Постанова № 27355855, 01.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2012 року справа № 2а/1270/6718/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханові Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/6718/2012 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханові Луганської області, треті особи Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Управління Державної казначейської служби України в м. Стаханові Луганської області про визнання незаконною бездіяльності та стягнення сплаченого збору, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханові Луганської області, треті особи Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Управління Державної казначейської служби України в м. Стаханові Луганської області про визнання незаконною бездіяльності та стягнення сплаченого збору задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету м. Стаханов на користь ОСОБА_2 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5985,00 гривень, який згідно квитанції № 00306У від 23.03.2012 сплачений до Державного бюджету м. Стаханова, отримувач платежу ГУДКСУ у м. Стаханові, код отримувача 37976658, МФО 804013, рахунок отримувача 31212224700085, призначення платежу: "відчуження автомобіля". В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції припустив порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки дійшов помилкових висновків про те, що за Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обов'язку сплачувати збір покупцем автомобілю. Зазначає, що згідно п. 7 ст. 1 вищезазначеного Закону із змінами від 07.06.2012 року, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають державній реєстрації (перереєстрації) в підрозділах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів відповідно до закону. За таких обставин позовні вимоги є повністю необґрунтованими.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем на підставі довідки-рахунку ДПІ №266466 від 20.03.2012 придбано транспортний засіб - автомобіль Hyundai IX 35.

При реєстрації автомобіля у відділі ДАІ 23.03.2012 р. позивачем був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання автомобіля у розмірі 5985,00 грн. (3 % від вартості автомобіля), що підтверджується квитанцією від 23.03.2012 року № 00306У (арк. справи 10).

Вказані обставини підтверджені при апеляційному перегляді справи та сторонами по справі не заперечуються.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що особа, яка придбала автомобіль, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тому має право на повернення зайво сплаченої суми.

Відмовляючи в частині позовних вимог про визнання незаконною дії та бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханові Луганської області, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права через відсутність порушення прав діями (бездіяльністю) відповідача.

Постанова суду першої інстанції в цій частині сторонами по справі не оскаржується.

Розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про те, що зайво сплачена позивачем до бюджету сума підлягає поверненню, є обґрунтованими з огляду на наступне.

Пунктом 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", яким визначено виключний перелік осіб -платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Отже, відповідно до цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Проте, відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9, зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Таким чином між законом і підзаконним актом наявні суперечності, які по-різному врегульовують одне й те саме питання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним законом щодо визначення порядку справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, і за його змістом особа, яка придбала автомобіль, не є платником збору.

Посилання апелянта на п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції від 07.06.2012 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спірні правовідносини склалися між сторонами до внесення змін у наведену статтю, а тому застосування п. 7 ст. 1 Закону № 400/97-ВР в редакції від 07.06.2012 року на час виникнення спірних правовідносин не узгоджується з приписами ст. 58 Конституції України, згідно якої, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За таких обставин зайво сплачена позивачем до бюджету сума підлягає поверненню.

В той же час, суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про стягнення збору з Державного бюджету м. Стаханова, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону № 400/97-ВР, платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України. Жодних доказів, що сплачені позивачем кошти були зараховані до місцевого бюджету м.Стаханова у справі не має.

Таким чином, постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, однак з помилковим застосуванням норм матеріального права, що в свою чергу є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханові Луганської області задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/6718/2012 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханові Луганської області, треті особи Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Управління Державної казначейської служби України в м. Стаханові Луганської області про визнання незаконною бездіяльності та стягнення сплаченого збору у сумі 5985,00 грн. змінити.

В абзаці другому резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року по адміністративній справі №2а/1270/6718/2012 замінити слова «Державного бюджету м. Стаханова» на слова «Державного бюджету України».

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова