Постанова № 27356117, 01.11.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р.Справа № 5017/1990/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.

(склад судової колегії змінений розпорядженнями в.о. голови суду № 650 від 04.09.12р., №789 від 10.10.12р., голови суду №876 від 31.10.2012р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від прокуратури -Лянна О.А. -прокурор відділу; Толстік В.В. -старший прокурор;

від Міністерства інфраструктури України -Щелкунов О.М. - по довіреності;

від ДСК „Чорноморське морське пароплавство"-Афонін Д.О. -по довіреності;

від ПрАТ"ФК „Чорноморець" -Новікова Т.О. -по довіреності

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб „Чорноморець"

на рішення господарського суду Одеської області від 03 вересня 2012 року

по справі № 5017/1990/2012

за позовом Чорноморського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України

до відповідачів:

- Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство";

- Приватного акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець"

про визнання недійсним інвестиційного договору

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 11.10.2012р. оголошено перерву згідно ст..77 ГПК України.

В судовому засіданні 01.11.12 р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

05.07.2012р. Чорноморський транспортний прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України до Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство" (надалі -ДСК „ЧМП"), Закритого акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець" (наразі -ПрАТ „ФК „Чорноморець") про визнання недійсним інвестиційного договору від 25.12.2006р., укладеного між Державною судноплавною компанією „Чорноморське морське пароплавство" та ЗАТ „Футбольний клуб "Чорноморець".

В обґрунтування позовних вимог Чорноморський транспортний прокурор зазначив, що 25.12.2006р. між ДСК „ЧМП" та ЗАТ „ФК „Чорноморець" укладений інвестиційний договір, відповідно до п.2.1 якого ЗАТ „ФК „Чорноморець" (Інвестор) за рахунок власник та/або залучених коштів (у т.ч. банківських кредитів) зобов'язаний був здійснити Інвестиційний проект з подальшим розподілом результатів здійсненої інвестиційної діяльності в порядку та на умовах, що визначаються цим договором та/або додатковими угодами до нього. 27.12.2006р. сторони підписали Додаткову угоду до інвестиційного договору. Відповідно до умов вказаного договору Інвестор мав здійснити інвестиції в реконструкцію будівлі спального корпусу №2 Міжрейсової бази моряків (МБМ) в комплексі з вбудовано-прибудованими нежилими приміщеннями та інженерною інфраструктурою, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.С.Варламова,30 на земельній ділянці загальною площею 5,2359га, що належить ДСК „ЧМП". Інвестор отримує у власність 80% всіх приміщень будівель і споруд, які є результатом здійснення інвестиційного проекту а також інвестор має отримати додатково у власність частину будівель, середня ринкова вартість яком дорівнює трьом мільйонам гривень.

Проте вищевказаний договір був укладений з порушенням вимог законодавства України. 11.07.2003р. господарським судом Одеської області порушено провадження по справі про банкрутство ДСК „ЧМП", 19.08.2008р. був затверджений план санації ДСК „ЧМП", погоджений 17.08.2006р. Міністерством транспорту та зв'язку України та схвалений комітетом кредиторів боржника 18.08.2006р. Спірний інвестиційний договір був укладений з порушенням вимог ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; на дату укладення Інвестиційного договору у керуючого санацією ДСК „ЧМП" - президента ДСК „ЧМП" Кожевіна Є.Н. було відсутнє право укладати спірний договір; цей договір укладений без згоди комітету кредиторів;при укладенні договору не було отримано дозволу органа управління майном ДСК „ЧМП" -Міністерства транспорту та зв'язку України. Крім того, станом на 25.12.2006р. все нерухоме майно ДСК „ЧМП" знаходилося в податковій заставі, однак податкові органи згоду на укладення договору не надавали. Спірний договір є крупним правочином, отже повинен був укладатись відповідно до п.9 ст.17 Закону про банкрутство тільки за згодою комітету кредиторів, а план санації ДСК „ЧМП" станом на 25.12.2006р. не передбачав наявність інвесторів та здійснення санацій шляхом інвестицій, у т.ч. за участю ЗАТ „ФК „Чорноморець" як інвестора.

