Постанова № 27355330, 18.09.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2012 № 50/624-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Гарник Л.Л.

Пантелієнка В.О.

за участю представників сторін:

від боржника: не з'явився;

від ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС: не з'явився;

від ПАТ «Комерційний банк «Надра»:

Пелепецький В.Д. -представник за довіреністю № 13-11-11307 від 08.08.2012 р.;

Трохимчук О.І. - представник за довіреністю № 1-11-190 від 05.01.2012 р.;

ліквідатор боржника: Капелюшний І.В. (постанова господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року у справі №50/624-б)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.07.2012 у справі № 50/624-б (суддя Головатюк Л.Д.)

за заявою боржника акціонерного товариства закритого типу «Консул», м. Київ

про визнання банкрутство

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2011 року голова ліквідаційної комісії акціонерного товариства закритого типу «Консул» звернувся до суду з заявою про порушення справи про своє банкрутство, оскільки неспроможний сплатити кредиторську заборгованість в розмірі 125492095,50 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2010 порушено провадження у справі №50/624-б.

Постановою господарського суду міста Києва від 11.02.2011 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Капелюшного І.В., якого зобов'язано провести ліквідаційну процедуру і надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

Публікація про визнання боржника банкрутом було здійснено в газеті «голос України» від 18.02.2011 року № 31 (5031).

В червні 2012 року арбітражний керуючий Капелюшний І.В. звернувся до господарського суд міста Києва з заявою про звільнення з податкової застави активів боржника.

Обґрунтовуючи зазначене клопотання ліквідатор зазначав, що під час проведення ліквідаційної процедури ним було виявлено, що активи боржника знаходиться в податковій заставі, натомість відповідно до норм чинного законодавства, а саме ст. 23 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 1.3 ст. 1, п. 87.10 ст. 87, п. 93.1.3 ст. 93 Податкового кодексу України дане майно підлягає звільненню з податкової застави.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2012 року у справі № 50/624-б (суддя Головатюк Л.Д.) задоволено заяву ліквідатора боржника арбітражного керуючого Капелюшного І.В. про звільнення активів боржника з податкової застави. Звільнено з податкової застави активи акціонерного товариства закритого типу «Консул» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 78, кв. 2; код ЄДРПОУ 23317159).

Припинено обтяження (вилучено) з Державного реєстру обтяжень рухомого майна наступні записи:

- реєстраційний запис № 9357138 від 17.12.2009 про публічне обтяження - податкову заставу, об'єкт обтяження - активи платника податків згідно з Актом опису від 16.12.2009 № 1748/24-113, обтяжувач - ДПІ у Голосіївському районі м. Києв (01033, м.Київ, вул. Жилянська, 23; ідентифікаційний код 26088788);

- реєстраційний запис № 10092656 від 30.07.2010 про публічне обтяження - податкову заставу, об'єкт обтяження - активи платника податків згідно з Актом опису від 30.07.2010 № 06777/9/24-106, обтяжувач - ДПІ у Подільському районі м.Києва (04080, м.Київ, вул. Турівська, 12; ідентифікаційний код 26088848).

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби вилучити із Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис № 9357138 від 17.12.2009 про накладену ДПІ у Голосіївському районі м.Києва податкову заставу на активи платника податків згідно з Актом опису від 16.12.2009 № 1748/24-113 та надати до суду документальне підтвердження про вилучення зазначених записів.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби вилучити із Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис № 10092656 від 30.07.2010 про накладену ДПІ у Подільському районі м.Києва податкову заставу на активи платника податків згідно з Актом опису від 30.07.2010 № 06777/9/24-106 та надати до суду документальне підтвердження про вилучення зазначених записів.

При цьому, суд керувався ст.ст. 1, 3-14, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 86, ст. 115 ГПК України, ст.ст. 1, 87, 93 Податкового кодексу України, ст.ст. 17, 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду, ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу, а справу передати на новий розгляд.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме пп. 78.1.7 ст. 78 Податкового кодексу України та Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 979. Так, скаржник зазначає, що, боржником не надано первинних документів фінансово-господарської діяльності за останні 1095 днів, а тому в порушення вищезазначених норм права судом першої інстанції було передчасно звільнено активи боржника з податкової застави, що може завадити погашенню податкового боргу. Додаткового, скаржник зазначив, що податковим органом не було здійснено перевірки боржника, що ліквідується.

Представники ПАТ «КБ «Надра» в судовому засіданні 18.09.2012 заперечив вимоги апеляційної скарги та просив останню залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого суду - без задоволення.

Ліквідатор боржника в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просив останню залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.

