Рішення № 27354458, 23.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.11 Справа№ 5015/5923/11

За позовом: приватного підприємства "Торгівельної фірми "Герміона", м. Львів,до відповідача:дочірної компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від імені якої діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" в особі Волинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, м. Ковель,про: стягнення 32 517,81 грн.Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:Дуда П.В. -довіреність від 12.07.2011 року,відповідача:не з'явився.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов приватного підприємства "Торгівельної фірми "Герміона" до дочірної компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від імені якої діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" в особі Волинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів про стягнення 32 517,81 грн. Ухвалою від 12.10.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 26.10.2011 р. Рух справи відкладався на 23.11.2011 р. у зв'язку з поданим клопотанням відповідача, для надання можливості сторонам належно виконати вимоги ухвали суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору купівлі-продажу №174/10 від 01.10.2010 р. не здійснив оплату за поставлений товар. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 24 990,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 4 523,19 грн. пені, 1 749,30 грн. штрафу, 774,69 грн. інфляційних втрат, 480,63 грн. -3% річних.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву (вх. №27423/11 від 22.11.2011 р.) У поданому запереченні зазначив, що не заперечує стовно позовних вимог про стягнення 24 990,00 грн. основного боргу, 774,63 грн. інфляційних нарахувань та 480,63 грн. -3% річних. Просить відмовити у задоволенні вимог про стягнення 4 523,19 грн. пені та 1 749,30 грн. штрафу. Крім того, зазначив, що філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" дочірньої компанії "Укртрансгаз" національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" відповідно до пункту 3.1.3 Положення про філію від 05.11.2008 р. вправі здійснювати від імені Компанії повноваження сторони у справі. У той же час Волинське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів вправі здійснювати повноваження лише позивача, а не відповідача.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №174/10 від 01.10.2010 р. (надалі -Договір). За умовами цього договору продавець (позивач у справі), який є власником товару, зобов'язується поставити і передати його у власність (повне господарське володіння) покупця (відповідач у справі), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 24 990,00 грн., що підтверджується накладною №5 від 12.01.2011 р. та довіреністю №1391 від 11.01.2011 р. Доказів погашення заборгованості в сумі 24 990,00 грн. відповідачем не представлено, позовні вимоги в цій частині визнано.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності з пунктом 7.1 Договору покупець проводить розрахунок з продавцем шляхом проведення перерахунку грошових коштів на рахунок продавця протягом 30 днів після поставки товару.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки факт виконання позивачем договірного обов'язку підтверджено, строк виконання зобов'язання між сторонами встановлено, у відповідача виник обов'язок з такої оплати, а тому вимоги позивача про стягнення 24 990,00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 480,63 грн. -3% річних, 774,69 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується вимог позивача про стягнення пені та штрафу, то суд виходив із такого.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Сторонами узгоджено в пункті 10.1 Договору, що у разі порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, в тому числі неотримані прибутки, а постраждала сторона застосовує штрафні санкції (у розмірі, визначеному статтею 231 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Виходячи із положень абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді пені та штрафу, можливе, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені та штрафу.

Аналогічного тлумачення дотримується і Верховний суд України, що відображено в постановах від 20.12.2010 року у справі 06/113-38, від 28.02.2011 року №23/225. В силу вимог статті частини 3 статті 82 та частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, оскільки у цій справі встановлено факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором, безпідставними є вимоги позивача про стягнення 4 523,19 грн. пені та 1 749,30 грн. штрафу на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При частковому задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з частковим задоволенням позову суд покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193, 230, 231 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (адреса: вулиця Кловський узвіз, 9/1, місто Київ, 01021; ідентифікаційний код 30019801) на користь приватного підприємства "Торгівельної фірми "Герміона" (адреса: вулиця Скісна, будинок 2, квартира 4, Франківський район, місто Львів, Львівська область, 79015; ідентифікаційний код 34368129) 24 990,00 грн. боргу, 774,69 грн. інфляційних втрат, 480,63 грн. -3% річних, 262,45 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 190,48 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.