Отже оспорюваний договір є недійсним згідно ст.ст.203,215 ЦК України, оскільки суперечить положенням ст.ст.17,20 Закону про банкрутство, змістом яких встановлено, що всі дії керуючого санацією боржника повинні бути регламентовані в плані санації, схваленому кредиторами, погодженому органом, уповноваженим управляти майном боржника.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.09.2012р. (суддя Цісельський О.В.) позов задоволено у повному обсязі, визнано недійсним інвестиційний договір від 25.12.2006р., укладений між Державною судноплавною компанією „Чорноморське морське пароплавство" та Приватним акціонерним товариством „Футбольний клуб "Чорноморець", стягнуто з кожного з відповідачів витрати по сплаті судового збору в сумі 536,50 грн.

Рішення суду вмотивоване наступним:

- на час укладення спірного договору ЗАТ „ФК „Чорноморець" не був включений до реєстру кредиторів ДСК „ЧМП" та не подав заяву про участь у санації боржника;

- згідно плану санації ДСК „ЧМП", затвердженому 19.08.2008р. господарським судом, можливість передачі у власність нерухомого майна державного підприємства, а саме міжрейсової бази моряків по вул.С.Варламова,30, у м.Одеса, не передбачена; п.5 плану санації передбачає можливість відчуження майна боржника тільки шляхом проведення відкритих торгів та за погодженням Мінтрансзв'язку України;

- всі дії керуючого санацією повинні бути регламентовані в плані санації, схваленому кредиторами та погодженому органом, уповноваженим управляти державним майном;

- інвестиційний договір від 25.12.2006р. укладений без згоди комітету кредиторів;

- за умовами договору від 25.12.2006р. передбачено відчуження державного майна, а саме, передача після завершення реконструкції 80% приміщень спального корпусу №2 МБМ у власність ЗАТ „ФК „Чорноморець"; передача у 2007р. ЗАТ „ФК „Чорноморець" за умовами договору 3000000грн. ДСК „ЧМП" під умовою їх отримання від ДСК „ЧМП" після проведення реконструкції є позикою;

- в матеріалах справи відсутні докази отримання дозволу Мінтрансзв'язку України на укладення договору про відчуження державного майна всупереч вимогам ЗУ „Про управління об'єктами державної власності";

- при укладенні оспорюваного договору порушені вимоги ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ст.ст.17,20), тому його слід визнати недійсним;

- позивач дізнався про порушення прав у зв'язку з одержанням листа керуючого санацією ДСК „ЧМП" від 19.06.2012р., а прокурор -із наступного звернення Міністерства інфраструктури України, тому строк позовної давності відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України не був пропущений та для застосування позовної давності підстави відсутні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПрАТ „ФК „Чорноморець" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вимагаючи скасувати рішення у зв'язку з порушенням норм процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає наступне:

- суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.32,33,38 ГПК України безпідставно відхилив клопотання ПрАТ „ФК „Чорноморець" про витребування доказів (акту ГоловКРУ від 20.11.2007р. №29-21/61 за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності ДСК „ЧМП" за період з 01.01.2006р. по 01.07.2007р.; висновку спеціаліста №1384/1385 від 30.06.2009р. ОНДІСЕ за матеріалами ревізії ГоловКРУ з питань фінансово-господарської діяльності ДСК „ЧМП");

- в порушення вимог ст.ст.4-2,43 ГПК України не надано оцінку листу Мінтрансзв'язку України від 21.07.2008р. №6330/27/10-08 на адресу Чорноморської транспортної прокуратури;

- твердження суду про можливість відчуження майна боржника лише за згодою Міністерства транспорту та зв'язку України є неправомірними, оскільки ст.17 Закону про банкрутство (частини 5,9) встановлюють право керуючого санацією розпоряджатись майном боржника без одержання дозволу органу управління майном, який в період санації боржника перестає бути органом управління майном; аналогічна позиція викладена в листі Міністерства від 21.07.2008р. №6330/27-10-08 на адресу Чорноморської транспортної прокуратури з посиланням на ч.4 ст.17 Закону про банкрутство;

- на дату укладення спірного договору план санації не був затверджений судом, оспорюваний договір передбачав не продаж спального корпусу №2 МБМ, а його реконструкцію.

