Рішення № 27353270, 09.11.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.10.12р. Справа № 17/5005/8717/2012За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросвіт", м. Івано-Франківськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсплав", м. Дніпропетровськ

про стягнення 45 814, 77 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Говзан М.М., довір. №281 від 26.10.12р.;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електросвіт" (далі -позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсплав" (далі -відповідач) суму 23 630, 40 грн. основного боргу, 21 739,96 грн. пені, 444,41 грн. 3% річних, а всього 45 814, 77 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов'язань по договору про реструктуризацію заборгованості від 14.06.11 р.

Відповідач не забезпечив присутність повноважного представника в призначеному судовому засіданні. Відзив на позов та документи на вимогу суду не надав. Про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання/реєстрації) сторін, яка зазначена у Спеціальному витязі з ЄДРПОУ № 14870703 станом на 11.10.12р. (а.с.28-31).

При цьому, наведені положення в Роз'ясненні Президії ВАСУ від 18.09.97р. за № 02-5/289 визначають, що особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про розгляд спору у судовому засіданні у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Окрім того, в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про отримання відповідачем 22.10.12 р. ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 12.10.12 р.

Яких-небудь клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на розгляді справи по суті та прийнятті судом рішення по справі, з огляду на доведеність матеріалами справи позовних вимог, а також враховуючи те, що позивач несе значні витрати в зв'язку із необхідністю забезпечення явки повноважного представника в судові засідання.

Суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті за відсутності представника відповідача, згідно ст. 75 ГПК України, оскільки останній про слухання справи повідомлений належно, а в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

На протязі 2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Електросвіт" поставляло Товариству з обмеженою відповідальністю "Метсплав" товар, що підтверджується наявними в справі двохсторонніми видатковими накладними, за який відповідач повністю не розрахувався. Внаслідок чого, між позивачем та відповідачем було укладено договір про реструктуризацію заборгованості від 14.06.11р.(надалі -Договір), згідно з умовами якого сторони дійшли взаємної згоди про реструктуризацію заборгованості ТОВ "Метсплав" перед ТОВ "Електросвіт", що виникла з поставки товару на суму 23630,30 грн., погодженої сторонами в акті звірки взаєморозрахунків.

Пунктом 2. Договору передбачено зобов'язання відповідача здійснити розрахунок із позивачем згідно наступного графіку:

- до 31.07.11 р. -3938,40 грн.;

- до 31.08.11 р. -3938,40 грн.;

- до 31.09.11 р. -3938,40 грн.;

- до 31.10.11 р. -3938,40 грн.;

- до 31.11.11 р. -3938,40 грн.;

- до 31.12.11 р. -3938,40 грн.

Вивчивши матеріали справи господарський суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проведений господарським судом аналіз матеріалів справи відображає, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість за отриманий товар в розмірі 23630,30 грн., яка підтверджується двохстороннім актом звірки взаєморозрахунків з підписами та відбитками печаток підприємств обох сторін (а.с.10), договором про реструктуризацію заборгованості від 14.06.11р. (а.с.9) та видатковими накладними.

На час розгляду справи відповідачем не надано господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми основного боргу, а обставини на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не спростовані.

Керуючись умовами пункту 5. Договору, відповідно яких за невиконання або прострочення виконання зобов'язання по сплаті боргу згідно, визначеного сторонами графіку, відповідач повинен оплатити пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,5% від усієї суми заборгованості, позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 21 739, 96 грн.

Згідно з ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1,3 якого -розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючі наведене та здійснивши перерахунок пені виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення зобов'язання, суд вказує на правомірність вимог позивача в частині нарахування пені в розмірі 1 821,64 грн. за період з 01.08.11 р. по 01.07.12 р., що і підлягає задоволенню.

Керуючись положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку із порушення відповідачем строків оплати спірного товару, позивачем на суму основної заборгованості нараховано, також, розмір 3% річних на суму 444,41 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру 3% річних за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи „Законодавство" господарський суд частково задовольняє за період з 01.08.11р. по 31.05.12 р. у сумі 443,30 грн., тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Окрім того, позивач надав документи, які свідчать про його витрати, пов'язані з отриманням адвокатських послуг по підготовці позовної заяви та матеріалів даної справи (договір № 253/А від 28.01.11р. про надання юридичних послуг (а.с.19-20), акт приймання виконаних робіт (а.с. 21), свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю (а.с. 23), платіжне доручення № 2001 від 24.10.11р.)).

Згідно зі ст.44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат і згідно зі статтею 48 цього Кодексу вони визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Статтею 12 цього ж Закону передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, гонорар, отриманий адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення, та розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе, зокрема, обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення.

Як вбачається із наданих позивачем документів, вартість послуг по наданню усних консультацій та роз'яснень з приводу вирішення спору, підготовці позовної заяви, представництво інтересів в суді загалом склали 2 000,00 грн., які правомірно віднесені позивачем до складу судових витрат.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат, у тому числі оплата послуг адвоката, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 45, 48, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсплав" (49017, м. Дніпропетровськ, вул. Мічуріна, 4, кв. 3; ЄДРПОУ 32685531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросвіт" (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 46; ЄДРПОУ 31789596) суму 23 630,40 грн. (двадцять три тисячі шістсот тридцять грн. 40 коп.) основного боргу, 1 821,64 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять одну грн. 64 коп.) пені, 443,30 грн. (чотириста сорок три грн. 30 коп.) 3% річних, 1 130,43 грн. (одну тисячу сто тридцять грн. 43 коп.) витрат на послуги адвоката, 909,72 грн. (дев'ятсот дев'ять грн. 72 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров