Рішення № 27353720, 25.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/12420-2012 25.10.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Іскра»

До Фізичної особи -підприємця Дурицького Володимира Станіславовича

Про стягнення 9 201, 72 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 25.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Іскра»(далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до фізичної особи -підприємця Дурицького Володимира Станіславовича (далі по тексту - відповідач) про стягнення 9201, 72 грн., з яких 7 000, 00 основної заборгованості за виконаною Заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 682 від 03.11.2010 року, 441, 20 грн. 3% річних, 630, 00 грн. інфляційних нарахувань та 1 130, 52 грн. штрафних санкцій (пені), а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов погодженої сторонами Заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 682 від 03.11.2010 року в частині оплати наданих транспортних послуг. Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/12420-2012, розгляд справи призначено на 25.10.2012 року.

18.10.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивач подав клопотання (Вих. № 13/2806 від 11.10.2012 року) про припинення провадження в частині стягнення основного боргу, в зв'язку з його виплатою, в іншій частині позовних вимог позивач просить суд задовольнити позов, також позивач поданим клопотанням просить суд розглянути справу без участі його представника та надав документи по справі.

В судове засідання 25.10.2012 року відповідач не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, який отримано відповідачем 17.09.2012р.

Представник позивача вимоги ухвали суду від 12.09.2012 року виконав, надав додаткові матеріали по справі, оригінали документів, доданих до позовної заяви для огляду.

У поданому суду клопотанні Вих. № 13/2806 від 11.10.2012 року позивач зазначив, що відповідач здійснив ряд оплат по існуючій заборгованості на загальну суму 7 000, 00 грн., при цьому не додав до клопотання докази такої оплати, таким чином суд не може дійти висновку, що між сторонами відсутній предмет спору.

В той же час, в прохальній частині клопотання позивач просить суд задовольнити в повному обсязі вимоги по стягненню 630, 00 грн. інфляційних збитків, 441, 20 грн. 3% річних та 1 130, 52 грн. штрафних санкцій (пені) за прострочення зобов'язання.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене, виходячи із змісту поданого клопотання, суд розцінює клопотання позивача Вих. № 13/2806 від 11.10.2012 року як заяву про зменшення позовних вимог та приймає її до розгляду відповідно до норм ст.22 ГПК України, а отже заявлені вимоги розглядаються відповідно до заяви від 18.10.2012 року.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2010 року між відповідачем та позивачем була погоджена Заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 682 (далі за текстом -заявка), відповідно до якої позивач надав відповідачу транспортну послугу, а саме: здійснив перевезення вантажу відповідача за маршрутом Польща -України. Відповідно до погодженої сторонами заявки сума фрахту складала 9 000, 00 грн., яку відповідач зобов'язався сплатити протягом 3-4 днів з моменту отримання оригіналів документів від перевізника.

Відповідно до умов погодженої заявки позивач надав відповідачу транспортну послугу, що підтверджується наявною в матеріалах справи, належним чином завіреною копією CMR № 0149805.

21.12.2010 року позивач направив відповідачу рекомендованим листом оригінали документів, що підтверджують перевезення: рахунок № ТІ-542, АВР (2 прим.) № ТІ-542, податкову накладну № ТІ-542, CMR, які відповідач отримав 27.12.2010 року (вказане також підтверджується матеріалами справи).

03.02.2012 року позивач звертався до відповідача з претензією про сплату вартості послуг сума 9000, 00 грн. № 87/12ю, якою просив оплатити надання послуг за заявкою від 03.11.2010 року.

За твердженням позивача, відповідач згідно виставленому йому рахунку № ТІ-542 від 08.11.2010 року здійснив часткову оплату 06.08.2012 року в сумі 1000, 00 грн. та 10.08.2012 року в сумі 1000, 00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті послуги наданої за заявкою, станом на момент звернення до суду з позовною заявою становить 7000, 00 грн.

Враховуючи погашення суми основного боргу відповдіачем, станом на момент розгляду справи по суті позивач просить стягнути з відповідача тільки 441, 20 грн. 3% річних, 630, 00 грн. інфляційних нарахувань та 1 130, 52 грн. штрафних санкцій (пені) за неналежне виконання грошових зобов'язань.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Іскра»з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Главою 64 ЦК України регулюються відносини пов'язані з перевезенням. Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу (ст. 909 ЦК України).

Згідно ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ст. 916 ЦК України).

Із аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що коносамент -це документ, що підтверджує наявність та зміст договору перевезення вантажу й укладається в письмовій формі.

Враховуючи, що сторонами була погоджена Заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 682 від 03.11.2010 року, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем 03.11.2010 року був укладений договір перевезення вантажу автомобільним транспортом шляхом погодження вказаної заявки. При укладанні договору (погоджені заявки) сторонами була досягнута згода по всіх істотних умовах договору перевезення.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови укладеного з відповідачем договору перевезення в повному обсязі та у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, та направив відповідачу всі оригінали документів по наданій послузі рекомендованим відправленням.

Відповідач протягом 3-4 днів з моменту отримання оригіналів документів мав виконати свій обов'язок по оплаті наданої послуги (відповідно до умов заявки/договору). Як підтверджується матеріалами справи, оригінали документів відповідач отримав 27.12.2010 року. Таким чином, строк виконання ним зобов'язання за заявкою/договором настав 31.12.2010 року.

Як стверджує позивач станом на момент подання позовної заяви відповідач виконав свої зобов'язання по оплаті наданої йому послуги тільки частково, в розмірі 2 000, 00 грн. Проте, станом на момент розгляду справи судом, за твердженням позивача, відповідач повністю сплатив заборгованість за заявкою/договором, в зв'язку з чим, позивачем подана суду заява про зменшення позовних вимог.

Отже, судом встановлено, що відповідач прострочив виконання свого зобов'язання по оплаті наданої йому за заявкою/договором послуги з перевезення вантажу. Строк виконання зобов'язання настав 31.12.2010 року.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 630, 00 грн. інфляційних збитків за період з січня 2011 року по березень 2012 року, 441, 20 грн. 3% річних за період з 02.01.2011 року по 23.08.2012 року за прострочення виконання зобов'язання по договору/заявці.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних збитків нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 130, 52 грн. за період з 02.01.2011 року по 23.08.2012 року штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов'язання по договору/заявці.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Згідно ст. 1 вказаного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

На підставі викладених норм права, суд дійшов висновку, що нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, здійснюється лише у випадку погодження такого нарахування сторонами в договорі.

Відповідно до погодженої сторонами заявки, відповідальність сторін визначається умовами «Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ)»від 19.05.1956 року, крім того в додаток до вказаної конвенції сторони добровільно прийняли на себе інші не передбачені умовами конвенції штрафні санкції.

Проте, ані «Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ)»від 19.05.1956 року, ані заявка/договір погоджена сторонами не містять жодних посилань на домовленість сторін, про нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Виходячи з вказаного, суд дійшов висновку, що умови про нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання сторонами не були погоджені при укладанні договору перевезення. Отже, заявлена позивачем пеня, відповідно до умов заявки/договору стягненню не підлягає, бо не передбачена укладеним договором.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань перед позивачем за заявкою/договором в сумі 7000, 00 грн. на момент звернення з позовною заявою до суду належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати наданої послуги, у відповідності до заявки/договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення 630, 00 грн. інфляційних збитків за період з січня 2011 року по березень 2012 року, 441, 20 грн. 3% річних за період з 02.01.2011 року по 23.08.2012 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вимоги по стягненню пені позивачем та матеріалами справи не обґрунтовані та не доведені, тому стягненню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Іскра» задоволені частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов з урахуванянм заяви про зменшення позовних вимог задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця Дурицького Володимира Станіславовича (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 7-А, кв.224; ідентифікаційний код 2244516875; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства «Іскра»(79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14; код ЄДРПОУ 00214244) 630 (шістсот тридцять) грн. інфляційних нарахувань, 441 (чотириста сорок одну) грн. 20 коп. 3 % річних та 783 (сімсот вісімдесят три) грн. 07 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству «Іскра»в порядку ст. 40 ГПК України, оригінали наданих в справу документів.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.11.2012р.

Суддя Г.П. Бондаренко