Ухвала суду № 27359270, 23.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1870/5255/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.07.2012р. по справі № 2а-1870/5255/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 04 квітня 2012 року за №000106/1701/2045 про нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 114987,00 грн. - за основним платежем, 28746,75 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на 143733,34 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.07.2012р. по справі № 2а-1870/5255/12 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, ФОП ОСОБА_1, пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, та перебуває обліку, як платник податків в Державній податковій інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби, ФОП ОСОБА_1 є платником податку па додану вартість.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за періоди з 01.06.2009 р. по 30.06.2009 р., з 01.11.2009 р.. по 30.11.2009 р.. з 01.03.2010 р. по 30.06.2010 р.

Результати перевірки оформлені актом №1458 Р- 1016/2668612514/44 від 13.03.2012 р. (а.с. 6-35).

04.04.2012 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сумах прийняте податкове повідомлення-рішення №000106/1701/2045, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 143733,75 грн., з яких: 114987.00 грн. - за основним платежем, 28746,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с. 36).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок про безтоварність договорів, укладених між позивачем та TOB «Партнерінвестбуд», ТОВ «Українське комплексне постачання», ЗAT АП «Прогрес - технологія».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 08.02.2010 року позивачем укладено договір купівлі -продажу граніту із TOB «Партнерінвестбуд» (а.с. 77-80, т.1).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму..

Відповідно до умов укладеного договору купівлі-продажу TOB «Партнерінвестбуд» зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності: щебінь гранитний, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити ці товарна-матеріальні цінності на умовах даного договору.

Поставка товарно-матеріальних цінностей за вказаним договором підтверджується видатковими накладними: №РН-0000012 від 19.03.2010 року, №РН-0000019 від 06.04.2010 року, №РН-00000 від 13.04.2010 року, №РН-0000025 від 23.04.2010 року, №РН-0000029 від 28.04.2010 року, №РІ 0000032 від 06.05.201 Ороку, РН-0000035 від 11.05.2010 року, №РН-0000038 від 20.05.2010 року №РН-0000039 від 22.05.2010 року, №РН-0000043 від 28.05.2010 року, №РН-0000048 в 31.05.2012 року, №РН-0000071 від 05.06.2010 року, №РН-0000073 від 05.06.2010 року, №Р] 0000083 від 14.06.2010 року, №РН-0000089 від 18.06.201 Ороку, РН-0000090 від 20.06.2010 року №РН-0000100 від 28.06.2010 року, №РН-0000112 від 29.06.2010 року (а. с. 81, 86, 89, 92, 9 98,101, 106, 109,112, 115, 118,121,127, 130,133, 138); паспорти якості №134 від 03.04.2010 рок №158 від 10.04.2010 року, №3273 від 22.04.2010 року, №3314 від 28.04.2010 року, №224 в 02.05.2010 року, №3367 від 08.05.2010 року, №473 від 10.05.2010 року, №3039 від 19.05.20 року, №3100 від 28.05.2010 року, №3109 від 29.05.2010 року, №3146 від 05.06.2010 року, №Ф від 05.06.2010 року, №481 від 11.06.2010 року, №477 від 11.06.2010 року, №547 від 20.06.20: року, №587 від 28.06.2010 року, №567 від 25.06.2010 року, №593 від 28.06.2010 року (а.с. 8 91,94,97, 100, 103, 105, 108, 114, 117, 120,123,126,129,132,135,137); податкові накладні №12 в 19.03.2010 року, №19 від 06.04.2010 року,№21 від 13.04.2010 року, №25 від 23.04.2010 рок №29 від 28.04.2010 року, №33 від 06.05.2010 року, №36 від 11.05.2010 року, №42 від 12.05.201 року, №43 від 18.05.2010 року, №44 від 20.05.2010 року, №44 від 22.05.2010 року, №45 в 22.05.2010 року, №47 від 28.05.2010 року, №55 від 31.05.2010 року, №59 від 04.06.2010 рок №60 від 05.06.2010 року, №62 від 05.06.2010 року, №69 від 14.06.2010 року, №70 від 18.06.201 року, №75 від 20.06.2010 року, №92 від 28.06.2010 року, №93 від 29.06.2010 року, №94 в 29.06.2010 року (а.с. 141-163); платіжні доручення №22 від 28.03.2010 року на суму 30000 грн. №17 від 21.03.2010 року на суму 30717,24 грн., №36 від 15.04.2010 року на суму 30870,00 грн. № 27 від 07.04.2010 року , на суму 30600 грн.,№47 від 22.04.2010 року на суму 61896,23 грі №60 від 29.04.2010 року на суму 31911,12 грн., №76 від 11.05.2010 року на суму 32357,50 грі №79 від 13.05.2010 року на суму 30000грн., №80 від 13.05.2010 року на суму 2000 грн., №83 від 13.05.2010 року на суму 20 000 грн., №84 від 17.05.2010 року на суму 30 000грн., №87 в 19.05.2010 року на суму 11822, 24 грн., №101 від 24.05.2010 року на суму 1448,64 грн., №11 від 30.05.2010 року на суму 12764,45 грн., №119 від 30.05.2010 року на суму 3272,09 грн., №12 від 31.05.2010 року на суму 12674,45 грн., №125 від 03.06.2010 року на суму 30 000грн., №13 від 06.06.2010 року на суму 5000 грн., №131 від 06.06.2010 року на суму 27428,62 грн., №141 від 15.06.2010 року на суму 20 000 грн., №143 від 16.06.2010 року на суму 10 000грн., №151 від 20.06.2010 року на суму 15000 грн., №155 від 21.06.2010 року на суму 32097, 50 грн., №160 від 21.06.2010 року на суму 6522,50 грн., №168 від 28.06.2010 року на суму 51337,50 грн. (а.с. 164 - 177), акти взаємних розрахунків (а.с. 178-180,184-187).

Пунктом 1.3 досліджуємого договору визначено, що кількість, найменування і вартість товару відображається у специфікаціях.

Перелік найменування, кількість та вартість товару за вказаними накладними відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у специфікаціях до договору.

Також у ході виконання договору позивач отримав від TOB «Партнерінвестбуд» податкові накладні, виписані контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором (а.с. 141-163, т.1).

Надані позивачем платіжні доручення (а.с. 164-167, т.1), засвідчують факт виконання ФОП ОСОБА_1. зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

З матеріалів справи також слідує, що поставка щебеню від TOB "Партнерінвестбуд" до ФОП ОСОБА_1 здійснювалась на підставі договору № 08/02-2010 від 08.02.10 купівлі-продажу гранітної продукції за умовами DDP (Інкотермс 2000), тобто продавець несе всі витрати і ризики на перевезення вантажу до пункту призначення. Перевезення здійснювалося залізничним транспортом, що відповідає умовам договору.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується вантажними накладними №36250389, №33833323, №33897093, №33897125, №3389720! №33897268, №33897300, №33897353, №33897394, №33897476, №44892880, №33897588: №33897586, №33897667, №42416380, №42416420, №42416414, №42416489, №4241653' №42416539,№42416510 (а.с. 82-85,87-88, 90-91, 93,96-97, 99-100, 102-105, 107-108,110-111, 113- 114,116-117,119-120,122-123, 125-128,131,134,136,139, т.1).

З матеріалів справи слідує, що організація поставок вагонів, що надходять на адресу Позивача від його контрагентів на ст. Суми, здійснюється на підставі Договору з Південною залізницею (експедитором) № 3607 від 23 лютого 2007 року про комплексне транспортно-експедиційне обслуговування. Між Позивачем і Сумською філією ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" укладена угода про користування під'їзною колією від 09 березня 2010 року. Безпосередньо поставка вагонів, повернення вагонів, розвантаження, навантаження та інші супутні при цьому послуги надаються Сумською філією ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" на підставі Договору № 25 про надання послуг з перевезення вантажів від 01 січня 2009 року та Договору № 18 від 22 березня 2010 року про надання послуг з перевезення вантажів .

Копії вказаних договорів та нарядів, актів виконаних послуг (робіт), відомостей на поставку вагонів, рахунків на оплату наявні в матеріалах справи.

Факт поставки та оплати підтверджується також актами звірки взаємних розрахунків між TOB "Партнерінвестбуд" і позивачем. Відповідно з листом TOB ВКФ "Просперітет" від 05.04.12 №117 згідно заявок та проплат TOB "Партнерінвестбуд" на адресу ФОП ОСОБА_1 були здійснені відвантаження щебеню з Томашгородського кар'єру, Крюківського кар'єроуправління, Хлистунівського кар'єроуправління на станцію Суми по залізничним накладним № 36250389, 44892880, 42416380, 42416420, 42416489, 42416537 та 42416539. Відповідно до листа TOB "Партнерінвестбуд " від 18.04.12 № 24 згідно заявок та проплат ФОП ОСОБА_1 на ст. Суми було відвантажено щебінь, придбаний підприємством у TOB "Юнігран" по залізничних накладних № 33833323, 33897093, 33897125, 33897208, 33897268, 33897300, 33897353, 33897394, 33897476, 33897582, 33897586 та 33897667. Отриманий щебінь оприбуткований позивачем, із нього був вироблений бетон, що підтверджується відомостями приходу і розходу за березень-червень 2010 року.