- МБМ відповідно до плану санації не є майном, за рахунок якого у 2006р. передбачалось відновлення платоспроможності боржника, тому згоди комітету кредиторів на розпорядження спальним корпусом №2 не було потрібно;

- виконання умов спірного договору, зокрема, перерахування 3000000грн. ДСК „ЧМП" для розрахунку з кредиторами відповідає положенням ч.2 ст.18 Закону про банкрутство;

- прийняття у податкову заставу майна ДСК „ЧМП" відбулось з порушенням закону (ч.4 ст.17 Закону про банкрутство), тому з цих підстав суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про недійсність договору;

- укладений інвестиційний договір не підпадає під визначення в Законі про банкрутство значних угод та угод, щодо яких є заінтересованість, тому немає підстав для визнання договору недійсним у зв'язку з недотриманням вимог ч.9 ст.17 Закону про банкрутство;

- вартість спального корпусу №2 МБМ не перевищує 1% від балансової вартості активів боржника на день укладення угоди, тому згоди комітету кредиторів не потрібно для укладення оспорюваного інвестиційного договору;

- помилковим є висновок, що за оспорюваним договором передбачалось відчуження майна ДСК „ЧМП";

- якщо припустити, що прокурор та позивач дізналися про порушення прав з 26.05.2009р. (постанова Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2009р. по справі №3-30-7/265-07-7468), то строк позовної давності станом на 05.07.2012р. вже сплив, що є підставою для відмови у позові.

11.10.2012р. ПрАТ „ФК „Чорноморець" подало до Одеського апеляційного господарського суду додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначило, що спірний інвестиційний договір укладений належним чином та в належній формі з наступних підстав:

- здійснення інвестицій у реконструкцію спального корпусу №2 МБМ було погоджено комітетом кредиторів ДСК „ЧМП";

- інвестиційний договір від 25.12.2006р. не підлягав затвердженню комітетом кредиторів, оскільки балансова вартість спального корпусу №2 МБМ не перевищувала 1 відсоток балансової вартості активів ДСК „ЧМП", а тому дана угода у відповідності до ст.1 Закону про банкрутство не є значною угодою, зворотнє судом не встановлено, оскільки суд першої інстанції при прийнятті рішення не встановив балансову вартість спального корпусу №2, а визначив інвестиційний договір від 25.12.2006р. значною угодою з підстав розміру майбутніх інвестицій ЗАТ „ФК „Чорноморець" у реконструкцію. В ході розгляду справи не було доведено того, що оспорений договір від 25.12.2006р. є значною угодою відповідно до Закону про банкрутство;

- ЗАТ „ФК „Чорноморець" не є заінтересованою особою стосовно боржника у розумінні ст.1 Закону про банкрутство;

- інвестиційний договір від 25.12.2006р. не потребував погодження з Міністерством транспорту та зв'язку України, оскільки у відповідності до ч.ч.5,.9 ст.17 Закону про банкрутство керуючий санацією має право розпоряджатися майном боржника та в період санації майно боржника виходить з управління Міністерства та припиняються повноваження останнього щодо надання згоди на відчуження державного майна;

- проведення інвестування в розвиток санаторно-курортного комплексу на базі МБМ за рахунок інвестора було схвалено Міністерством транспорту та зв'язку України шляхом затвердження плану санації;

- оспорений договір не є договором, предметом якого є відчуження державного майна, так як після його укладання спальний корпус №2 МБМ навіть не було передано у володіння скаржника з метою проведення реконструкції, положення про відчуження об'єкту шляхом передання у власність в інвестиційному договорі від 25.12.2006р. відсутні.

В засіданні апеляційного господарського суду представник ПрАТ „ФК „Чорноморець" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу ДСК „ЧМП" заперечує проти її задоволення з наведенням мотивів незгоди з підставами оскарження ПрАТ „ФК „Чорноморець" рішення суду першої інстанції.

У засіданні апеляційного господарського суду представники прокуратури, ДСК „ЧМП" та Міністерства інфраструктури України заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

У засіданні апеляційного господарського суду 01.11.2012р. розглянуто та відхилено клопотання ПрАТ „ФК „Чорноморець" про витребування доказів у справі з тих підстав, що:

- дані про балансову вартість активів ДСК „ЧМП" станом на дату укладення договору від 25.12.2006р. містяться у плані санації ДСК „ЧМП", розробленому та схваленому комітетом кредиторів ДСК „ЧМП" 18.08.2006р. (270 млн.грн. -абз.5 п.2.3 Плану санації). Що ж до балансової вартості спального корпусу №2 МБМ, то заява про витребування доказів ґрунтується на припущенні про зазначення таких даних в акті ГоловКРУ в Одеській області ревізії фінансово-господарської діяльності ДСК „ЧМП" від 20.11.2007р., при цьому жодної підстави вважати, що акт ревізії містить дані щодо балансової вартості саме спального корпусу №2 з клопотання ПрАТ „ФК „Чорноморець" не вбачається;

