Рішення № 27353769, 06.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/12638-2012 06.11.12

За позовом Державного госпрозрахункового підприємства "Укрінформзв'язок"

до Комунального підприємства "Госпкомобслуговування"

про стягнення заборгованості в сумі 155 853,02 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Шульга І.В.

від відповідача: Левченко О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне госпрозрахункове підприємство "Укрінформзв'язок" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Госпкомобслуговування" (далі-відповідач) про стягнення 155 853,02 грн., з яких 145 007,28 грн. сума заборгованості та 10 845,74 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт згідно договору №48-11/с від 11.10.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.10.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що оскільки Комунальне підприємство «Госпкомобслуговування»є таким, що частково фінансується з бюджету, пунктом 6.2.1.1. договору закріплено, що замовник не несе відповідальність за прострочення платежу у випадку, якщо прострочення платежу викликано неотриманням відповідних бюджетних коштів від розпорядника бюджетних коштів на фінансування передбачених договором робіт. За період з моменту укладення договору до теперішнього часу такі кошти не надходили, що підтверджується довідкою підприємства (Додаток 1).Також зазначив, що позивачем під час укладання договору не було надано жодного офіційного документу, який підтверджував би діючі на момент проведення аварійно-відновлювальних робіт мережі урядового зв'язку розцінки на використані матеріали.

У судовому засіданні 02.10.2012 р. судом оголошувалась перерва до 23.10.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав відзив на заперечення на позов, в яких зазначає, що у зв'язку з підписаною замовником та підрядником договірною ціною, відсутність документів щодо підтвердження діючих тарифів та розцінок не є приводом для перерахування вартості робіт.

У судовому засіданні 23.10.2012 р. судом оголошувалась перерва до 06.11.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У даному судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.11.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2011 р. між Державним госпрозрахунковим підприємством "Укрінформзв'язок" та Комунальним підприємством "Госпкомобслуговування" укладено договір №48-11/с, умовами якого передбачено, що відповідач доручає, а позивач зобов'язується відповідно до діючих ДБН України та затвердженого сторонами договірної ціни та локального кошторису, які є невід'ємною частиною цього договору, виконати аварійно-відновлювальні роботи мережі урядового зв'язку за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Відповідно до п. 1.2. договору відповідач зобов'язується прийняти роботи, вказані в п. 1.1. та оплатити їх на умовах даного договору.

Згідно п. 2.1. договору ціна договору визначається на підставі додатку №1 та на дату укладення цього договору становить 175 007,28 грн.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що оплата робіт по договору здійснюється наступним чином: до початку робіт відповідач перераховує на поточний рахунок позивача 100 % вартості договору, що складає 175 007,28 грн.

У п. 5.1. договору встановлено, що передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 6.2.1.1. договору у разі порушення з вини відповідача строків перерахування платежів за виконані роботи, відповідач сплачує позивачеві за кожний день прострочення неустойку (пеню) у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу. Відповідач не несе відповідальність за прострочення платежу у випадку, якщо прострочення платежу викликано неотриманням відповідних бюджетних коштів від розпорядника бюджетних коштів на фінансування передбачених цим договором робіт.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані передбачені договором підрядні роботи в обумовлений договором строк, що підтверджується актом прийняття-передачі відремонтованих кабельних ліній №1221, №1475, №1462, №1473 від 12.12.2011 р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 р. (копія в матеріалах справи).

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 30 000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку, в результаті чого заборгував позивачеві 145 007,28 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт згідно договору №48-11/с від 11.10.2011 р. в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 145 007,28 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 10 845,74 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №48-11/с від 11.10.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості.

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 30 000,00 грн., в результаті чого заборгував позивачеві 145 007,28 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Щодо твердження відповідача, що Комунальне підприємство «Госпкомобслуговування»частково фінансується з бюджету, посилаючись при цьому на пункт 6.2.1.1. договору, яким закріплено, що замовник не несе відповідальність за прострочення платежу у випадку, якщо прострочення платежу викликано неотриманням відповідних бюджетних коштів від розпорядника бюджетних коштів на фінансування передбачених договором робіт та враховуючи, що за період з моменту укладення договору до дня прийняття рішення по справі такі кошти не надходили відповідачеві, останній не порушував зобов'язань за договором, суд відзначає наступне.

Фактично договір №48-11/с від 11.10.2011 р. містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з дією особи, яка не є стороною такого договору.

Однак, за змістом ст. 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 ЦК України, у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Також, згідно ч. 2 ст. 838 ЦК України, генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду.

Частиною 2 ст. 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому суд приходить до висновку, що відповідальним за виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт на суму 145 007,28 грн. залишається відповідач та факт отримання коштів від розпорядника бюджетних коштів на фінансування передбачених робіт не являється підставою для відмови від виконання зобов'язань за договором №48-11/с від 11.10.2011 р.

Такої позиції дотримується і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 03.10.2012 р. у справі №5011-53/4606-2012.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №48-11/с від 11.10.2011 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 145 007,28 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 10 845,74 грн. за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, який відповідає вимогам законодавства, а тому визнається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 10 845,74 грн. за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2012 р.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного госпрозрахункового підприємства "Укрінформзв'язок" задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Госпкомобслуговування" (01044, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6-А, код ЄДРПОУ -21465789) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного госпрозрахункового підприємства "Укрінформзв'язок" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 83-Б, код ЄДРПОУ -23539109) 145 007 (сто сорок п'ять тисяч сім) грн. 28 коп. заборгованості, 10 845 (десять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 74 коп. пені та 3 117 (три тисячі сто сімнадцять) грн. 06 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 08.11.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.