Ухвала суду № 27356367, 30.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/2934/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"30" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Раченко Д.Г.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»звернулися до суду з позовом до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби в якому просять визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0000932301 від 20.07.2012 року, податкове повідомлення-рішення № 0000942301 від 20.07.2012 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач у справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду від 03 вересня 2012 року, і постановити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що за результатами проведеної Катеринопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області позапланової невиїзної документальної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів, послуг (робіт) у ТОВ Фірма «Імперія»за період листопад 2011 року складено акт від 03.07.2012 року № 62/22-017/32580463.

Позапланова невиїзна документальна перевірка проводилася на підставі наданих ТОВ «Катеринопільський елеватор»пояснень та їх документального підтвердження відповідно до надісланого наказу № 106 від 18.06.2012 року та повідомлення про початок перевірки від 18.06.2012 року № 7.

Перевіркою встановлено порушення: п. 1, п. 5, ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ Фірма «Імперія»; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 та п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (з урахуванням висновків, викладених у відповідях на заперечення № 7 від 13.07.2012р. та № 8 від 17.07.2012р.), в результаті чого ТОВ «Катеринопільський елеватор»завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 269 239 грн., в тому числі за листопад 2011 року на суму 269 239 грн., відповідно, завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2011 року в розмірі 269 239 грн. та в частині завищення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, зменшується на суму 253 908 грн. в січні 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ Фірма «Імперія».

Зокрема, податковий орган послався на те, що згідно акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Катеринопільський елеватор»від 03.07.2012 року № 62/22-017/32580463 встановлені нікчемні правочини в тому числі по операціях з придбання соняшника між ТОВ «Катеринопільський елеватор»та ТОВ Фірма «Імперія». Встановлено відсутність постачання соняшника та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В результаті зазначеного ТОВ «Катеринопільський елеватор»завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 269 239 грн., в тому числі за листопад 2011 року на суму 269 239 грн., відповідно завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2011 в розмірі 269 239 грн., та в частині завищення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду зменшується на суму -253 908 грн. в січні 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ Фірма «Імперія».

Господарські операції між ТОВ «Катеринопільський елеватор»та ТОВ Фірма «Імперія»не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах у ТОВ Фірма «Імперія», що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

На підставі акту від 03.07.2012 року № 62/22-017/32580463 Катеринопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.07.2012 2012 року:

- № 0000932301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 269 239 грн.;

- № 0000942301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2011 року в розмірі 269 239 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 134 619 грн. 50 коп.

Позивач вважає, що підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства було визначено податкові зобов'язання, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведеної норми є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Як свідчать матеріали справи, підставами для висновків відповідача про нікчемність правочину, вчиненого позивачем та ТОВ Фірма «Імперія», були припущення про те, що вказаний суб'єкт господарювання не мав можливості здійснити відповідні господарські операції з поставки зернових позивачу через встановлення в акті перевірки ТОВ Фірма «Імперія»від 22 березня 2012 року № 45/15-3/13864914 висновку щодо відсутності документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій цим товариством за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 рік. Інших даних про порушення, встановлених під час перевірки позивача, акт перевірки не містить.

Проте, в акті перевірки від 22 березня 2012 року № 45/15-3/13864914 зазначено про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Фірма «Імперія»у зв'язку з тим, що товариство має стан, відмінний від основного, а саме: направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Також, як вбачається з матеріалів справи, будь-яких первинних документів по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ Фірма «Імперія»державна податкова інспекція у місті Херсоні, на обліку в якій перебуває товариство, не перевіряла та не досліджувала.

З матеріалів справи також, вбачається, що позивачем перед укладанням договору поставки № 1027/к від 22 листопада 2011 року було перевірено статус його постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Імперія», шляхом отримання від нього копій статуту, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, довідки про включення до ЄДРПОУ, довідки про взяття на облік платника податків та свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Висновки відповідача про нездійснення господарських операцій спростовуються наданими до матеріалів справи доказами: договором поставки № 1027/к від 22 листопада 2011 року; видатковими накладними; товарно-транспортними накладними, що підтверджують факт постачання товару; платіжними дорученнями про перерахування коштів за поставлений товар, в тому числі і сплату податку на додану вартість в ціні товару, що підтверджує саме направлення правочину на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до положень підпункту «а»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджено Порядок заповнення податкової накладної.

Так, відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом неправомірно, прийнято податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 кодексу).

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.