Постанова № 27359170, 23.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р. Справа № 2а-6297/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Коцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012р. по справі № 2а-6297/12/2070

за позовом Державного підприємства "Харківський бронетанковий ремонтний завод"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Харківський бронетанковий ремонтний завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.01.2012 року №0000200700, від 25.01.2012 року №0000210700.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012р. по справі № 2а-6297/12/2070 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з підстав та мотивів, викладених в ній.

Позивач в письмових запереченнях та поясненнях представників в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Державне підприємство "Харківський бронетанковий ремонтний завод" (далі - ДП "Харківський БТРЗ") зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 05.01.2005 року, з 15.01.2007 року перебував на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Харкова, а на теперішній час перебуває на обліку у Західній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, як платник податків, є платником податку на додану вартість. Видами діяльності позивача є - діяльність автомобільного вантажного транспорту, виробництво зброї та боєприпасів, діяльність їдалень на підприємствах і в установах, роздрібна торгівля з лотків, дослідження в галузі технічних наук. Основною діяльністю позивача є надання послуг з капітального ремонту бронетехніки та реалізація продукції власного виробництва.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ДП "Харківський БТРЗ" (код 08099848) з питань правильності формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "ТД Ханс Т" (код 33815998).

Результати перевірки оформлені актом №16/07-004/08099848 від 10.01.2012 року (т.1 а.с.17), в якому відображено порушення позивачем: - п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 21741,67 грн. та січень 2011 року на суму 9166,67 грн.; п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищено суму від'ємного значення по податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року на 8899,67 грн.; п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України - завищено суму від'ємного значення по податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року на 9166,67 грн.

З посиланням на висновки вказаного акту перевірки керівником ДПІ у Ленінському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення: від 25.01.2012 року №0000200700 форми "В4", яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 22009,00 грн. (за звітній період 12 міс. 2010 року - 12842,00 грн., 1 міс. 2011 року - 9167,00 грн.), від 25.01.2012 року №0000210700 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 8900,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2225,00 грн.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Згідно рішення ДПС у Харківській області про результати розгляду скарги від 02.04.2012 р. № 1490/10/10-212 - податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Рішенням ДПС України про результати розгляду повторної скарги від 07.05.2012 р. № 7927/6/10-2115 - рішення ДПС у Харківській області про результати розгляду скарги від 02.04.2012 р. № 1490/10/10-212 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

З акту перевірки №16/07-004/08099848 від 10.01.2012 року (т.1 а.с.17) вбачається, що підставою для висновку щодо заниження податку на додану вартість та завищення суми від'ємного значення, слугували висновки акту перевірки контрагента позивача - ТОВ "ТД Ханс Т" від 21.03.2011 року №370/15-412, складеного ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

Висновками акту перевірки від 21.03.2011 року №370/15-412 встановлено: неможливість фактичного здійснення господарських операцій ТОВ "ТД Ханс Т" через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ТД Ханс Т" з постачальниками та покупцями; встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що ДП "Харківський БТРЗ" у грудні 2010 року та січні 2011 року до складу податкового кредиту включено витрати по придбанню товарів у ТОВ "ТД Ханс Т" на суму ПДВ за грудень 2010 року - 21741,67 грн. та за січень 2011 року на суму 9166,67 грн. на підставі податкових накладних виданих ТОВ "ТД Ханс Т".

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем, як покупцем, та ТОВ "ТД Ханс Т" - продавцем були укладені договори (т.1 а.с.24-28) щодо продажу дизпалива: від 22.01.2007 року №22-01/1; від 08.01.2008 року №08/01-2; 05.01.2009 року №5/01-6; від 01.02.2010 року №34, додаткова угода від 26.07.2010 року №1.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поставку товарно-матеріальних цінностей за вказаними договорами позивач підтверджує видатковими накладними. Також у ході виконання договорів позивач отримав від ТОВ "ТД Ханс Т" податкові накладні, виписані контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договорами (а.с. 29-74, т.1).

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, позивач підтверджує подорожніми листами (а.с. 361, т.2).

Між тим, колегія суддів вважає за потрібне відзначити, встановлене законодавцем правило, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") не означає, співпадання правил щодо ведення податкового і бухгалтерського обліків.

Дозволяючи платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, законодавець робить наголос на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.ст. 198, 200 ПК України пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

При цьому, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Як вбачається з акту перевірки, податкова інспекція порушення позивачем вимог податкового законодавства пов'язувала з віднесенням позивачем до складу валових витрат сум за господарськими операціями, з контрагентом, приймання та транспортування паливно-мастильних операцій за якими, не відповідало вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 (далі -Інструкція №281).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були укладені з контрагентом, відповідно до умов яких позивач зобов'язувався проводити приймання товару по кількості та якості у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та і обліку нафти І нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства транспорту, Держкомстандарту та Держкомстату України №81/38/101/235/122 від 02.04.1998 у відповідності до діючого законодавства України, а також на умовах даного Договору та Додатків до нього".

У період вчинення господарських операцій діяла Інструкція №281, відповідно до п.5.4 якої перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортні засоби для заправки і транспортування нафтопродуктів. Типи, параметри га загальні технічні вимоги".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°С відповідно до ГОСТ 3900.

При цьому наявність подорожніх листів не може свідчити про дотримання правил Інструкції, оскільки відповідно до її п. 7.5.7 ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Отже, подорожній лист є лише підставою для виписування ТТН.

Пунктом 7.5.6 вищевказаної Інструкції №281 визначено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари. Оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий -використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду -залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий -засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду З підприємства -передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Вимоги Інструкції №281 поширюється є обов'язковими та встановлюють єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, а тому поширюються на спірні господарські відносини.

Відповідно п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми первинного обліку паливо-мастильних матеріалів, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТТН (нафтопродукт) наведена в Інструкції №281, пунктом 10.2.4 якої забороняється приймати нафтопродукти у разі неналежного оформлення або відсутності ТТН.

Відповідно до п. 5.5.7 Інструкції на підставі записів у журналі реєстрації результатів вимірювань СВКН або в оперативному листі і в паспорті якості нафти оформлюють акт приймання-здавання нафти за формою N 34-НП (додаток 5). Паспорт якості, форма якого надана в Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року N 271/121, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 липня 2007 року за N 762/14029, повинен бути заповнений згідно з її вимогами і є невід'ємною частиною акта приймання-здавання нафти.

Акт приймання-здавання нафти оформлюється з додаванням паспорта якості нафти в кількості примірників, установленій договором або іншою домовленістю між сторонами, які здають і приймають нафту.

Разом з тим, дотримання вищезазначених вимог за спірними господарськими операціями матеріалами справи не підтверджується.

Окрім того, позивачем до матеріалів справи не надані документи, що підтверджують якість та відповідність поставленого товару, не надано журнал обліку, паспорти якості та ати приймання - здавання.

Позивачем також не надано до суду доказів оприбуткування дизельного пального на підприємстві, його зберігання.

Так відповідно до п. 6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації). Дизельне паливо різних видів (залежно від масової частки сірки) повинно зберігатися в окремих резервуарах (п. 6.2).

Дані факти свідчать про те, що у позивача відсутні належні та допустимі докази реальності операцій за вказаними договорами, що в свою чергу свідчить про недотримання позивачем приписів п. 1 ст. 71 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального та процесуального права, постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012р. по справі № 2а-6297/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Державного підприємства "Харківський бронетанковий ремонтний завод" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень- рішень- відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.

Повний текст постанови виготовлений 29.10.2012 р.