- витребування висновку спеціаліста ОНДІСЕ №1384/1385 від 30.06.2009р. за результатами економічного дослідження за матеріалами ревізії, аналогічно, не обґрунтовано заявником з позиції, що в ньому зазначені дані про балансову вартість спального корпусу №2 МБМ;

- за наявності підтвердженої планом санації балансової вартості активів ДСК „ЧМП" станом на дату найближчу до дати укладення договору витребування копії балансу ДСК „ЧМП" за ІІІ квартал 2006р. не потрібне, оскільки дані плану санації щодо балансової вартості активів затверджені ухвалою господарського суду Одеської області від 19.08.2008р. у справі про банкрутство ДСК „ЧМП" та спираються на дані балансу на відповідну дату;

- витребування довідки про балансову вартість спального корпусу станом на 25.12.2006р. є безпідставним, оскільки матеріали справи, зокрема, план санації, не містять даних щодо окремого обліку на балансі ДСК „ЧМП" такого об'єкту нерухомого майна як спальний корпус №2 МБМ, натомість, до складу активів включений об'єкт нерухомого майна „Міжрейсова база моряків", комплекс будов загальною площею 19821,5 кв.м. ринковою вартістю 347276380грн.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог скаржника виходячи з наступного.

Судом апеляціної інстанції встановлено, що Державна судноплавна компанія „Чорноморське морське пароплавство" є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, що засновано на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (станом на 25.12.2006р. -Міністерство транспорту та зв'язку України).

11.07.2003р. господарським судом Одеської області порушено провадження у справі про банкрутство ДСК „ЧМП".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.02.2006 по справі №4-5-32-24-2/136-03-5080 про банкрутство ДСК „ЧМП" введено процедуру санації ДСК „ЧМП". Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2006р. керуючим санацією ДСК „ЧМП" було призначено Президента ДСК "ЧМП" Кожевіна Є.Н.

25.12.2006р. між ДСК "ЧМП" в особі Президента компанії Кожевіна Є.Н. та ЗАТ „Футбольний клуб „Чорноморець" (Інвестор) в особі в.о. президента Маруса О.Г. укладений інвестиційний договір, відповідно до п. 2.1 якого Інвестор за рахунок власних та/або залучених коштів (у т.ч. банківських кредитів) зобов'язаний був здійснити Інвестиційний проект з подальшим розподілом результатів здійсненої інвестиційної діяльності в порядку та на умовах, що визначаються цим Договором та/або додатковими угодами до нього (т.1 а.с.76-78).

27.12.2006р. сторони підписали Додаткову угоду до інвестиційного договору від 25.12.2006р., якою внесли зміни та доповнення до п. 5.2 інвестиційного Договору від 25.12.2006р. та яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до умов вказаного інвестиційного договору Інвестор мав здійснити інвестиції в реконструкцію будівлі спального корпусу №2 Міжрейсової бази моряків в комплексі з вбудовано-прибудованими нежилими приміщеннями та інженерною інфраструктурою, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. С. Варламова, 30 на земельній ділянці загальною площею 5,2359 га та належить ДСК „ЧМП".

У зв'язку із прийнятими на себе зобов'язаннями Інвестор отримує у власність 80 % всіх приміщень будівель і споруд, які є результатом здійснення інвестиційного проекту (п. 4.4 Інвестиційного договору), а також Інвестор (ЗАТ „ФК „Чорноморець") має отримати додатково у власність частину будівель, середньоринкова вартість якої дорівнює 3 (трьом) мільйонам гривень, в разі несвоєчасного повернення компанією отриманих від Інвестора 3-х мільйонів гривень (п. 5.3 Інвестиційного договору).

Відповідно до п.5.2 Інвестиційного договору (в редакції Додаткової угоди від 27.12.2006р.) (надалі - Договір) інвестор протягом 30 днів з дати підписання договору перераховує ЧМП грошові кошти в розмірі 3 млн. гривень на спеціальний рахунок, відкритий для проведення санації та розрахунків з кредиторами. Після здійснення інвестиційного проекту та оформлення права власності сторін на частини будівель згідно п.4.4 Договору ЧМП повертає грошові кошти в сумі 3 млн. гривень протягом 30 днів з дати введення об'єкта в експлуатацію. Також передбачено, що в разі несвоєчасного повернення коштів у власність інвестора додатково оформляється частина будівель вартістю 3 млн. гривень, а площа приміщень, що оформлюється у власність ЧМП, відповідно зменшується.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Місцевий господарський суд обгрунтовано визнав інвестиційний договір від 25.12.2006р. недійсним з підстав, викладених вище по тексту постанови, з огляду наступного.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Так, суд першої інстанції вірно зазначив, що інвестиційний договір укладений з порушенням положень ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки дії керуючого санацією ДСК „ЧМП" з розпорядження майном боржника в процедурі санації не були регламентовані в плані санації, схваленому кредиторами, не були погоджені з Міністерством транспорту та зв'язку України як органом, уповноваженим управляти майном боржника, яке є державним.

Відповідно до ч.ч.2,4,5 ст.18 Закону про банкрутство заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода; ліквідація дебіторської заборгованості; реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Закону; продаж частини майна боржника; зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу) та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств); одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок реалізації майна боржника; звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації; інші способи відновлення платоспроможності боржника. План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотирьохмісячний строк з дня винесення господарським судом ухвали про санацію, якщо інше не передбачено цим Законом. План санації вважається схваленим, якщо за нього на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримано більш як половиною голосів кредиторів - членів комітету кредиторів. Комітет кредиторів може прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати його на затвердження господарського суду; відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; відхилити план санації, звернутися до господарського суду з клопотанням про звільнення керуючого санацією від виконання ним обов'язків та про призначення нового керуючого санацією. Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією в господарський суд на затвердження не пізніше п'яти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів. Керуючий санацією зобов'язаний попередньо погоджувати план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків. Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

План санації ДСК „ЧМП" був схвалений комітетом кредиторів на засіданні 18.08.2006р., погоджений з Міністерством транспорту та зв'язку України (надалі - Міністерство) 17.08.2006р., затверджений ухвалою господарського суду Одеської області по справі №4-5-32-24-2/136-03-5080 про банкрутство ДСК „ЧМП" 19.08.2008р.

Таким чином, спірний договір був укладений в період дії процедури санації ДСК „ЧМП".

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону про банкрутство рішення про погодження кандидатури керуючого санацією, вибір інвестора (інвесторів), схвалення плану санації боржника приймає комітет кредиторів.

В плані санації ДСК „ЧМП", схваленому на засіданні комітету кредиторів 18.08.2006р., ЗАТ „ФК „Чорноморець" не визначається як інвестор, при цьому зміни в план санації в подальшому стосовно інвестора ЗАТ „ФК „Чорноморець" та/або інвестиційного договору не вносились.

Поряд з цим, відповідно до ч.9 ст.17 Закону про банкрутство власник майна боржника (орган управління майном боржника) не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника. Значні угоди та угоди, щодо яких є заінтересованість, укладаються керуючим санацією тільки за згодою комітету кредиторів, якщо інше не передбачено цим Законом або планом санації.

Відповідно до ч.8 ст.17 Закону до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про надання згоди на укладення арбітражним керуючим угод боржника, щодо яких є заінтересованість.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи та обставина, що інвестиційний договір в порушення вимог ч.9 ст.17 Закону про банкрутство був укладений без згоди комітету кредиторів ДСК „ЧМП".

Станом на 25.12.2006р. Кожевін Є.Н. -Президент ДСК „ЧМП" був призначений згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2006р. керуючим санацією ДСК „ЧМП".

Відповідно до ст.1 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній з 14.12.2006р.) значні угоди - угоди щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угоди; угоди, щодо яких є заінтересованість - угоди, сторонами яких є заінтересовані особи зі сторони боржника, керуючого санацією чи кредиторів. Заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки. Для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно керуючого санацією чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Оскільки станом на 25.12.2006р. Кожевін Є.Н. при укладенні договору згідно його преамбули діяв як Президент ДСК „ЧМП" (керівник боржника) та станом на 25.12.2006р. він вже був призначений керуючим санацією ДСК „ЧМП", висновок суду першої інстанції про те, що оспорюваний інвестиційний договір є угодою, щодо якої є заінтересованість, слід визнати правильним, позаяк стороною договору є Президент ДСК „ЧМП" (керівник), котрий є заінтересованою особою стосовно боржника у розумінні ст.1 Закону про банкрутство. Отже укладення такого договору відповідно до ч.9 ст.17 Закону про банкрутство вимагало згоди комітету кредиторів, інше не передбачено цим Законом або планом санації ДСК „ЧМП".

Відповідно, інвестиційний договір від 25.12.2006р. був укладений в порушення вимог ст.18, ч.9 ст.17 Закону про банкрутство, що є підставою для визнання його недійсним за ч.1 ст.203 ЦК України, ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України.

Слід погодитись також і з висновком місцевого господарського суду, що оспорюваний інвестиційний договір по суті є угодою, що спрямована на відчуження державного майна, оскільки ним передбачалась передача у власність особи, яка не була інвестором боржника в процедурі санації, 80% приміщень спального корпусу №2 МБМ, та сплата Інвестором боржнику 3 млн. гривень для розрахунків з кредиторами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.20 Закону про банкрутство з метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Керуючий санацією після проведення інвентаризації та оцінки майна боржника має право почати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно частини майна боржника, яка підлягає продажу згідно з планом санації, скасовується ухвалою господарського суду. Майно боржника, щодо обігу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права. Продаж частини майна боржника - державного підприємства в процедурі санації проводиться відповідно до законодавчих актів з питань приватизації з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги те, що схваленим комітетом кредиторів та погодженим Міністерством планом санації ДСК „ЧМП" не передбачалась можливість передачі у власність будь-якої особи спального корпусу №2 МБМ, що є складовою частиною єдиного майнового комплексу - „Міжрейсова база моряків" -державного майна.

Відповідно до п.5 плану санації відчуження майна ДСК „ЧМП" може проводитись тільки шляхом відкритих торгів та за додатковим погодженням Міністерства.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується ПрАТ „ФК „Чорноморець", що інвестиційний договір від 25.12.2006р. був укладений без отримання погодження Мінтрансзв'язку України, до повноважень якого згідно із ст.ст.4,6 ЗУ „Про управління об'єктами державної власності" (в редакції, чинній станом на 25.12.2006р.), входить управління майном, що є у державній власності.

Відповідно до ст.326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ч.5 ст.75 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на дату укладення договору) державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.

Відповідно до ч.2 ст.141 Господарського кодексу України управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.

Таким чином, при укладенні спірного інвестиційного договору не було дотримано вимог ч.2 ст.75 ГК України, ч.2 ст.141 ГК України, оскільки ним передбачено відчуження частини майнового об'єкту (МБМ) без попередньої згоди Мінтрансзв'язку України як органу, до сфери управління якого належало ДСК „ЧМП".

В ході розгляду справи встановлено та не заперечується сторонами, що станом на дату укладення спірного договору все нерухоме майно ДСК „ЧМП" знаходилось у податковій заставі, у зв'язку з чим відчуження такого майна або його частини могло відбутися тільки за згодою податкового органу (ДПІ у Приморському районі м.Одеси), що підтверджується листом ДПА в Одеській області від 21.06.2011р. у матеріалах справи.

Зваживши на доводи прокурора та позивача, заперечення ПрАТ „ФК „Чорноморець", оцінивши відповідно до положень ст.43 ГПК України надані докази, місцевий господарський суд обґрунтовано та на підставах, встановлених законом, задовольнив позовні вимоги та визнав інвестиційний договір від 25.12.2006р. недійсним у зв'язку з недотриманням при його укладанні вимог чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги у своїй сукупності не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду та не спроможні слугувати підставою для скасування оскарженого судового рішення з огляду такого.

Скаржник, посилаючись на недоведеність обставини укладання спірного договору як значної угоди у розумінні цього терміну за ст.1 Закону про банкрутство, не враховує, що прокурор та позивач не вказували на значність інвестиційного договору як обставину, що свідчить про його недійсність в контексті дотримання при його укладенні ч.9 ст.17 Закону про банкрутство.

Такі мотиви відсутні і в оскарженому рішенні, в мотивувальній частині якого не встановлюються факти, що мають значення для визнання спірного договору значною у розумінні ст.1 Закону про банкрутство угодою.

Поряд з цим, хибним є твердження, що під час процедури санації майно боржника ДСК „ЧМП" вибуло з управління Мінтрансзв'язку України відповідно до ч.ч.4,5,9 ст.17 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч.ч.4,5,9 ст.17 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній з 14.12.2006р.) з дня винесення ухвали про санацію: керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого статтею 53 цього Закону; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей; арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів. Керуючий санацією має право: розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом; укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші угоди; подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними. Власник майна боржника (орган управління майном боржника) не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника.

