Ухвала суду № 27358431, 23.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р.Справа № 1670/2а-2723/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивача Пшеничної В.Г.

представника позивача Бабоко Ю.О.

представника відповідача Переяслівець В.М.

прокурора Суходубової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2012р. по справі № 1670/2а-2723/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Атом"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби за участю прокуратури Полтавської області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

11 червня 2012 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Атом" задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 19 квітня 2012 року № 0007652301/433; № 0007622301/52; № 0007612301/432; № 0007662301/53.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог, в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування заявлених вимог, відповідач вказує, що судом першої інстанції не враховано той факт, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом ПП "Анілді" є нікчемними в силу ст. 215, ст. 203, ст. 228 ЦК України та не створюють юридичних наслідків для позивача, оскільки ПП "Анілді" за даними відповідача порушено вимоги чинного податкового законодавства у сфері проведення фінансово-господарської діяльності, а також встановлено, що ПП "Анілді" відсутнє за юридичною адресою та за даними відповідача перебуває у стані 8 - "внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", 22.09.2011 року анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "Анілді".

Відповідач також зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що під час проведення перевірки, ПАТ "Атом" не надано товарно-транспортних накладних, що засвідчують фактичне перевезення товарів, придбаних у ПП "Анілді", передбачені договором від 12.03.2010р. паспорти якості продукції, технічну документацію, гарантійні листи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Атом" (ідентифікаційний код 25163708) пройшло процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи 23.01.1998 року, перебуває з 29.01.1998 року на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

З 19.03.2012 року по 23.03.2012 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Атом" по питанню взаємовідносин з Приватним підприємством "Мілонд" та Приватним підприємством "Анілді" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року у зв'язку з ненаданням пояснення та документального підтвердження ПрАТ "Атом" на запит ДПС у Полтавській області від 15.02.2012 року № 201/10/15-237 (т. 1 а.с.19-43).

30.03.2012р. за результатами перевірки складено акт № 473/22-209/251637081, яким встановлено порушення позивачем:

- пп. 198.3, пп. 198.4, п. 198.6 ст. 198, пп. 201.1, пп. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в сумі 291 896,01 грн.;

- пп. 198.3, пп. 198.4, п. 198.6 ст. 198, пп. 201.1, пп. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням і кредитом на суму 2 883,00 грн.;

- п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 135.1, пп. 135.5.4, п. 135.5, ст. 135, пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2 458 953,00 грн.

- п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 135.1, пп. 135.5.4, п. 135.5, ст. 135, пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 773 166,00 грн.

19.04.2012 року на підставі акту перевірки №473/22-209/251637081 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0007652301/433, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 291 896,01 грн.;

- № 0007622301/52, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 458 953,00 грн.,

- № 0007612301/432, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 773 155,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

- № 0007662301/53 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 883,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2012 року №0007652301/433, №0007622301/52, №0007612301/432, №0007662301/53, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем включено до складу валових витрат у 2011 році та до складу податкового кредиту за звітний період 2011 року кошти, сплачені за договорами з ПП "Анілді" на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського обліку, а також відповідно до договорів, укладених з метою здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції правомірним, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 1998 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2010 року між позивачем (замовник) та ПП "Анілді" (постачальник) укладено договір поставки № 7/1, за умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовника обладнання в кількості та по ціні 5 000 000 грн. згідно поданої заявки замовника.

Крім того, 01.03.2011 року між позивачем (замовник) та ПП "Анілді" (виконавцем) укладено договір про надання послуг № 9, за умов виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: заготівельно - складські послуги, послуги з виготовлення тари та пакування, комплектації, комплектації запчастинами, транспортування обладнання в складі: Насос ASP 250G- 630/4-660 у кількості 1 шт. в місто Севастополь, а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги.

Позивачем до складу податкового кредиту звітного періоду січня-травня, серпня-вересня 2011 року включено суми податку на додану вартість у розмірі 532073,61 грн., сплаченого в ціні товарів та послуг від контрагента ПП "Анілді".

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договорів з ПП "Анілді" позивачем отримано та оплачено товари та послуги, що підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами:

- платіжними дорученнями № 252 від 13 липня 2011 року, № 246 від 05 липня 2011 року, № 181 від 20 травня 2011 року, № 158 від 20 квітня 2011 року, № 145 від 12 квітня 2011 року, № 143 від 08 квітня 2011 року, № 123 від 01 квітня 2011 року, № 119 від 31 березня 2001 року, № 111 від 28 березня 2011 року, № 105 від 25 березня 2011 року, № 75 від 11 березня 2011 року, № 534 від 30 грудня 2011 року, № 524 від 26 грудня 2011 року, № 523 від 22 грудня 2011 року, № 522 від 22 грудня 2011 року, № 479 від 25 листопада 2011 року, № 447 від 14 листопада 2011 року, № 432 від 01 листопада 2011 року, № 431 від 01 листопада 2011 року, № 411 від 10 жовтня 2011 року, № 410 від 10 жовтня 2011 року, № 408 від 04 жовтня 2011 року, № 407 від 03 жовтня 2011 року, № 71 від 04 березня 2011 року, № 43 від 15 лютого 2011 року, № 42 від 14 лютого 2011 року, № 37 від 04 лютого 2011 року, № 12 від 18 січня 2011 року, № 8 від 12 січня 2011 року, № 7 від 10 січня 2011 року, № 6 від 06 січня 2011 року;

- рахунками - фактурами № СФ-0000061 від 23 березня 2011 року, № СФ-0000186 від 13 липня 2011 року, № СФ-0000266 від 06 вересня 2011 року, № СФ-0000186 від 13 липня 2011 року;

- видатковими накладними № РН-0000032 від 11 березня 2011 року, № РН-0000127 від 14 червня 2011 року, № РН-0000253 від 19 вересня 2011 року, РН-0000248 від 19 вересня 2011 року;

- актами приймання - передачі товару за договором постачання № 7/1 від 12 березня 2010 року датовані 19 вересня 2011 року, 01 лютого 2011 року, 11 березня 2011 року, 14 червня 2011 року, 19 вересня 2011 року, акт виконаних робіт згідно договору № 9 від 01 березня 2011 року та витяг з журналу виписки та видачі довіреностей.

ПП "Анілді" виписано позивачу податкові накладні № 2 від 06 січня 2011 року, № 4 від 12 січня 2011 року, № 3 від 10 січня 2011 року, № 5 від 18 січня 2011 року, № 69 від 31 березня 2011 року, № 57 від 28 березня 2011 року, № 52 від 25 березня 2011 року, № 51 від 24 березня 2011 року, № 44 від 16 березня 2011 року, № 42 від 11 березня 2011 року, № 41 від 04 березня 2011 року, № 15 від 01 лютого 2011 року, № 98 від 20 квітня 2011 року, № 77 від 08 квітня 2011 року, № 71 від 01 квітня 2011 року, № 87 від 12 квітня 2011 року, № 332 від 19 вересня 2011 року, № 331 від 19 вересня 2011 року, № 306 від 08 вересня 2011 року, № 305 від 07 вересня 2011 року, № 292 від 01 вересня 2011 року, № 207 від 13 липня 2011 року, № 283 від 30 серпня 2011 року, № 155 від 02 червня 2011 року, № 154 від 01 червня 2011 року, № 169 від 20 червня 2011 року, № 127 від 06 травня 2011 року, № 128 від 11 травня 2011 року, № 131 від 13 травня 2011 року, № 138 від 20 травня 2011 року, № 139 від 23 травня 2011 року, № 141 від 25 травня 2011 року, № 143 від 26 травня 2011 року, № 168 від 15 червня 2011 року, № 161 від 14 червня 2011 року, № 278 від 26 серпня 2011 року, № 274 від 23 серпня 2011 року, № 224 від 15 липня 2011 року, № 215 від 14 липня 2011 року.

