Рішення № 27354900, 29.10.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2012 р.Справа № 5023/1960/12 вх. № 1960/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1 особисто; ОСОБА_2, довіреність від 01.06.2012 року;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Харків", смт. Коломак

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 30788,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Харків", смт. Коломак до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 30788,28 грн.

18.06.2012 року представник відповідача надав клопотання, в якому просить суд призначити по справі почеркознавчу експертизу та на вирішення якої поставити наступні запитання: - чи виконано підпис тією особою, від імені якої він зазначений (тобто ОСОБА_1 , або іншою особою? - чи виконано підписи від імені ОСОБА_1 на акті прийому-передачі обладнання від 28.08.2009р. та у Розділі 13 Договору однією особою? - чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на акті прийому - передачі обладнання від 28.08.2009р. навмисно зміненим почерком? Проведення експертизи доручити відповідним експертам Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 червня 2012 року призначено по справі № 5023/1960/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Харків", смт. Коломак до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 30788,28 грн. призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса.

18.06.12р., після судового засідання, судом було отримано заву позивача про відмову від позову, в якій позивач просить суд прийняти відмову від позову, припинити провадження по справі та не направляти матеріали справи на проведення експертизи у зв`зку з її недоцільністю.

Ухвалою суду від 18.06.2012 року було задоволено клопотання відповідача щодо призначення судової почеркознавчої експертизи.

Листом від 20.06.2012 року було повідомлено позивача, що заява про відмову від позову буде розглянута після поновлення провадження у справі у призначеному судовому засіданні.

20.07.2012 року до канцелярії суду за супровідним листом (вх.№2578) надійшло клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи № 7144 та копія рахунку № 2269 від 16.07.2012р., до відома.

Ухвалою суду від 15.08.2012р. провадження у справі №5023/1960/12 було поновлено та, з метою вирішення клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, що необхідні для дачі висновку №7144, справу було призначено до розгляду в судовому засіданні 22.08.2012р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.08.2012 року було задоволено клопотання судового експерта, провадження у справі зупинено та справу надіслано до Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України для проведення експертизи.

16.10.12р. справу №5023/1960/12 було повернуто до господарського суду Харківської області з наданим висновком по справі.

Ухвалою суду від 17.10.2012р. провадження у справі №5023/1960/12 було поновлено та справу було призначено до розгляду на 29.10.2012 року.

26.10.2012 року представник відповідача через канцелярію господарського суду Харківської області надав письмові пояснення щодо заяви позивача про відмову від позову та припинення провадження у справі, в яких проти заяви позивача заперечує вважає що відмова від позову позивача суперечить інтересам відповідача та просить суд відмовити в задоволені відповідної заяви, розглянути справу по суті та в задоволені позову відмовити.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення яке міститься в матеріалах справи.

Представник відповідача у призначеному судовому засіданні проти клопотання позивача про припинення провадження по справі, у зв'язку з відмовою позивача від позову заперечував. Просив суд розглянути справу по суті та в задоволені позову відмовити.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив, наступне.

Під час розгляду справи № 5023/1960/12 18.06.12р., після судового засідання, судом було отримано заву позивача про відмову від позову, в якій позивач просить суд прийняти відмову від позову, припинити провадження по справі .

Вирішуючи питання щодо прийняття заяви позивача про відмову від позову суд керується наступним.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі, до прийняття рішення по справі, змінити підставу, або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову, або зменшити позовні вимоги.

Відповідно ч. 1,2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Як вбачається з матеріалів справи заява позивача про відмову від позову підписана генеральним директором ТОВ «Українська пивна компанія Харків» І.І. Черменьовою.

Приймаючи до уваги п.4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в якій передбачено, що у випадку відмови позивача від позову господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та не порушує вона інтереси інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач проти заяви позивача про відмову від позову заперечує, вважає що відмова від позову суперечить його інтересам.

Враховуючи те, що відповідач проти заяви позивача про відмову від позову та припинення провадження у справі, заперечує, також приймаючи до уваги те що відмова позивача від позову порушує інтереси відповідача по справі, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні заяви позивача вх. № 7711 від 18.06.2012 року про відмову від позову та припинення провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

25 серпня 2009 року між ТОВ «Українська компанія» Орендар та ФОП ОСОБА_1 Суборендар було укладено договір суборенди обладнання для розливу № Р.СНУ-102.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що Орендар передає, а Суборендар приймає у строкове платне користування за плату операційне торговельне обладнання, яке надалі іменується «Обладнання».

Пунктом 1.2 передбачено, що обладнання належить Орендарю на праві користування відповідно до договору оренди ВК-1/2008 від «03» січня 2008р., укладеному із «SUN InBev Ukraine» ", (далі - „Власник").

Пунктом 1.3 передбачено, що Обладнання передається в комплекті. Склад кожного окремого комплекту узгоджується Сторонами, шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі.

Пунктом 2.1 сторони передбачили, що обладнання повинно бути передано Орендарем та прийнято Суборендарем після підписання Сторонам цього Договору.

