Постанова № 27352944, 06.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. Справа № 16/012-12

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л.за участю представників: Тов "Білоцерківський м'ясокомбінат" розглянувши касаційну скаргу Чурікова Т.Ю. Тов "Поліс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.09.2012р.у справі№ 16/012-12 господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Поліс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Велді" Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський м'ясокомбінат"провизнання договору недійснимВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Київської області від 20.03.2012 р. (суддя Христенко О.О.) в задоволенні позовних вимог про визнання правочину (Договору поруки від 24.12.2010 р.) недійсним відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 р. (судді Кондес Л.О., Ропій Л.М., Суховий В.Г.) рішення господарського суду Київської області від 20.03.2012 р. залишено без зміни.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліс" в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Скаржник вважає, що суд не врахував факт щодо правомочності посадових осіб на підписання оспорюваного Договору поруки від 24.12.2010 року, п.14.1 ст.14, п.п.4 п.14.1.4. ст..14 Статуту ТОВ «ПОЛІС», ст. 244 Цивільного кодексу України, оскільки агальні Збори учасників ТОВ «ПОЛІС»не проводилися стосовно вирішення питання про уповноваження особи щодо підписання такого договору; порушено ст.ст. 202, 213 Цивільного кодексу України невірно витлумачив умови оспорюваного договору та п.п. 17 п.12.4 ст.12 Статуту ТОВ «ПОЛІС»з яких вбачається, що питання, що є предметом оспорювангого договору відноситься до повноважень загальних зборів товариства.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи з тих підстав, що його представник не може взяти участь в судовому засіданні через хворобу.

Обставинною, яка зумовлює відкладення розгляду справи є неможливість вирішення справи в даному судовому засіданні з якихось обставин, а також з підстав, наведених в ст. 77 ГПК України. Зазначені обставини та підстави оцінюються судом, який розглядає справу з метою реалізації наданого йому права на відкладення розгляду справи.

Враховуючи наведені заявниками обставини, зважаючи на передбачені процесуальними нормами підстави для відкладення справи та з огляду на передбачені ст.ст. 1115, 1117 ГПК України мету та межі касаційного перегляду справи, касаційна інстанція вважає, що не участь заявника не є обставиною, що унеможливлює касаційний перегляд судових рішень у справі.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Велді-Агро" (поручитель), Товариством з обмеженою відповідальністю "Велді" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліс"(боржник) був укладений Договір поруки від 24.12.2010 року (далі -Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки ТОВ "Велді-Агро" поручається перед відповідачем - 1 за виконання позивачем обов'язку в сумі не більше 15 000 000,00 грн. щодо виконання Договору № 01/09 від 01.01.2009 р. та Договору купівлі-продажу від 01.01.2009 р., укладених між відповідачем - 1 та позивачем (далі - Основні договори).

Відповідно до Протоколу № 7 Загальних зборів учасників ТОВ "Велді-Агро" від 02.09.2011 р. прийнято рішення про зміну найменування ТОВ "Велді-Агро" (ідентифікаційний код 31453945) на ТОВ "Білоцерківський м'ясокомбінат" (ідентифікаційний код 31453945). 07.09.2011 року державним реєстратором зареєстровано нову редакцію Статуту ТОВ "Білоцерківський м'ясокомбінат"(ідентифікаційний код 31453945). Тобто, ТОВ "Білоцерківський м'ясокомбінат" є правонаступником ТОВ "Велді-Агро", який є стороною оскаржуваного Договору поруки (поручитель).

В п. 1.2 Договору поруки сторони передбачили, що у випадку порушення позивачем обов'язку за основним договором, позивач та відповідач - 2 відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 3.1 Договору поруки встановлено, що відповідач - 2 зобов'язаний у разі порушення позивачем обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок позивача перед відповідачем - 1 на підставі письмової вимоги відповідача - 1 в строк 15 робочих днів шляхом направлення рекомендованого листа або вручення такого листа особисто відповідальній посадовій особі під підпис із зазначенням посади та прізвища.

Так, спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що Договір поруки було укладено з недодержанням в момент вчинення правочину вимог ст.. 203 Цивільного кодексу України, що згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою недійсності правочину.

Статтею 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивач та відповідач в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов Договору поруки, Договір поруки відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Як свідчать матеріали, Господарським судом Київської області розглядалась справа № 24/009-11 за позовом ТОВ "Велді-Агро" (правонаступник - ТОВ "Білоцерківський м'ясокомбінат") до ТОВ "Поліс" за участю третьої особи, що не заявляє самосійних вимог на перемет спору на стороні позивача - ТОВ "Велді" про стягнення заборгованості за Договором поруки в розмірі 12 930 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.04.2011 р. у справі № 24/009-11 позов задоволено повністю: стягнуто з ТОВ "Поліс" на користь ТОВ "Велді-Агро" (ТОВ "Білоцерківський м'ясокомбінат") 12 930 000,00 грн. -заборгованості та судові витрати. Вказане рішення Господарського суду Київської області набрало законної сили з 30.04.2011р.

Крім того, рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2011 р. у справі № 24/009-11 встановлено, що на виконання умов Договору поставки № 01/09 від 01.01.2009 р., укладеного між ТОВ "Велді" та ТОВ "Поліс", ТОВ "Велді" за Видатковими накладними поставило ТОВ "Поліс" товар на загальну суму 12 930 000,00 грн., ТОВ "Поліс" вказаний товар отримало, кошти за нього не сплатило.

Відповідно до умов Договору поруки ТОВ "Велді-Агро" (правонаступник ТОВ "Білоцерківський м'ясокомбінат") сплатило ТОВ "Велді" кошти у сумі 12 930 000,00 грн., що підтверджується Платіжними дорученнями.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В свою чергу, п. 4.3 Статуту позивача, затвердженого протоколом Загальних зборів учасників № 6 від 17.11.2009 р. (державну реєстрацію проведено 16.12.2009 р.), визначено, що предметом діяльності позивача, в тому числі є й заготівля сільськогосподарської сировини, в тому числі закупівля у населення за готівку; переробка, розфасовка та зберігання сільськогосподарської продукції; виробництво харчових продуктів, концентратів, консервів; м'ясна промисловість, тощо.

Відповідно до п. 10.1 Статуту позивача для вирішення статутних завдань позивач має право будувати свої відносини з іншими підприємствами, організаціями, і громадянами у всіх сферах господарської діяльності на основі договорів.

Також, згідно із п.п. 17 п. 12.4 Статуту позивача Загальні збори учасників товариства уповноважені приймати рішення щодо отримання позивачем кредитів, позик, передачу майна в заставу, надання гарантій, поручительств.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що у оскаржуваному Договорі поруки позивач є боржником, тобто, не позивач надає поручительство, а за нього, як боржника, поручаються.

Відповідно до п. 14.1 Статуту позивача виконавчим органом товариства є Генеральний директор, який обирається Зборами товариства. Генеральний директор вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесені до компетенції Зборів учасників.

Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства в межах своїх повноважень видавати доручення, довіреності та здійснювати будь-які інші юридичні дії.

В матеріалах справи міститься довіреність вих. № 18/1535-1 від 24.12.2010 р., яка видана ТОВ "Поліс" в особі Генерального директора, який діє на підставі Статуту позивача, якою уповноважено Комерційного директора ТОВ "Поліс" - Коваль Світлану Яківну укласти та підписати від імені ТОВ "Поліс" Договір поруки з ТОВ "Велді" та ТОВ "Велді-Агро" (правонаступник ТОВ "Білоцерківський м'ясокомбінат") на суму Договору не більше 15 000 000,00 грн., де ТОВ "Поліс" є боржником.

Вказана довіреність підписана Генеральним директором та скріплена відбитком печатки позивача. Справжність підпису Генерального директора ТОВ "Поліс" (який обіймав цю посаду не момент укладення оскаржуваного Договору поруки) та справжність печатки товариства позивачем не піддається сумніву.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає (див. п. 9.2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зі змінами та доповненнями).

В свою чергу, відповідно до статті 41 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів акціонерного товариства віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Цією нормою передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому, якщо господарським судом буде з'ясовано, що установчими документами акціонерного товариства право органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт не затвердження договору після його підписання, не може бути підставою для визнання договору недійсним (дана правова позиція міститься в п. 9.4 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зі змінами та доповненнями).

ТОВ "Поліс" у даному спірному Договорі поруки є боржником, за якого поручився ТОВ "Велді-Агро", отже, укладення оспорюваного Договору поруки з боку ТОВ "Поліс" не є наданням поручительства, про яке йдеться у ч. 17 п. 12.4 ст. 12 Статуту ТОВ "Поліс", а отримання поручительств від інших юридичних осіб за власними зобов'язаннями не є питанням, що належить до виключної компетенції загальних зборів ТОВ "Поліс", а є звичайною поточною господарською діяльністю, адже виконувати зобов'язання в будь-якому випадку потрібно - чи первісному кредитору, чи іншій особі, яка виконала за ТОВ "Поліс" його зобов'язання.

Таким чином, вирішення такого поточного питання господарської діяльності ТОВ "Поліс", як отримання від третіх осіб поручительств за зобов'язаннями ТОВ "Поліс"по господарським угодам, є компетенцією виконавчого органу ТОВ "Поліс"- Генерального директора.

Відповідно до абз.2 ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Тобто, за загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження. У цих випадках угода може бути визнана недійсною за позовом особи, в інтересах якої встановлено обмеження, але заявник повинен довести, що друга сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Оскаржуваний Договір поруки укладався в забезпечення виконання позивачем зобов'язань за Договором № 01/09 від 01.01.2009 р. та Договором купівлі-продажу від 01.01.2009 р., укладених між відповідачем - 1 та позивачем (основні договори). Визнання недійсним основного зобов'язання, яке забезпечується укладенням поруки, тягне за собою недійсність і поруки. Доказів того, що основні договори, укладені між відповідачем - 1 та позивачем, визнані недійсними скаржником надано не було.

Тобто, Договір поруки від 24.12.2010 р. був укладений позивачем в рамках здійснення господарської діяльності останнього, а отже укладення Договору або його виконання не тягне за собою порушення будь-яких прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки такі дії свідчать про реалізацію свого статутного права позивачем та направлені на задоволення його потреб як суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин прийняті у справі судові рішення відповідають встановленим обставинам, прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не має.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111

Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012р. та рішення господарського суду Київської області від 20.03.2012 р. у справі № 16/012-12 господарського суду Київської області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун

всього на 5 стор.