Ухвала суду № 27355813, 30.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3801/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицького А.І.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"30" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Раченко Д.Г.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного малого підприємства «СВА»до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне мале підприємство «СВА»звернулись до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2012 року № 0000742301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач у справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду від 27 серпня 2012 року, і постановити нове рішення про відмову в задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що Приватне мале підприємство «СВА»є юридичною особою, що зареєстрована 19.11.1991 року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області з 03.12.1991 року та відповідно до Свідоцтва № 13951010 про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (а.с.9, 10, 11, 12, 13).

Державною податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Приватного малого підприємства «СВА»з питань дотримання вимог податкового законодавства за весь період взаємовідносин з ТОВ «Декос Альянс».

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки №762/231/13708255 від 10.04.2012 року, згідно якого встановлено наступні порушення, а саме: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 140338 грн., в т.ч. в липні 2011 року на суму 13382 грн., в серпні 2011 року на суму 22079 грн., в вересні 2011 року на суму 13395 грн., в жовтні 2011 року на суму 17257 грн., в листопаді 2011 року на суму 16745 грн., в грудні 2011 року на суму 32275 грн., в січні 2012 року на суму 25205 грн. (а.с.14-37)

На підставі акту перевірки № 762/231/13708255 від 10.04.2012 року Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000742301 від 23 квітня 2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 175423 грн., з яких 140338 грн. - за основним платежем; 35085 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8).

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправними, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства сформовано податковий кредит.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Під господарською діяльністю згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає лише у разі фактичного здійснення господарської операції та її зв'язку з господарською діяльністю платника податку.

Матеріали справи свідчать, що 01 липня 2011 року між ПМП «СВА»(Орендар) та ТОВ «Декос Альянс»(Орендодавець) укладено договір № 053 на оренду обладнання для промислового використання, а саме навантажувач TOYOTA, рокла ручна, станок для різання гофрованого картону (а.с.21).

01 липня 2011 року між ПМП «СВА»(Замовник) та ТОВ «Декос Альянс»(Виконавець) укладено договір № 054 на виконання робіт по переробці сировини Замовника, а саме порізка, фарбування гофрованого картону та інше (а.с.21).

На виконання умов цього договору, ТОВ «Декос Альянс»були надані позивачу послуги з оренди навантажувача TOYOTA, рокли ручної, станка для різання гофрованого картону та послуги по переробці сировини ПМП «СВА», що підтверджується наданими для перевірки актами приймання-передачі послуг за період з липня 2011 року по січень 2012 року (а.с.21-23).

Так, на виконання умов цих договорів, ТОВ «Декос Альянс»у відповідності до законодавства, що діяло на момент здійснення господарських операцій за договором, оформило належним чином податкові накладні, які згідно акту №762/231/13708255 від 10.04.2012 року, також, були надані позивачем на перевірку.

У зв'язку з цим, позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду суму податку на додану вартість в розмірі 140338 грн. за податковими накладними, отриманих від ТОВ «Декос Альянс», що відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за період з липня 2011 року по січень 2012 року (а.с.23).

Так, на підставі зазначених первинних документів позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за період з липня 2011 року по січень 2012 року на загальну суму 140338 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт перевірки від 26.01.2012 року № 28/23-10/37505731, який був складений ДПІ у Печерському районі м. Києва за результатами перевірки ТОВ «Декос Альянс».

Так, зазначеною перевіркою було встановлено, що у ТОВ «Декос Альянс»при здійсненні фінансово-господарських операцій мали місце порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, зокрема, в момент вчинення правочинів з суб'єктами господарської діяльності, недотримувались вищезазначених статей.

В даному акті перевірки зазначено, що операції ТОВ «Декос Альянс»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

У зв'язку з цим, ТОВ «Декос Альянс»не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій.

Таким чином, висновок відповідача про нікчемність укладених правочинів між позивачем та ТОВ «Декос Альянс»ґрунтується на висновках акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.01.2012 року № 28/23-10/37505731.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а»п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу п. 201.4 ст. названого кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пункт 201.7 статті 201 ПК України встановлює, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

З системного аналізу викладених правових норм слідує, що законодавцем чітко передбачена можливість платника податку-покупця товарів/послуг захисту власного права на формування податкового кредиту у випадку недобросовісності контрагента.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд зазначає, що обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується висновками суду першої інстанції, що згідно акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду даної справи, відносно посадових осіб ТОВ «Декос Альянс»не було порушено кримінальної справи та не прийнято вироку суду з питань ухилення контрагента від сплати податків.

Також, колегія суддів зауважує, що ДПІ у Печерському районі міста Києва було здійснено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Декос Альянс», що стало підставою для висновку, що операції ТОВ «Декос Альянс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Таким чином, при отриманні податкової накладної від ТОВ «Декос Альянс», які засвідчують надання послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ в сумі 140338 грн. за період з липня 2011 року по січень 2012 року.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.04.2012 року № 0000742301 прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено: 02 листопада 2012 року.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.