Пунктом 2.2. передбачено, що факт передачі Обладнання підтверджується актами прийому-передачі, які підписуються уповноваженим представниками Сторін та скріплюються печатками Сторін. Акти прийому-передачі Обладнання в суборенду є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.3. передбачено, що перелік, модель, серійний номер (за наявності), місцезнаходження, заставна вартість та кількість обладнання, що передається Суборендарю, узгоджується Сторонами шляхом підписання актів прийому-передач. Загальна кількість та перелік переданого за цим Договором обладнання визначається шляхом додавання кількості відповідного Обладнання усіх актів прийому-передачі з урахуванням повернення Обладнання Орендарю, якщо так відбувалося.

Пунктом 2.4. передбачено, що дата підписання акта прийому-передачі є датою передачі обладнання в суборенду. Обов'язок підготовки акта прийому-передачі обладнання в суборенду лежить на Орендарі.

В матеріалах справи міститься акт приймання передач обладнання від 28.08.2008 року .

Листом від 24.01.2012 року ТОВ «Українська пивна компанія Харків» повідомило ФОП ОСОБА_1 про розірвання договору суборенди обладнання для розливу № Р.СНУ-102. Від 25.08.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить суд стягнути з відповідача 10262,76 грн. вартості неповерненого обладнання та 20525,52 грн. штрафу за прострочення повернення обладнання. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем в добровільному порядку не було повернуто обладнання після розірвання договору суборенди обладнання для розливу № Р.СНУ-102. від 25.08.2009 року.

Заперечення відповідача ґрунтується на тому, що відповідачу відповідно до договору суборенди обладнання для розливу № Р.СНУ-102. від 25.08.2009 року обладнання передано не було, оскільки відповідач акту приймання-передач обладнання не підписував.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також у відповідності до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи 18.06.2012 року ухвалою господарського суду Харківської області по справі № 5023/1960/12 було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення судового експерта було поставлено запитання: "Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на акті приймання-передач обладнання від 28.08.2009 року особисто ОСОБА_1?".

В матеріалах справи міститься висновок судового експерта від 24.09.2012 року, відповідно до якого встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у акті приймання-передач обладнання від 28.08.2009 року виконаний не ОСОБА_1.

Як зазначається у п.5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 року №01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз" у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід враховувати викладене в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року № 8" Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах".

Так, у п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.1997 року № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" зазначається, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати:

- чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;

- чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;

- компетентність експерта, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

- достатність поданих експертові об'єктів дослідження ;

- повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;

- узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;

- обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

У результаті дослідження та оцінки експертного висновку суд може визнати його повним та обґрунтованим і покласти в основу рішення.

Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів.

Приймаючи до уваги Постанову Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 року « Про деякі питання практики призначення судової експертизи», якою п.21 передбачено, що висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається зі змісту договору суборенди обладнання для розливу № Р.СНУ-102. від 25.08.2009 року пунктом 2.4. передбачено, що дата підписання акта прийому-передачі є датою передачі Обладнання в суборенду. Обов'язок підготовки акта прийому-передачі Обладнання в суборенду лежить на Орендарі.

Тому суд, приходить до висновку, що обладнання відповідно до договору суборенди обладнання для розливу № Р.СНУ-102. від 25.08.2009 року передано не було, оскільки передача обладнання узгоджується з підписанням акту приймання-передач, а відповідно до висновку судового експерта підпис від імені ОСОБА_1 у акті приймання-передач обладнання від 28.08.2009 року виконаний не ОСОБА_1.

Також суд, приходить до висновку, що права позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Харків" при звернені до суду порушені не були.

А відповідно до норми ст.1 ГПК України, передбачено, що сторона має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи вищевикладене а також те, що передача обладнання відповідно до договору суборенди обладнання для розливу № Р.СНУ-102. від 25.08.2009 узгоджується з підписанням акту приймання-передач обладнання та приймаючи до уваги, те що в акті приймання-передач обладнання від 28.08.2009 року підпис виконаний не ОСОБА_1, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 10262,76 грн. вартості неповерненого обладнання та 20525,52 грн. штрафу за прострочення повернення обладнання необґрунтовані та заявлені безпідставно, у зв'язку з чим суд приходить до висновку щодо відмови в позові.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати по даній справі покладаються на позивача, а саме 1609,50 грн. судового збору та 4495,70 грн. витрат за проведення судової експертизи.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 610, 626, 759, 762, Цивільного кодексу України, ст.ст.20, ГПК України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 32, 33, 35, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Харків" (Харківська область, Коломацький район, смт. Коломак, вул. Пролетарська,9 р/р 260080131862 в ЗАТ "Сбербанк Росії" м. Київ, МФО 320627, код ЄДРПОУ 33163965, ІПН 331639620203) на користь ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 4495,70 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Повне рішення складено 05.11.2012 р.

Суддя Добреля Н.С.