Інші сторони та учасники провадження у справі своїх представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи є докази належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності сторін, представники яких не з'явилися, за доказами наявними в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон).

Частиною 5 ст. 106 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 43 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Зазначене означає, що майнові активи банкрута в будь-якому випадку підлягають звільненню з податкової застави в разі визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, це чітко і конкретно сформульовано в ст. 23 Закону.

Крім того, п. 7 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню при передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що при направленні виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого виконавче провадження підлягає закінченню у порядку, встановленому зазначеним Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, у випадку направлення виконавчого документа до арбітражного керуючого арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, а виконавче провадження підлягає закінченню.

Аналізуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що немає значення хто накладав арешт: суд, державний виконавець, слідчий тощо, майно банкрута має бути вільним від будь-яких обмежень, тому що воно підлягає розпродажу.

Після прийняття господарським судом постанови у справі про банкрутство відбувається ліквідаційна процедура і ніяких обмежень щодо майна не допускається.

Однак, відповідно до витягу із Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 22.06.2012 на майно акціонерного товариства закритого типу «Консул» все ще зареєстровані наступні публічні обтяження:

- Запис 4 - вид обтяження: публічне обтяження, тип реєстрації: поточна, тип обтяження: податкова застава, зареєстровано: 17.12.2009 13:36:40 за № 9357138, підстава обтяження: абз. 3 п.п.8.2.1 п.8.2. ст. 8 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, б/н, 16.11.2009, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва; об'єкт обтяження: активи платника податків згідно з Актом опису від 16.12.2009 № 1748/24-113; відомості про обмеження відчуження: за погодженням з обтяжувачем; обтяжувач: ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, код: 26088788, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23; боржник: акціонерного товариства закритого типу «Консул», код: 23317159, 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 78, кв. 2; термін дії: 17.12.2014; звернення стягнення: не зареєстровано.

- Запис 5 - вид обтяження: публічне обтяження; тип реєстрації: поточна; тип обтяження: податкова застава, зареєстровано: 30.07.2010 14:24:29 за № 10092656, підстава обтяження: п.п.8.2.1 п.8.2. ст. 8 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, б/н, 30.07.2010, Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва; об'єкт обтяження: активи платника податків згідно з Актом опису від 30.07.2010 № 6777/9/24-106; відомості про обмеження відчуження: за погодженням з обтяжувачем; обтяжувач: ДПІ у Подільському районі м. Києва, код: 26088848, 04080, м. Київ, вул. Турівська, 12; боржник: акціонерного товариства закритого типу «Консул», код: 23317159, 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 78, кв. 2; термін дії: 30.07.2015; звернення стягнення: не зареєстровано.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України (який вступив в силу з 01.01.2011) цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до п. 87.10 ст. 87 Податкового кодексу України з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» без застосування норм цього Кодексу.

Згідно п. 93.2 ст. 93 Податкового кодексу України, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 ст. 93 Податкового кодексу України.

Згідно п. 93.1.3 ст. 93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.

Отже, у зв'язку з викладеним колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого суду про обґрунтованість клопотання арбітражного керуючого Капелюшного І.В. про звільнення в ліквідаційній процедурі майна банкрута з податкової застави, а як наслідок таким, що підлягає задоволенню.

Згідно п. 2.1. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет стосовно до норм загальних щодо врегулювання порядку провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, тощо.

Згідно п. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусовому виконанню державною виконавчою службою зокрема підлягають ухвали господарських судів.

Ухвали господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України відповідно до ст. 115 ГПК України.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства колегія суддів робить висновок, що ухвала господарського суду про зобов'язання вчинити певні дії за своєю природою є виконавчим документом, оскільки передбачає обов'язкове виконання суб'єктом (зобов'язаної особи) певних дій, визначених судом.

Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржника, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом пп. 78.1.7 ст. 78 Податкового кодексу України та Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 979.

Також, апеляційний суд не приймає до уваги, як підставу для скасування ухвали суду першої інстанції, твердження скаржника про відсутність в матеріалах справи доказів обов'язкової документальної позапланової виїзної перевірки боржника, яка передбачена Податковим кодексом України, оскільки відкриття ліквідаційної процедури не є перешкодою органам державної податкової служби у здійсненні ними перевірок суб'єктів господарювання.

Відповідна правова позиція відображена в постанові Вищого господарського суду України від 28.07.20110 року у справі №5/327/09.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 41, 42, 43, 47, 33, 43, 49, 99, 101-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 09.07.2012 року у справі № 50/624-б залишити без змін, а апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Головуючий Т. Разіна

судді Л. Гарник

В. Пантелієнко

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Гарник Л.Л.

Пантелієнко В.О.