Отже з 24.02.2006р. (дати постановлення ухвали про введення санації ДСК „ЧМП") припинились повноваження органів управління ДСК „ЧМП" як юридичної особи, зокрема, Президента ДСК „ЧМП", а не повноваження органу управління майном боржника, яким залишилось Міністерство, оскільки правовий титул нерухомого майна ДСК „ЧМП" як державного не змінився.

Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що право керуючого санацією розпоряджатись майном боржника не є абсолютним, оскільки згідно ч.5 ст.17 Закону про банкрутство має обмеження, встановлені цим Законом, зокрема, визначені ч.9 ст.17 щодо укладення угод, щодо яких є заінтересованість. Не змінює суті викладеного і зміст листа Міністерства від 21.07.2008р., на який посилається скаржник, позаяк розуміння положень закону в ньому є помилковим і не має статусу офіційного тлумачення ч.4 ст.17 Закону про банкрутство.

Звужене тлумачення скаржником поняття „відчуження майна" не слугує підставою для висновків, зворотніх вищенаведеним, оскільки умови інвестиційного договору в кінцевому результаті передбачали саме передачу у власність щонайменше ніж 80% реконструйованого спального корпусу №2, наявна також і ознака оплатності договору - сплата Інвестором 3 млн.грн. ДСК „ЧМП" під умовою їх повернення або переходу пропорційної частки реконструйованого об'єкту від ДСК „ЧМП" до ЗАТ „ФК „Чорноморець".

Посилання на відповідність положенню ч.2 ст.18 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" умови сплати Інвестором 3 млн. гривень є юридично неспроможними, оскільки ЗАТ „ФК „Чорноморець" не було інвестором боржника в процедурі санації ДСК „ЧМП" у розумінні норм Закону про банкрутство станом на дату укладення договору, як і на дату затвердження судом плану санації.

Безпредметними є твердження про незаконність прийняття нерухомого майна ДСК „ЧМП" у податкову заставу, оскільки належні та допустимі докази протиправності дій податкового органу у зв'язку з цим в матеріалах справи відсутні.

Усі інші доводи скаржника зосереджуються в площині спростування необхідності згоди комітету кредиторів ДСК „ЧМП" на укладення спірного договору, спрямованості оспорюваної угоди на відчуження державного майна, необхідності надання Мінтрансзв'язком України згоди на укладання цього договору, тощо, їх безпідставність та необґрунтованість досліджена судом апеляційної інстанції та більш розгорнутої юридичної оцінки не потребує.

Стосовно пропуску прокурором та позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним інвестиційного договору , колегія суддів відзначає, що навіть якби встановлений ст.257 ЦК України строк був пропущений, то підстав для застосування судом позовної давності все одно не вбачається, оскільки за змістом ст.267 ЦК України (ч.4) для цього необхідна заява сторони про застосування позовної давності. Між тим, до прийняття судом першої інстанції рішення такої заяви ПрАТ „ФК „Чорноморець" не зробило, а наведені ним доводи на користь пропуску строку позовної давності не є заявою про її застосування у розумінні ч.4 ст. 267 ЦК України та поєднані з запереченнями проти позову по суті спірних правовідносин, тобто спрямовані на доведення законності спірного правочину.

Колегія суддів погоджується, разом з цим, з висновком місцевого господарського суду, що загальний строк позовної давності не був пропущений, виходячи з підтвердженості матеріалами справи цієї обставини.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду від 03.09.2012р. слід залишити без змін як законне та обґрунтоване, оскільки невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильності застосування або порушення норм матеріального та процесуального права при його прийнятті суд апеляційної інстанції не вбачає.

Разом з цим, слід внести редакційні виправлення в пункт 2 резолютивної частини рішення у зв'язку із помилковим зазначенням стороною визнаного недійсним інвестиційного договору від 25.12.2006р. ПрАТ „ФК „Чорноморець" замість Закритого акціонерного товариства „ФК „Чорноморець".

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 03.09.2012р. залишити без змін, виклавши пункт 2 (другий) резолютивної частини рішення в наступній редакції: „Визнати недійсним інвестиційний договір від 25.12.2006р., укладений між Державною судноплавною компанією „Чорноморське морське пароплавство" та Закритим акціонерним товариством „Футбольний клуб „Чорноморець".

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 08.11.2012р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Бєляновський В.В.