В підтвердження транспортування придбаного товару, в матеріалах справи наявні подорожні листи службового легкового автомобіля № 59 від 01 лютого 2011 року, № 307 від 14 червня 2011 року, № 493 від 19 вересня 2011 року.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст. 201 ПК України, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Колегія суддів зазначає, що ПП "Анілді" при оформленні податкових накладних на виконання договорів з позивачем дотримано всіх встановлених Законом умов, податкові накладні складені належним чином, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач мав всі передбачені чинним податковим законодавством підстави для включення до складу податкового кредиту за звітні періоди 2011 року сум ПДВ, сплачених в ціні товарів та послуг за договорами з ПП "Анілді".

Щодо тверджень відповідача про неправомірне заниження податку на прибуток у звітніх періодах 2011 року у розмірі 773166,00 грн., що призвело до завищення суми валових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Також, п.п.139.1.9 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

П.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання укладених між позивачем та ПП "Анілді" договорів від 12.03.2010р. та від 01.03.2011 року були оформлені всі необхідні первинні документи, а саме: відповідно до копій платіжних доручень, наявних у матеріалах справи, проведено оплату товарів та послуг, отриманих за вказаними договорами, ПП "Анілді" виписано позивачу податкові накладні, товари доставлено покупцю, відповідно до подорожніх листів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вказані норми Закону та висновки суду, колегія суддів вважає, що первинні документи оформлені належним чином, та є необхідною підставою для включення витрат з придбання товарів та послуг за договорами з ПП "Анілді" позивачем до складу валових витрат.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на той факт, що на час проведення перевірки позивачем не надано документів, які б підтверджували факт передачі товарів від продавця покупцеві, а також транспортування, розвантажування та зберігання товарів, зокрема товарно-транспортних накладних, колегія суддів вважає такими, що висновків суду не спростовують, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно з п. 8.26 Правил, вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

В даному випадку факт отримання позивачем від ПП "Анілді" товарів підтверджується первинною бухгалтерською документацією, зокрема, видатковими накладними, подорожніми листами, податковими накладними, які наявні у матеріалах справи. На підтвердження використання придбаного у ПП "Анілді" товару у власній господарській діяльності позивачем залучено до матеріалів справи: накладні на внутрішнє переміщення № ПМ-0000015 від 01 лютого 2011 року, № ПМ-0000032 від 14 червня 2011 року, № ПМ-0000042 від 19 вересня 2011 року; акти приймання виконання будівельних робіт, акти змонтованого обладнання, видаткову накладну, акт виконання монтажних робіт, звіт про використання коштів виданих на відрядження або під звіт, посвідчення про відрядження, звіт про виконання завдання. Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договорів з позивачем ПП "Анілді" було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ ПП "Анілді" анульовано лише 22.09.2011 року, тобто у позивача не було підстав вважати недійсними укладені з контрагентом угоди.

Щодо тверджень відповідача у апеляційній скарзі про те, що ПП "Анілді" не має необхідних умов для провадження фінансово-господарської діяльності, відсутнє за місцезнаходженням, що свідчить про порушення ним вимог чинного податкового законодавства, колегія суддів зазначає наступне. Враховуючи закріплений Конституцією України принцип особистого характеру юридичної відповідальності, колегія суддів вважає, що відповідальність за порушення норм чинного податкового законодавства повинна нести особа, яка допустила таке порушення. Той факт, що контрагентом позивача порушено умови провадження господарської діяльності, не дає підстави застосовувати до підприємства позивача, як добросовісного платника податків, фінансові санкції за збільшення суми податкового кредиту, по операціям з таким контрагентом.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2012р. по справі № 1670/2а-2723/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: суддя Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 29.10.2012 р.