Також, з матеріалів справи слідує, що 01.03.2009 року позивачем укладено із TOB «Українське комплексне постачання договір поставки №001/09» щебеневої продукції (а.с. 231-232, т.1).

Згідно з з умовами вказаного договору щебінь поставляється залізничним транспортом на умовах СРТ, тобто продавець здійснює оплату витрат на перевезення вантажу до пункту призначення, тобто до cm. Суми.

Виконання умов договору підтверджується відповідною накладною № 42031557 від 20.06.09, паспортом № 539 від 20.06.09, видатковою накладною № УК-0000013 від 20.06.09. Попередня оплата здійснена платіжним дорученням від 17.06.09 №16. Продавцем видана податкова накладна № 18 від 17.06.09. Факт поставки та оплати підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків між TOB "Українське Комплексне Постачання" і позивачем. Отриманий щебінь оприбуткований позивачем, із нього був вироблений бетон, що підтверджується відомостями приходу і розходу за червень 2009 року.

Поставка товарно-матеріальних цінностей здійснена за адресою АДРЕСА_1

При цьому, колегія суддів відзначає, що Позивачем укладено з ФОП ОСОБА_2 договір оренди від 01.11.2008 року, відповідно до якого позивач орендує частину території в розмірі 500 кв. м. та частину приміщення в розмірі 15 кв. м. за адресою АДРЕСА_1

Також, виконання умов договору підтверджується даними акту від 30.08.10 № 6764/17- 1016/2668612514/178 документальної планової виїзної перевірки за період з 01.10.08 по 30.06.10р. Так, в п. 1.15 зазначеного акту вказано, що перевіркою не виявлено взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні чи інші документи, які визнані судом недійсними (які мають ознаки фіктивності, тощо. Перевіркою охоплені всі звітні, первинні, дозвільні та інші документи за перевіряємий період. Відхилення, в тому числі і по контрагенту TOB "Українське Комплексне Постачання" не виявлено. Також у акті відсутній запис про направлення запиту щодо проведення зустрічної перевірки TOB "Українське Комплексне Постачання". Тобто, під час планової перевірки порушень податкового законодавства не встановлено.

З приводу висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки від 13.03.12 № 1458/17-1016/2668612514/44 про порушення позивачем вимог пп. 31.1 п. 3.1 ст. 3, п.4.1 ст. 4, пп.7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п.7.3, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого стало завищення податкового кредиту на суму 9096,00 грн. на підставі отриманої податкової накладної від ЗАТ АП "Прогрес-Технологія" колегія суддів відзначає наступне.

Контролюючий орган дійшов висновку про допущення позивачем порушення податкового законодавства в цій частині, виходячи з того, що позивач неправомірно включив у листопаді 2009 року по податковій накладній № 189 суму ПДВ, оскільки ця податкова накладна була отримана лише 01.09.10р.

За приписами п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Правомірність включення податкової накладної № 189 від 09.11.09 отриманої від ЗАТ АП "Прогрес-Технологія" до податкового кредиту за листопад 2009 року підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних №11 за листопад 2009 року, податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2009 року. Крім цього, правомірність включення підтверджується актом від 30.08.10 № 6764/17- 1016/2668612514/178 документальної планової виїзної перевірки за період з 01.10.08 по 30.06.10, яким не встановлено порушення податкового законодавства позивачем у листопаді 2009 року.

Як встановлено з матеріалів справи позивач придбав у ЗАТ АП «Прогрес - технологія» цемент.

На підтвердження реальності виконання умов зазначеної угоди позивачем надано до суду рахунки фактури №124 від 24.11.2009 року, №114 від 09.11.2009 року (а.с. 60), податкову накладну №189 від 09.11.2009 року, платіжне доручення №189 від 08.11.2009 року на суму 54576,00 (а.с. 69)

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Перевезення здійснювалося власним транспортом.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується товарно-транспортними накладними від 09.11.2009року, 11,09.2009року, 12.09.2009року, 12.11.2009 року. 13.11.2009 року, (а.с. 61-68) та технічним паспортом на вантажний автомобіль - ЗІЛ 130. що належить позивачу (а.с. 234).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.07.2012р. по справі № 2а-1870/5255/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.