому числі банківських документів, які знаходяться в матеріалах справи та підтверджують проведену оплату за вказаний товар відповідно заявленої митної вартості товару, щодо недостовірності чи невідповідності вказаних банківських документів відповідач не вказував.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованих висновків, що ненадання витребуваного додаткового документу, а саме - висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями, за наявності відповідних документів, які підтверджують митну вартість товару, не є підставою для відмови у митному оформленні товару за ціною угоди, інших підстав відповідачем не наводилося. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звертався до Державного підприємства "Укрпромзовнішекспертиза" за наданням висновку щодо проведення аналізу відповідності цінових умов контракту. Відповідний висновок був наданий позивачу за вих. №1991 від 26.07.2011 Вказаним висновком підтверджено відповідність задекларованої позивачем ціни товару (тканина синтетична, нештапельна, з вмістом поліефірних нетекстурованих ниток - 100% поліестер, вибілена, підготовлена до друку пігментними фарбниками, поверхнева щільність 150-165 г/м кв., виробництва Китай) ціновій інформації підприємств виробників та постачальників аналогічної продукції.

З урахуванням наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованих висновків, що спірне рішення прийняте з порушенням чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кримської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: