Постанова № 27352397, 31.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2012 р. Справа № 5023/1236/12

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М.-головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І.,

розглянувши касаційну скаргудочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на рішеннягосподарського суду Харківської області від 21.05.2012 р.та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 р.у справі № 5023/1236/12 господарського суду Харківської областіза позовомПершого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Харківської філії дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс"простягнення коштів в сумі 54 241,28 грн.та за зустрічним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс"додочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення коштів в сумі 7 639,75 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача Слюсар М.О. (дов. від 26.12.2011 р.);

відповідача: Гученко О.В. (дов. від 02.04.2012 р.);

прокурора: Тошчук М.О. -прокурор відділу.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2012 року перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, в особі дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" про стягнення коштів в розмірі 54 241,28 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.05.2012 р., яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 р. в задоволенні первісного позову першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, в особі дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" про стягнення коштів у сумі 54 241,28 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права та невірно встановлені обставини справи, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами попередніх інстанцій 19.10.2011 р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії (постачальник) та ТОВ "Теплосервіс" (покупець) укладено договір № 11/Б-14 БО-01 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (далі -договір).

Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України", а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 договору, зокрема, постачальник передає покупцю в період з 11.10.2011 р. по 31.10.2011 р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 15,0 тис. куб. м.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата за газ, спожитий покупцем у період з 11 жовтня по 31 жовтня 2011 року проводиться покупцем з урахуванням вартості транспортування територією України виключно грошовими коштами в такому порядку - протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору; остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 листопада 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом свої зобов'язання виконав у повному обсязі та протягом жовтня 2011 року поставив первісному відповідачу природний газ в обсязі 13,464 тис. куб. м. на загальну суму 51 330,15 грн., що підтверджується актом передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Відповідач за первісним позовом не виконав належним чином договірні зобов'язання та не оплатив поставлений природний газ, внаслідок чого утворилась заборгованість перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії у розмірі 51 330,15 грн.

Також судами вірно встановлено, що між сторонами діяв договір на постачання природного газу № 11/11-2БО-02 від 14.12.2010 р., відповідно до якого заборгованість у первісного позивача перед відповідачем склала 58 969,90 грн., яка виникла у зв'язку з тим, що за період дії договору № 11/11-2БО-02 від 14.12.2010 р. первісним позивачем було поставлено природний газ в обсязі 137,333 тис. м. куб. на загальну суму 438 467,86 грн., тоді як первісний відповідач перерахував на рахунок первісного позивача грошові кошти в розмірі 497 437,76 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, який визнав відсутнім у відповідача заборгованості по договору № 11/Б-14 БО-01 від 19.10.2011 р. у зв'язку з проведенням ТОВ "Теплосервіс" заліку однорідних зустрічних вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтями 202, 203 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, серед іншого, припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги. Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Як свідчать матеріли справи та вірно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач за первісним позовом, у порядку, передбаченому чинним законодавством, а саме ч. 2 ст. 601 ЦК України, припинив грошові зобов'язання сторін за договорами № 11/11-2БО-і від 14.12.2010 р. та № 11/Б-14БО-01 від 19.10.2011 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 51 330,15 грн. відповідно до заяви № 18/12 від 20.12.2011 р.

Таким чином, доводи касаційної скарги в частині невірного застосування судами попередніх інстанцій положень ст. 601 Цивільного кодексу України є необґрунтованими та не спростовують правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій про припинення зобов'язань за договором № 11/Б-14БО-01 від 19.10.2011 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 51 330,15 грн.

З огляду на це, колегія суддів касаційної інстанції вважає рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 р. у справі № 5023/1236/12 в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 51 330,15 грн. правомірним та таким, що підлягає залишенню без змін в цій частині.

Водночас, Вищий господарський суд України вважає передчасними висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування до відповідача за первісним позовом господарських санкцій за порушення господарського зобов'язання виходячи з наступного.

Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність звільнення відповідача за первісним позовом від відповідальності у вигляді стягнення 2 225,16 грн. пені, 256,65 грн. індексу інфляції, 429,32 грн. 3% річних, оскільки матеріали справи підтверджують наявність неправомірних дій з боку позивача за первісним позовом, а саме наявність заборгованості за договором № 11/11-2БО-02 від 14.12.2010 р. перед відповідачем за первісним позовом за недопоставку газу.

Відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 616 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд, відповідно, зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Частиною 3 ст. 219 Господарського кодексу України передбачено, що якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Згідно з частиною 3 ст. 220 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Звільняючи відповідача за первісним позовом від відповідальності у вигляді нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції не встановив яким чином дії позивача за первісним позовом з невиконання зобов'язання за договором № 11/11-2БО-02 від 14.12.2010 р. вплинули на неможливість виконання відповідачем зобов'язань за договором № 11/Б-14БО-01 від 19.10.2011 р., тобто сприяли невиконанню відповідачем свого зобов'язання та в якому причинно-наслідковому зв'язку знаходяться ці обставини.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі вищевикладеного та враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування судових рішень в частині відмови у задоволенні в стягненні пені в розмірі 2 225,16 грн., індексу інфляції в розмірі 256,65 грн. та 3 % річних в розмірі 429,32 грн. з передачею справи в цій частині на новий розгляд.

При новому розгляді справи, суду слід врахувати вищевикладене, встановити фактичні обставини справи відносно підстав прострочення виконання зобов'язання відповідачем за первісним позовом, і в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти відповідне законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 р. у справі № 5023/1236/12 скасувати в частині відмови у задоволенні в стягненні пені в розмірі 2 225,16 грн., індексу інфляції в розмірі 256,65 грн. та 3 % річних в розмірі 429,32 грн., в цій частині справу № 5023/1236/12 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду, в решті рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 р. у справі № 5023/1236/12 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Студенець В.І.