Ухвала суду № 27354331, 30.10.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2012 р. Справа № 5019/1471/12

За позовом Рівненський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Дубенська міська рада

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна екологічна інспекція в Рівненській області

до відповідача Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення збитків в сумі 7 094,25 грн.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача : представник не з"явився;

від відповідача : представник Ковальчук І.В. довіреність №18-12 від 03.01.2012 року;

від прокуратури : Данилюк О.С. посвідчення №84 від 07.11.2011 року;

від третьої особи : Синюк І.В. довіреність №1 від 10.01.2012 року

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рівненський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Дубенської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна екологічна інспекція в Рівненській області, звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення збитків в сумі 7094,25 грн.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3301304271427. Причин неявки у судове засідання суду не повідомив.

Прокурор та представник Державної екологічної інспекції в Рівненській області підтримали у повному обсязі вимоги викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні визнала вимоги викладені у позовній заяві, при цьому просить суд відстрочити виконання даного рішення до 31.12.2012 року в зв'язку із складним фінансовим становищем підприємства, що стверджується наданими копіями матеріалів виконавчого провадження а саме: Постанови відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції №34512274 від 02.10.2012 року про відкриття виконавчого провадження та Постанови про арешт коштів боржника від 28.09.2012 року.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення прокурора, відповідача та представника третьої особи, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд,

ВСТАНОВИВ:

29.02.2012 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області в присутності головного інженера філії "Дубенська ДЕД" ДП "Рівненський облавтодор" виявлено порушення природоохоронного законодавства, яке зафіксоване у Акті перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства від 29.02.2012 року та у Акті обстеження засмічення земельної ділянки до акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02.04.2012 року №1, а саме на території філії "Дубенська ДЕД" ДП "Рівненський облавтодор" утворено несанкціоноване сміттєзвалище площею 3х6 м та середньою висотою 50 см.

Відповідно до "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства" затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 року №171 (у редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007 року №149, вищевказаним правопорушенням нанесено збитків державі в розмірі 7094,25 грн.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавство.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

В абзаці 2 статті 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходи це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

В пунктах "а", "з", "и", "л", "т" частини 1 статті 17 Закону України "Про відходи" встановлено обов'язок суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

У відповідності до частини 7 статті 33 Закону України "Про відходи" забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Згідно положень статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати захист земель від засмічення.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про охорону земель" забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

Приписами статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Розміщення відходів, згідно пункту 2 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998р. № 1218, це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про відходи" спеціально відведені місця чи об'єкти це місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

В пункті 2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 року. №171, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007р. №149 (далі Методика), визначено, що засмічення земель полягає у наявності на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

У відповідності до пункту 3.2. Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Факти засмічення земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (пункт 3.3. Методики).

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за засмічення земель промисловими, побутовими та іншими відходами.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Вказані правові норми кореспондуються з положеннями статті 56 Закону України "Про охорону земель", якою передбачено, що юридичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

У відповідності до статті 42 Закону України "Про відходи" особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності, зокрема за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.

Згідно з статтею 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Пунктом 5.1. Методики передбачено, що розміри шкоди, завданої внаслідок засмічення земель, обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення. При цьому, основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена (пункт 5.2. Методики).

Таким чином, для встановлення наявності та здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земель відходами, необхідним є наявність факту протиправної поведінки відповідача, який в свою чергу підтверджується відповідним актом перевірки та протоколом про адміністративне правопорушення. При цьому, відповідачем не доведено належним чином відсутність вини у його діях у заподіянні шкоди.

Позивачем, на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земельної ділянки, який складає 7094,25 грн. Вказаний розрахунок відповідачем не спростовано.

02.04.2012 року Державною екологічною інспекцією в Рівненській області на адресу відповідача направлено лист-претензію №857/08, яку відповідачем залишено без задоволення.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем збитків в сумі 7094 грн. 25 коп.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 7094 грн. 25 коп. збитків заподіяних державі є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по судовому збору.

Пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочку виконання рішення господарський суд повинен надавати лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторони з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Пунктом 6 коментованої статті 83 ГПК України суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід ураховувати приписи ст. 121 ГПК про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Натомість суду не надано право, ухвалюючи рішення, змінювати спосіб і порядок його виконання. Також відповідно до вимог ст. 84 ГПК у резолютивній частині рішення вказуються строк сплати грошових сум у разі відстрочки або розстрочки виконання рішення.

За таких умов, зважаючи на поважність причин, а саме здійснення виконавчого провадження в якому відповідач виступає боржником, згідно наявних у матеріалах справи копій: Постанови відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції №34512274 від 02.10.2012 року про відкриття виконавчого провадження та Постанови про арешт коштів боржника від 28.09.2012 року, яке унеможливлює виконання даного рішення, беручи до уваги фінансовий стан сторони, суд прийшов до висновку, що заява відповідача про відстрочення виконання рішення є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтею 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд задовольняє заяву позивача та розстрочує виконання даного рішення згідно вищевказаного графіку.

Керуючись ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Рівненський облавтодор»(33028, м.Рівне, вул.Остафова, 7, код ЄДРПОУ 31994540) 7094 грн. 25 коп. збитків заподіяних державі, для зарахування на спеціальний рахунок місцевого бюджету для зарахування коштів до Фонду охорони навколишнього природного середовища Дубенської міської ради (р/р 33112331700003 в УДКСУ, м.Дубно, МФО 833017, код ЄДРПОУ 38043480, код класифікації доходів 24062100).

3. Відстрочити виконання рішення до 31.12.2012 року.

4. Стягнути з Державного підприємства «Рівненський облавтодор»(33028, м.Рівне, вул.Остафова, 7, код ЄДРПОУ 31994540) в дохід Державного бюджету 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текс рішення суддею підписано "05" листопада 2012 року