Рішення № 27354674, 06.11.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року Справа № 18/5026/1578/2012

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді -Васяновича А.В.,

секретар судового засідання -Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача -Посохов О.В. - представник за довіреністю,

від відповідача -представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик",

м. Черкаси

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Золотоноша, Черкаської області

про стягнення 10 900 грн. 56 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 773 від 30 грудня 2010 року в розмірі 10 900 грн. 56 коп., в тому числі: 8 615 грн. 74 коп. сума боргу за поставлений товар, 885 грн. 11 коп. плата за користування чужими грошовими коштами, 132 грн. 77 коп. 3% річних, 663 грн. 84 коп. пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 603 грн. 10 коп. штраф за порушення строків оплати товару.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23 жовтня 2012 року порушено провадження у справі та було призначено розгляд справи на 06 листопада 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23 жовтня 2012 року було зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 06 листопада 2012 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/1578/2012.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 30 грудня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір поставки за №773.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця алкогольні напої (товар), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

Позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав та поставив відповідачу алкогольні напої, що підтверджується копією видаткової накладної №18068/17097 від 31 березня 2012 року на суму 18 031 грн. 50 коп.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи у вищенаведеній видатковій накладній.

Відповідач в свою чергу зобов'язання по оплаті поставленого товару виконав частково, в зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 8 615 грн. 74 коп. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №773 від 30 грудня 2010 року.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 6.1. договору поставки розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Отже, з урахуванням умов п. 6.1. договору поставки відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за поставлений товар до 14 квітня 2012 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі, а також не було спростовано доводи та обґрунтування позивача.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, сума боргу в розмірі 8 615 грн. 74 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 7.1. договору поставки передбачена відповідальність за порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного товару, а саме: пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати та штраф у розмірі 7% від суми боргу.

Позивачем на підставі п. 7.1. договору поставки заявлено вимогу про стягнення з відповідача 663 грн. 84 коп. пені нарахованої за період з 14 квітня 2012 року по 18 жовтня 2012 року на суму боргу 8 615 грн. 74 коп.

Слід вказати, що вищенаведений розрахунок пені помилковий, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду прострочення боргу, а також порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалося вище, відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за поставлений товар до 14 квітня 2012 року, тобто з 15 квітня 2012 року (з урахуванням ст. 253 ЦК України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок) починається перебіг прострочення заборгованості.

При цьому судом враховано, що п. 7.1. договору не містив умови нарахування пені понад строки, що встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України.

В зв'язку з чим, розмір пені нарахований за період з 15 квітня 2012 року по 14 жовтня 2012 року (з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 7.1. договору) на суму боргу в розмірі 8 615 грн. 74 коп. складає 646 грн. 18 коп.

Отже, з відповідача підлягає стягненню 646 грн. 18 коп. пені, в решті стягнення 17 грн. 66 коп. пені слід відмовити.

Пунктом 9.2. договору визначено, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

На підставі п. 9.2 договору позивачем заявлено до стягнення 885 грн. 11 коп. плати за користування чужими грошовими коштами нарахованої за період з 14 квітня 2012 року по 18 жовтня 2012 року на суму основного боргу, тобто нараховано 20% річних від суми боргу за кожен день прострочення зобов'язання.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Тобто стаття 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Разом із тим суд вважає за необхідне зазначити, що визначені п. 9.2. проценти, як плата за користування чужими грошовими коштами, за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 ЦК України частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу пунктом 7.1 договору поставки сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від суми боргу за кожен день порушення строків оплати.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

При цьому судом враховано правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2011 року зі справи № 3-132гс11.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає неправомірним нарахування позивачем 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами, в зв'язку з чим заявлена до стягнення сума в розмірі 885 грн. 11 коп. задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 132 грн. 77 коп. пені у розмірі 3% річних нарахованої за період з 14 квітня 2012 ро по 18 жовтня 2012 року, при цьому позивач посилався на вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Тобто слід дійти висновку, що заявлена пеня в розмірі 132 грн. 77 коп. за своєю правовою природою є 3% річних.

При нарахуванні 3 % річних позивачем допущено аналогічні помилки, що й при нарахуванні пені, а тому розмір 3% річних нарахований за період з 15 квітня 2012 року по 18 жовтня 2012 року (дата вказана позивачем) на суму боргу в розмірі 8 615 грн. 74 коп. складає 132 грн. 42 коп.

Враховуючи вищенаведений розрахунок, з відповідача підлягає стягненню 132 грн. 42 коп. 3% річних, в решті стягнення 0,35 грн. слід відмовити.

Відповідно до п. 7.1. договору поставки у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі семи відсотків від суми боргу.

Оскільки відповідач свого обов'язку щодо оплати поставленого товару у визначений сторонами строк не виконав та термін прострочення складає понад 30 календарних днів, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7% від суми боргу, що складає 603 грн. 10 коп.

При розгляді позову в цій частині судом враховано наступне:

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штраф як і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання -неустойки.

Умови договору поставки передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

При цьому судом враховано відповідні висновки, що викладені в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року N 06/5026/1052/2011.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 603 грн. 10 коп. штрафу.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", вул. Академіка Корольова, 7, м. Черкаси, ідентифікаційний код 35871504, р/р №26003050081374 в ПАТ "Банк Восток", МФО 307123 -8 615 грн. 74 коп. -основного боргу, 132 грн. 42 коп. 3% річних, 646 грн. 18 коп. пені, 603 грн. 10 коп. штрафу та 1 476 грн. 07 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В решті вимог -в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 07 листопада 2012 року.

Суддя А.В.Васянович